Арабські країни

В цьому регіоні велике значення мають традиції ісламу. Тому один із найважливіших елементів спілкування у них - встанов­лення довіри. Велике значення мають у спілкуванні прояви дружби, щирості, гостинності та гарного настрою. В мусульманському світі іноземець не повинен звертатись з питаннями до жінки — це непристойно, всі контакти мають здійснюватись із чоловіками. При зустрічі чоловіки обіймаються, торкаючись один до одного злегка щокою, плескаючи при цьому по спині та плечах, але це можливо тільки між своїми і не стосується іно­земців. Якщо європейське вітання сухе та коротке, в арабів це - ціла процедура, де є місце запитанням про сім'ю, дітей. Навіть якщо ви поспішаєте - обов'язково вислухайте арабського співроз­мовника з його нескінченними побажаннями щастя. Промова араба обов'язково супроводжується зверненнями до Аллаха, в арабському світі це звичайна формула чемності.

«Культурна дистанція» в арабів при бесіді коротша за євро­пейську: співбесідники майже торкаються один одного, що свідчить про взаємну довіру. Традиційно арабський співрозмов­ник виражає до вас дружбу та приязнь: це вважається єдино гідною мусульманина поведінкою. Далі спілкування може відбу­ватись менш гладко. Арабські співрозмовники завжди уника­ють певності, полюбляють вирази типу «Іншаала» («Як зволіє Аллах»). Арабське розуміння етикету не дозволяє співрозмов­нику бути категоричним і надто швидким в оціночних су­дженнях. Якщо араб у чомусь відмовляє - зробить він це в максимально м'якій, завуальованій формі.

Ісламська мораль завжди ставила торгівлю в ряд престижних занять, для них це різновид мистецтва. Беручись до торгівлі, араб стає втіленням люб'язності, але перша ціна завжди набага­то вища за остаточну. Процес купівлі часто супроводжується при­гощанням чаєм, кавою, прохолоджуючими напоями. Якщо вам запропонували маленьку чашку кави (вона дуже міцна, без цук­ру, з великою кількістю кардамону), то коли вип'єте - віддаєте її господарю, і він доливатиме вам каву доти, доки вона не закін­читься в кавнику. Але якщо ви більше не хочете кави - похи­тайте чашкою з боку в бік або переверніть догори денцем. Якщо перед кавою пропонують прохолоджуючі напої - це значить, що час, який був відведений для зустрічі, наближається до кінця.

Представники арабських країн під час ділових контактів завжди створюють дружню обстановку, цінують гумор, зверта­ються до партнерів, використовуючи власні імена. Араби часто й подовгу можуть трясти вашу руку, інколи без видимої при­чини. Ноги ж у них вважаються нечистою частиною тіла, тому в їх присутності не бажано класти ногу на ногу.

Араби люблять веселитися, в них існує мало не релігійний культ подарунків, але найбільше цінуються авторські роботи: картина або карбування. В одязі арабів вважається неприпус­тимим поєднання білого з блакитним (це кольори ізраїльсько­го прапора). Під час бесіди араби мають звичку дуже близько схилятися до співрозмовника, що у представників інших націй вважається неетичним. Слід також пам'ятати:правовірні мусульмани 5 разів на день здійснюють «на­маз» - молитву. Під час Рамазану, 9-го місяця ісламського календаря, всі працюючі опівдні завершують свою роботу. Чет­вер чи п'ятниця – вихідний: день, що належить Аллаху. Сьо­годні релігійні традиції, може, й не так суворо шануються, але їх ігнорування може раз і назавжди відвернути від вас араба, з яким ви хочете налагодити добрі партнерські стосунки. Ніколи не приходьте з діловим візитом, не маючи до­статньо часу: діловій зустрічі обов'язково передуватиме те, що вам подадуть чай, каву, запропонують «світську» бесіду. До речі, - за цією дружньою розмовою можливо вирішаться й ваші проблеми.

Росія

Російська людина здебільшого незнайома із золотою сере­диною в проявах своїх почуттів - чи це радість, чи горе [31] . Разом із цим, росіяни люблять і вміють жартувати, часто самі над собою. Іноземців завжди прикро вражають грубість манер та відверте нехтування етикетними правилами. Але при цьому гість, який зайде до росіянина в дім, буде нагодований і йому обов'язково господар наллє чарку горілки. До речі, широта російської натури стоїть поруч із національною бідою - пияц­твом, що здавна є частиною «російського духу»

За натурою своєю росіяни - максималісти. Це проявляєть­ся і в переговорах російських бізнесменів з іноземцями. Росія­нин може заплатити не торгуючись будь-яку суму - і в той же час з недовірою ставитись до партнера по бізнесу. До речі, на Заході більшість бізнесменів з недовірою сприймають так зва­них «нових росіян»: їх насторожує те, з якою легкістю вони кидаються грошима — при укладанні угод, а надто в казино та на інші розваги. Спостерігаючи це, починаєш розуміти вислів І.Канта про те, що російський характер ще не сформувався. Але чи може сформуватись те, що характеризується як «без­межність, безформність, широта, що спрямована у нескінченність» (М. Бердяєв).

Євреї

Почуття власної гідності та відсутність нерішучості - го­ловні риси характеру представників цього народу. Для цього у них є навіть термін: «хуцпа», який практично неможливо перекласти. Для єврея хуцпа - це особлива сміливість і рішучість, яка необхідна в житті. Євреї кажуть, що навіть поява на мапі країни Ізраїль - це є акт прояву хуцпи. Почут­тя хуцпи дає змогу з легкістю запросити до танцю королеву чи вимагати підвищення заробітної платні. Найбільш неприєм­на ситуація для єврея - опинитись у стані незахищеності.

Для єврея безцінний дар - діти. Незалежно від матеріаль­ного чи суспільного становища батьків вважається прийнят­ним, коли на вулиці незнайома людина заговорить з дитиною, надасть його матері корисну пораду щодо її вихованця. Мож­ливо, саме цим пояснюється те, що ізраїльська молодь ,яка вирос­ла на батьківщині, почуває себе центром Всесвіту. Якщо ви запрошені в єврейську сім'ю, не забудьте подарунок для дити­ни, тим більше, що батьки майже напевно попросять її заспі­вати чи станцювати. В кібуці, де діти виховуються всі разом, у них формується впевненість у собі та задатки лідерства, через що в подальшому житті вони ставляться до слабкості і неспроможності протистояти долі як до духовного безсилля.

Для єврейського хлопчика особливою церемонією є бар-міцва, що відповідає християнській конфірмації.

Деякі особливості мають місце і при єврейських похован­нях. Перш за все, вважається, що проявом поваги до покійно­го буде організувати поховання якомога скоріше. Поховання проходить дуже просто, навіть квіти на труну - надмірність, краще використати гроші на благодійні цілі в пам'ять про покійного. На цвинтарі присутні стоять доти, доки могила не буде закидана повністю.