Виокремлення соціальної психології в самостійну область знання

ІІ. Етап відносно самостійного становлення соціально-психологічного знання (60-ті р. ХІХ ст. – 20-ті роки ХХ ст.)

Передумовою формування соціальної психології як напрямку думки стали дослідження соціально-психологічних проблем в різних галузях наукового знання.

М.Лазарус і Г.Штейнталь були основоположниками теорії «Психологія народів».

У журналі «Психология народов и языкознание» – виклали думку, що сила історії - народ, «дух цілого», що виражається в мові, міфах, традиціях тощо. Тому головне завдання психології полягає у вивченні цього духу.

А душа індивіда це частина народної душі.

В роботах антропологів, етнографів, археологів соціально-психологічні проблеми досліджувались у зв’язку з аналізом психологічних особливостей етносів (Л.Г.Моргай), побуту людей первісної культури (Е.Тейлор), особливостями мислення людей стародавнього світу (Л.Леві-Брюль).

З’являється соціально-психологічний напрямок в психології:

«Психологія мас» (Г.Лебон, С.Сігеле) – основою соціальної поведінки є наслідування, індивід в масі (в натовпі) знеособлений, почуття переважають, інтелект і відповідальність втрачаются, масі порібен вождь оскільки вона хаотична, невпорядкована).

«Теорія інстинктів соціальної поведінки»(У.Мак-Дауголл) – вроджені інстинкти визначають поведінку і емоції людей (боротьби - страх, втечі -самозбереження, продовження роду - ревнощі, тощо).

З’являється соціально-психологічний напрямок в психології (роботи психологів Б. Болдуіна, В. Мак-Даугалла, В. Вундта, Т. Рібо), в психіатрії (Бехтерєв, 3. Фрейд). Формується психологічний напрямок в соціології.

Основи соціально-психологічного підходу в соціології були створені французьким соціологом Е.Дюркгеймом (див. рисунок 2.7).

Рисунок 2.7 - Е.Дюркгейм

Він доводив, що поведінка індивіда визначається сукупністю соціальних фактів, які здійснюють тиск на індивіда і штовхають його на ті чи інші вчинки. Механізм регуляції соціальної поведінки людини він уявляє як дві можливі форми «соціального примусу»: з одного боку, соціальна поведінка людини регулюється і обмежується зовнішніми об’єктивно існуючими правилами соціальної взаємодії, а з іншого - не менш дійовим способом регуляції виступають інтеріоризовані соціальні норми і цінності.

Соціальна психологія в самостійну науку виокремилась з соціології та психології в кінці ХІХ ст. - на початку ХХ ст.

Один з основоположників соціальної психології Б.Д.Паригін (див. рисунок 2.8) виділяє 3 стадії оформлення соціальної психології як науки:

- формування соціальної психології як напрямку думки;

- формування соціальної психології як системи знань;

- диференціація прикладних розділів, відділення їх від загальної соціальної психології, перетворення соціальної психології у загальну теорію і методологічну основу людинознавства.

Рисунок 2.8 – Б.Д.Паригін

Отже, накопичення емпіричних даних на основі досвіду практичної діяльності людей; філософські роботи, в яких розглядались соціально-психологічні питання; дослідження соціально-психологічних проблем в людинознавстві; формування соціально-психологічного напрямку в психології і психологічного - в соціології, склали передумову до оформлення соціальної психології в соціальну науку, а саме, до етапу становлення її як системи знань.

Цей етап є третьою стадією формування соціальної психології як науки, вона є переходом від напрямку наукового мислення до системи наукових знань.