Поняття «роль», головні підходи до розуміння поняття

У будь-якому суспільстві, в будь-якій соціальній групі діяльність особистості висту­пає як виконання певних соціальних функцій. Місце особистості в структурі відносин, що склалися, одночасно визначає і виконання нею певних функцій, і своєрідну систему поведінки, поведінкових зразків та норм, які відповідають виконуваним функціям.

Роль (франц. rôle — список) — певна соціальна, психологічна характеристика особистості, спосіб поведінки людини залежно від її статусу і позиції у групі, суспільстві, в системі міжособистісних, суспільних відносин.

Можна виокремити три головні підходи до розуміння ролі. За першого підходу в понятті «роль» підкреслюються вимоги і очікування щодо поведінки особистості, яка діє в певній ситуації і посідає певне місце в системі суспільних і групових відносин. У такому розумінні роль виступає як динамічний аспект статусу. Згідно з І.С.Коном, соціальна роль — це те, що очікується в конкретному суспільстві від будь-якої людини, яка посідає певне місце в соціальній системі.

Інші дослідники, зокрема Л.П.Буєва, Е.С.Кузьмін, Б.Д.Паригін, Р.Лінтон і Т.Ньюкомб, також підкреслюють, що поведінка особистості підпорядковується відповід­ним нормам, правилам спілкування, тобто регламентується тими чи іншими вимо­гами суспільства або соціальної групи. Тут роль є зовнішнім щодо структури осо­бистості елементом соціальної структури, зовнішнім розпорядженням, яке має певне значення для поведінки особистості.

Але ці зовнішні вимоги не можуть завжди однозначно визначати поведінку кон­кретної людини. Прийняття або неприйняття ролі залежить і від поведінки інших людей конкретної соціальної групи, а ще більше від системи цінностей цих людей і від того, як особистість ставиться до групи, наскільки ідентифікує себе з нею, від її позиції та індивідуальних особливостей.

Якщо вбачати в соціальній ролі діяльність тільки за обов’язками, дуже важко зрозуміти, звідки ж береться ініціатива, творча активність і багато чого, що людина робить не за обов’язком чи наказом. Виявляється, що поведінка особистості значною мірою зале­жить від того, як вона сама оцінює, зіставляє зі своїм «Я» цю роль, від її волі, бажань, мотивів, здібностей, інтересів. Суб’єктивний зріз поведінки, який показує, що особистість не автоматично сприймає рольові вимоги й очікування, а визначає вибір своєї поведінки через власне «Я», характеризує другий підхід до визначення ролі.

У зарубіжних дослідженнях щодо цього існують різні, іноді не сумісні точки зору. Так, Дж.Морено імпровізоване, творче начало особистості, свободу її поведінки дово­дить майже до заперечення будь-якої залежності особистості від суспільства. Реальне життя людини у нього постає як виконання певної ролі, причому рольові ігри, метод психодрами використовується не тільки для розв’язання внутрішніх конфліктів особис­тості, а й для розв’язання соціальних суперечностей. Насправді ж у реальному житті особистість ніколи не є тільки актором, «ігровим персонажем», що змінює свої численні маски. Суб’єктивне ставлення особистості до своїх соціальних функцій справді дуже важливе, але не менш важливий і сам об’єктивний зміст функцій, які задає суспільство.

Деякі соціологи навіть самі суспільні відносини намагаються уявити як результат «ігрової» діяльності людей. У цьому випадку одиницею соціальних систем для них є соціальна роль, комплекс орієнтацій на дію і дії, що завжди взаємопов’язані, у будь-якому разі, ще з однією іншою роллю ще одного соціального актора. Таким чином, прототипом соціальної системи може бути взаємодія навіть двох соціальних акторів, які виконують соціальні ролі, пов’язані одна з одною. Для Т.Парсонса структура соці­альної системи також є процесом психічної взаємодії, емоційного ставлення людей один до одного. Головною ж одиницею соціальної системи вважається акт участі дію­чої особи в процесі взаємодії як системи, що виступає в єдності статусу і ролі. Сама роль — це той організований сектор в орієнтації діючої особи, який формує і визначає її участь у процесі взаємодії. Але таке розуміння ролі не розкриває ні сутності особис­тості, ні сутності суспільства. Як і за першого підходу, особистість змушена або приймати ті форми, які ш нав’язує суспільство, пристосовуватися до них, або її поведінка-буде повністю спонтанною, зумовленою тільки її індивідуальними якостями.

Існує і третій підхід до розуміння ролі. Оскільки реальна поведінка особистості зав­жди детермінована соціальними і психологічними, об’єктивними і суб’єктивними чин­никами, то саме вони повинні становити головний зміст ролі, тобто особистість розгля­дається з точки зору її рольової поведінки. Це дає можливість класифікувати різні ролі, які відіграє особистість, вичленувати рівні розгляду ролі й виявити її структуру.

Інколи в нашій літературі ототожнюють поняття «соціальна роль» та «соціальна функція». Одним із перших здійснив спробу розділити їх О.Кречмар, котрий дійшов висновку, що обидва поняття розглядають різні аспекти соціальної діяльності. У пер­шому випадку підкреслюється об’єктивний, саме соціальний аспект діяльності. Поля­гає він у тому, що ця діяльність набуває певного значення для групи, суспільства, оскільки задовольняє якісь соціальні потреби та інтереси. Туї соціальна діяльність розглядаєть­ся з позиції досягнутого ефекту, об’єктивної цілеспрямованості. Це погляд на діяльність ніби «ззовні», абстрагований від суб’єктивних, особистісних моментів.

У другому випадку підкреслюється суб’єктивний, особистісний характер діяль­ності, коли вона здійснюється в поведінці конкретних людей, котрі виявляють при цьому свої здібності, мотиви, орієнтації. Якщо в першому аспекті підкреслюється відповідь про мету діяльності, то в другому - про спосіб реалізації діяльності. Отже, поняття «соціальна функція» фіксує перший, знеособлений момент діяльності. Особистість у цьому разі розглядається насамперед з боку її приналежності до якоїсь спільності, де вона є виконавцем певної соціальної функції.

Поняття «соціальна роль» фіксує саме соціально-психологічний аспект діяльності. Це поведінкова «технологія» реалізації соціальної функції, конкретний спосіб її ви­конання. Якщо соціальна функція відповідає на запитання «що людина робить?», то соціальна роль — «як вона це робить?». Соціальна роль розуміється як спосіб реалі­зації соціальної діяльності через певні вчинки особистості, її поведінку.

Таким чином, соціальна роль характеризує соціальну діяльність з боку її функ­ціональної значущості для суб’єкта діяльності, а соціальна функція як знеособле­ний момент соціальної діяльності детермінує соціальну роль, що є особистісним, суб’єктивним аспектом соціальної діяльності.