Організація обліку витрат на збут

Витрати назбут пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (то­варів, робіт, послуг). Вони можуть виникати як у промислових (бу­дівельних, сільськогосподарських) підприємствах, так і в торгівельних. Синтетичний облік таких витрат ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». До складу витрат на збут у торгівельних органі­заціях включаються витрати обігу за винятком адміністративних витрат, інших операційних і фінансових витрат.

Витрати на збут включають:

— витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції промислових і інших під­приємств;

— витрати на ремонт тари;

— оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

— витрати на рекламу;

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, ро­біт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

— витрати на транспортування, навантажування, вивантажу­вання і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням проду­кції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

— витрати на страхування призначеної для подальшої реаліза­ції готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприєм­ства;

— витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

— інші витрати, пов'язані зі збутом продукції товарів, робіт, послуг.

При розробці Наказу про облікову політику необхідно передба­чити число статей і субстатей витрат, які можуть виходити за межі переліченої у П(С)БО 16 облікової номенклатури витрат. В умовах комплексної автоматизації на всіх ділянках облікової роботи це пи­тання вирішується відповідним кодуванням статей витрат. Як і ви­трати на виробництво продукції, витрати на збут повинні бути роз­ділені на прямі і непрямі (загальні).

Прямі витрати з первинних документів відносяться на конкретні структурні одиниці підприємства (організації). Як правило, прямі витрати здійснюються самими структурними одиницями або орга­нізуються підприємством для конкретної одиниці (структурного підрозділу).

Загальні витрати відносяться підприємством (організацією) для всіх структурних одиниць або груп.

Для аналітичного обліку витрат до типових рахунків Плану необхідно ввести додаткові субрахунки, базуючись на таких принципах:

— перші три цифри коду субрахунку— позначають вид ви­трат— це код рахунку і субрахунку відповідно затвердженому Плану бухгалтерських рахунків;

— наступні дві цифри коду — це номер структурної одиниці організації або інші аналітичні ознаки, до яких відносяться загальні витрати;

— останні дві цифри коду субрахунку — позначають номер статті витрат або інша аналітична ознака.

Схема побудови аналітичного субрахунку витрат аналогічна аналітичному обліку доходів і наведена на рис. 14.3. Така побудова кодів рахунків витрат дозволяє:

1) використовувати усі рахунки і субрахунки класу 9 Плану ра­хунків бухгалтерського обліку від 901 до 993 (XXX);

2) наступні два знака (XX) — це номер структурної одиниці. їх може бути до 99. Коли структурних одиниць більше 100, то у коді потрібно передбачити три знака;

3) останні два знака (XX) — це код елементів або статей ви­трат.

Наприклад, код статті витрат з прямої оплати праці — 10; зага­льної оплати праці — 11. Прямі витрати на оплату праці робітників роздрібного підприємства № 1 будуть кодуватися так — 930.01.10., загальні витрати на оплату^праці розподіляються наприкінці місяця згідно вибраного критерію по підприємствам— 930.01.11, 930.02.11 і т.д.

Номенклатуру видів і статей витрат, як було відмічено раніше, підприємство визначає самостійно, виходячи з особливостей своєї діяльності.

На протязі місяця загальні витрати обліковуються тільки за від­повідними статтями, а замість номера підприємства до їх розподілу кодуються два нулі (930.00.11,930.00.21 і т. ін.) • . .

Підприємство само вирішує, як відносити загальні витрати на окремі структурні одиниці:

а) у межах сум, що передбачені кошторисом структурних під­розділів;

б) фактичні суми всіх загальних витрат.

Перший метод здається доцільнішим, тому що він сприяє (уси­лює) відповідальність адміністрації за зроблені витрати.

У першому випадку відхилення від кошторису (перевитрата або економія) між структурними одиницями не розподіляються, а від­носяться на фінансовий результат адміністративно-управлінського персоналу. В іншому випадку необгрунтовано будуть завищені ад­міністративно-управлінські витрати і витрати на збут, що може привести до загального зниження рентабельності структурних оди­ниць і всієї організації.

Організуючі облік доходів і витрат необхідно передбачити облі­кові регістри для накопичення відповідної інформації:

1. Відомість доходів (витрат) у розрізі структурних одиниць;

2. Відомість прямих доходів (витрат) у розрізі структурних оди­ниць організації;

3. Відомість загальних доходів (витрат) з встановленою номен­клатурою статей (видів), що повинні бути розподілені;

4. Відомість витрат структурних одиниць з урахуванням розпо­ділу загальних витрат;

5. Звіт про основні показники фінансово-господарської діяльно­сті структурних одиниць.

При відповідній комп'ютерній програмі всі ці відомості можуть бути видані «на екран» або на папері в автоматичному режимі у необхідній кількості примірників. Слід відмітити, що підсумкові дані аналітичного обліку доходів і витрат повинні відповідати да­ним синтетичного обліку.

Організація обліку інших витрат

До інших витрат згідно з П(С)БО 16 відносяться:

— інші операційні витрати;

— фінансові витрати;

— витрати від участі в капіталі;

— інші витрати;

— податок на прибуток;

— надзвичайні витрати.

Серед цих витрат також можуть бути прямі і непрямі. їх облік організується тими ж методами, що і витрати на збут. Загальна ме­тодика побудови обліку інших операційних витрат за елементами аналогічна методиці побудови витрат виробничої діяльності або інших галузей (торгівлі, будівництва і т. д.). .

Організація обліку фінансових результатів

Узагальнена схема формування фінансових результатів діяль­ності підприємства представлена на рис. 14.5.

Рис. 14.5. Узагальнена схема формування фінансових результатів діяльності

Послідовність визначення фінансового результату від операцій­ної діяльності така:

— визначення валового доходу як виручки від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг;

— визначення чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (валовий доход мінус ГЩВ, акцизний збір, інші пода­тки і збори, інші вирахування з доходу);

— визначення валдвого прибутку (чистий доход мінус фактич­на собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг);

— розрахунок фінансових результатів від операційної діяльнос­ті (додаються інші операційні доходи, вираховуються адміністра­тивні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Для визначення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування необхідно додати різницю між доходами та ви­тратами від фінансової та інвестиційної діяльності.

Облік і узагальнення інформації про фінансові результати (при­бутки або збитки) ведеться на фінансово-результативному рахунку 79 «Фінансові результати». На цьому рахунку збираються всі ви­трати, доходи підприємства, що згруповані за видами діяльності, ха­рактером та іншими ознаками, для чого передбачено 4 субрахунки.

Аналітичний облік фінансових результатів ведеться за видами діяльності, характером, видами продукції, товарів, робіт, послуг та за іншими напрямками, що можуть бути обрані підприємством.

Первинними документами при відображенні інформації про фі­нансові результати різних видів діяльності є довідки та розрахунки бухгалтерії.

Кінцевий результат в цілому по підприємству визначається як різниця між всіма видами доходів, що відображені за кредитом ра­хунку 79, і витратами, що показані за дебетом цього рахунку. Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 більш, ніж дебетовий, то під­приємство має прибуток. Якщо навпаки— у підприємства збитки. У випадку отримання прибутку, підприємство нараховує і сплачує податок на прибуток* який відображається на рахунку 98 «Пода­ток на прибуток».

В балансі рахунок 79 «Фінансові результати», як і рахунки до­ходів і витрат, не відображається. Інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства відображається у Звіті про фінансові результати.

Прибуток (збитки), який отримало підприємство у звітному пе­ріоді, списується з рахунку 79 на рахунок 441 «Прибуток нерозпо­ділений» (442 «Непокриті збитки). В балансі нерозподілений при­буток відображається у першому розділі пасиву у складі власного капіталу. Непокриті збитки показуються у дужках і при визначенні суми власного капіталу віднімаються.

Відповідно до вимог П(С)БО нарахування податку на прибуток підприємства здійснюється за рахунок витрат звітного періоду, в якому він нараховується.

Витрати з податку на прибуток складаються з поточного подат­ку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зо­бов'язання та відстроченого податкового активу.

Для того, щоб відобразити податок на прибуток в бухгалтерсь­кому обліку і фінансовій звітності відповідно до П(С)БО 17 «Пода­ток на прибуток», необхідно виконати дії в такій послідовності:

1) визначити суму поточного податку на прибуток, тобто, розра­хувати відповідно з податковим законодавством суму податку на прибуток, що відображається в Декларації про податок на прибуток;

2) визначити суми відстрочених податків;

3) визначити результат додавання поточного та відстрочених податків на прибуток, який є витратами з податку на прибуток.

На рахунках бухгалтерського обліку суми поточного податку на прибуток і витрат з податку на прибуток відображаються наступним чином. Облік поточного податку ведеться на рахунку 641 «Розрахунки за податками», облік витрат з податку на прибуток — на рахунку 98 «Податки на прибуток», облік відстрочених податків — на рахунок 17 «Відстрочені податкові активи» та 54 «Відстрочені податкові зо­бов'язання». Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зо­бов'язання згортаються, у Балансі відображається одна з цих сум.

Нерозподілений прибуток, заборгованість перед бюджетом за податком на прибуток та відстрочені податки відображаються в Ба­лансі, сума витрат з податку на прибуток — у Звіті про фінансові результати.

14.3. Організація аналізу доходів, витрат і фінансових результатів

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують­ся сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. В свою чергу прибуток формується як різниця між загальною сумою ви­трат і доходів. Ефективність функціонування підприємства та ста­лість його фінансового стану залежить від виявлених резервів ско­рочення витрат і збільшення доходів і рентабельності. Тому значна роль в процесі управління фінансовими результатами відводиться організації економічного аналізу витрат, доходів і фінансового ре­зультату.

Організація аналізу витрат підприємства на випуск продукції

Приступаючи до аналізу витрат, перш за все, всі витрати слід розділити на ті, що включаються до собівартості продукції, і на витрати діяльності. Витрати, що включаються до собівартості, поді­ляються на прямі і непрямі, одноелементні та комплексні, постійні і змінні, поточні та одноразові. Слід визначати витрати за економіч­ними елементами і за статтями калькуляції.

Інформаційною базою для аналізу собівартості продукції є дані статистичної звітності про витрати на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства, планові та звітні калькуля­ції собівартості продукції, дані синтетичного та аналітичного облі­ку виробничих витрат, допоміжні показники про випуск продукції, її реалізацію, структуру обсягу виробництва і реалізації продукції. Ці допоміжні показники дозволять визначити розмір впливу на со­бівартість продукції таких факторів, як обсяг виробництва продук­ції та її структуру, рівню змінних витрат на одиницю продукції, суми постійних витрат.

Для аналізу витрат виробництва використовують способи порі­вняння, відносні та середні величини, способи групування інфор­мації про витрати за видами продукції, елементами витрат, стаття­ми калькулювання, методи впливу окремих факторів на виявлені відхилення собівартості від показників минулих періодів або від планових даних. Для проведення аналізу впливу окремих факторів на витрати виробництва треба знати і вміти використовувати спо­соби приведення показників у порівняльний вигляд. У процесі фак­торного аналізу витрат на виробництво використовуються способи ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, інтегра­льні методи, а при належності необхідних умов і методи кореля­ційного аналізу.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є:

— собівартість за елементами витрат і в цілому;

— витрати на 1 грн. продукції;

— собівартість окремих видів виробів;

— статті калькуляції.

Дані для аналізу витрат на виробництво наводяться у табл. 14.2.

Використовуючи наведені дані, можна розрахувати витрати на одиницю продукції; способом ланцюгових підстановок визначити вплив різних факторів на відхилення загальної суми витрат на виро­бництво продукції звітного періоду від попереднього, провести ана­ліз витрат на 1 грн. виробленої продукції, простежити залежність со­бівартості одиниці продукції від обсягу і структури виробництва. При наявності даних про витрати за статтями на окремі вироби мож­на ретельно проаналізувати собівартість кожного з них, а також ви­вчити розмір впливу факторів на обсяг прямих і непрямих витрат.

Завершальним етапом аналізу собівартості продукції є визна­чення резервів її зниження на основі вибору оптимального варіанту управлінського рішення, сутність якого полягає в тому, щоб зни­ження собівартості не мало негативного впливу на якість продукції, що виробляється.