Зв’язок соціальної ролі зі статусом

Ми вважаємо, що розуміння ролі як поведінки, необхідної для виконання відпо­відної соціальної функції, характеризує роль, перш за все, в соціально-психологіч­ному плані. Саме на соціально-психологічному рівні, на рівні рольової поведінки особистість виступає і об’єктом, і суб’єктом діяльності. Тут враховуються об’єктив­ний результат, суспільна значущість діяльності особистості й успішність виконан­ня нею ролі залежно від індивідуальних якостей, рольових очікувань і вимог, що йдуть від соціальної групи, а також ставлення особистості до них, яке виражає її позицію в структурі формального і неформального спілкування.

Отже, соціальна роль є ланкою зв’язку між статусом особистості та її позицією, це практична реалізація статусу і позиції в міжособистісному спілкуванні.

Зразок ролі. Механізми прийняття ролі закладаються ще в ранньому дитинстві. У процесі соціалізації дитина засвоює певні зразки поведінки, в яких сконцентро­вані очікування і вимоги оточуючих людей щодо її поведінки. Ці зразки поведінки виступають як щось зовнішнє стосовно дитини, як певний шаблон, або стандарт, якого вона має дотримуватися спочатку шляхом наслідування і пристосування, зго­дом — свідомого засвоєння.

Нормальне дитинство навчає кожну людину приймати відповідні ролі й дотри­муватись їх (у протилежному випадку цей механізм не діє або діє з дефектами). Виконуючи функцію орієнтира і регулятора поведінки, зразок ролі поступово, мірою підкріплення (застосування санкцій) перетворюється на норму поведінки.

Зразок ролі пов’язаний перш за все зі статусом особистості. Вимоги й очікування хоч і постають у формі суб’єктивних виявів оточуючих людей, але залежать від економічної, політичної, ідеологічної та інших структур суспільства і сприйма­ються особистістю як об’єктивні, зумовлені практичними відносинами і об’єктив­ними потребами, необхідністю регулювати поведінку людей у суспільстві.

Модель ролі. Навколишня дійсність дає особистості велику кількість зразків поведінки в аналогічних ситуаціях і навіть у крайніх випадках визначені суспільством або групою межі залишають місце для індивідуальних варіацій. Сприймаючи різні зразки поведін­ки, прийняті в різних групах, особистість оцінює їх, зіставляє один з одним і зі своїми здібностями і можливостями слідувати їм, зі своїм життєвим досвідом і знаннями. У неї виробляється свій власний зразок виконання ролі, або модель власної поведінки. На відміну від зразка, вона є не простим відображенням зовнішніх вимог, а результатом діалектич­ного поєднання внутрішнього і зовнішнього в структурі особистості. У моделі втілено не тільки знання рольових вимог і очікувань, а й ставлення до них — це внутрішній регулятор поведінки, в якому фіксується стійка спрямованість особистості. Приписуваний зра­зок поведінки може і не збігатися з тим, як його уявляє сама особистість.

Якщо ця розбіжність зберігається, то вона може стати підґрунтям внутрішньорольового конфлікту, результати якого часто набирають небажаних форм поведінки. Якщо ж зразок ролі збігається з орієнтаціями, попереднім досвідом особистості, її установ­ками — тоді він приймається особистістю, стає дійсною моделлю поведінки, «інтерналізованою роллю», хоча міра включеності ролі в «Я» дуже відрізняється за рівнем інтерналізацїї — від зовнішнього прийняття до повної ідентифікації з роллю.

Модель ролі багато в чому зумовлюється позицією особистості, її ціннісними орієнтаціями, установками, психічним настроєм. Адже саме вони значною мірою визначають глибину розуміння і прийняття ролі, співвідношення різних ролей у структурі особистості, їх конфліктність, розподіл ролей у процесі групового спілку­вання, тобто забезпечують переведення об’єктивних детермінант поведінки у внутрішній регулятор діяльності особистості, мотиви її поведінки.

Рольова поведінка. Опредметнений вияв, практична реалізація зразка і моделі ролі здійснюються на рівні рольової поведінки. Це — реальні вчинки людей, опосередко­вані вимогами і очікуваннями оточення, особистісними властивостями людини, її уяв­леннями про оточуючих людей і про саму себе. Рольова поведінка неможлива поза спілкуванням (безпосереднім чи опосередкованим), бо вона задовольняє потребу осо­бистості в інших людях, людських зв’язках. Хоча рольова поведінка формується не тільки в процесі міжособистісного спілкування в малих групах, а й через засвоєння впливу засобів масової інформації, пов’язаний цей процес перш за все з безпосереднім спілкуванням, де інші люди виступають для особистості як «значущі інші».

Зміст ролі людина засвоює через спілкування з іншими. Саме експектації і вимоги оточуючих людей дають особистості перші зразки виконуваних ролей і багато в чому визначають її власне ставлення до них. Як підкреслює Б.Г. Ананьєв, на будь-якому рівні і за будь-якої складності поведінки особистості існує взаємозалежність між:

— інформацією про людей і міжособистісними стосунками;

— комунікацією і саморегуляцією вчинків людини в процесі спілкування;

— формуванням внутрішнього світу самої особистості.

Рольова поведінка — істотний і необхідний компонент спілкування. Вихідний момент будь-якої комунікації і взаємодії — взаємне визначення статусу та позиції людей, які спілкуються. Саме в рольовій поведінці виявляються функції спілкуван­ня: гностична, оцінна, комунікативна, регулятивна. Перетин позицій, статусів, ролей людей, які взаємодіють, регулює і спрямовує спілкування в певне річище, забезпечує взаєморозуміння і співробітництво, вказує на приналежність особистості до певних груп, на сферу її діяльності та місце в структурі групових відносин.

Роль — це характеристика особистості як члена колективу, соціальної групи, суспільства в процесі спілкування. Насамперед, вона відображає залучення особис­тості до діяльності конкретного об’єднання і виконання в ньому певної функції та обов’язків за умови відповідної залежності між його членами.

Оскільки особистість завжди взаємодіє з багатьма групами і колективами, відігра­ючи в кожному з них специфічну роль, виявляючи різну міру активності, вона харак­теризується комплексом соціальних ролей, які утворюють рольове поле особистості. За допомогою цих ролей особистість включається в усі сфери суспільних відносин.

Таким чином, роль стає найважливішим засобом соціалізації та регуляції соці­альної поведінки.