Організація обліку доходів

Організації обліку доходів підприємства здійснюється у такій послідовності [203].

1. Визначення переліку доходів залежно від видів діяльності підприємства і відповідно до класифікації, що передбачена нор­мативними документами. Перелік доходів, що можуть бути отримані підприємством, має бути наведений у наказі про облі­кову політику.

2. Встановлення моменту визнання доходу згідно вимогам П(С)БО 15 «Доход». Доход визнається за наявності всіх критеріїв визнання доходу одночасно.

3. Перевірка та облік первинних документів з обліку доходів. Особливістю документування доходів є відсутність затверджених первинних документів. Основними первинними документами для відображення обліку доходів від реалізації, інших операційних до­ходів є договори, рахунки, товарно-транспортні накладні, акти ви­конаних робіт (наданих послуг), акти прийому-передачі, акти інве­нтаризації, довідки та розрахунки бухгалтерії, прибуткові касові ордери, виписки банку та ін. Необхідно обов'язково вести облік до­говорів, накладних, контролювати відвантаження продукції, това­рів покупцям.

Первинними документами для обліку доходів від інвестиційної та фінансової діяльності є прибуткові касові ордери, виписки бан­ку, розрахунки та довідки бухгалтерії тощо.

4. Синтетичний та аналітичний облік доходів, складання облі­кових регістрів. Відповідно до Плану рахунків та Інструкції про йо­го застосування доходи відображаються на рахунках класу 7 «До­ходи і результати діяльності»:

70 «Доходи від реалізації»,

71 «Інший операційний доход»,

72 «Доход від участі в капіталі,

73 «Інші фінансові доходи»,

74 «Інші доходи»,

75 «Надзвичайні доходи».

Всі названі рахунки є пасивними. За кредитом рахунків відо­бражаються отримані доходи, за дебетом — зменшення доходів насуми податків і зборів, які включені в ціну реалізації і мають бути сплачені у бюджет. Також за дебетом рахунків відображається списання чистого доходу на фінансові результати в кінці звітного періоду. Документом, в якому фіксується така операція, є бухгалтерсь­ка довідка.

До всіх рахунків, що призначені для обліку доходів, відкрива­ються субрахунки та аналітичні рахунки відповідно до потреб під­приємства, специфіки його діяльності.

Аналітичний облік доходів від реалізації необхідно організувати за видами продукції, товарів, робіт, послуг; за структурними під­розділами та іншими ознаками. Аналітичний облік доходів від ін­вестиційної і фінансової діяльності також може вестись у будь-якому розрізі в залежності від потреб підприємства. Схема аналіти­чного обліку доходів показана на рис. 14.3.

Рис. 14.3. Схема побудови аналітичного рахунку доходів (витрат) в умовах внутрішньогосподарського розрахунку

Організація обліку витрат виробництва діяльності підприємства

Витрати діяльності підприємств ведуться всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведіння комерційної діяльності, на рахунках бухгалтерського обліку класу 9 «Витрати діяльності» (рис. 14.3).

Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спря­мована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгал­терський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами» або в порядку, який наведено в попере­дньому абзаці.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економі­чними елементами:

—матеріальні витрати;

—витрати на оплату праці;

-—відрахування на соціальні заходи;

-—амортизація;

-—інші операційні витрати.

Основні методологічні і методичні засади формування в бухгал­терському обліку інформації про витрати підприємства визнача­ються П(С)БО 16 «Витрати».

Для організації обліку витрат, визначення вартості продукції і ціноутворення важливе значення має їх класифікація.

За відношенням до виробничого процесу витрати класифіку­ються як основні і накладні; за способом віднесення на собівартість окремих видів продукції витрати можуть бути прямі і непрямі; в залежності від обсягів виробництва, товарообороту, обороту послуг витрати бувають постійні і змінні; відповідно до частоти виконання операцій з витратами вони можуть бути поточними і одноразови­ми; за включенням до собівартості витрати підрозділяються на такі, що входять до собівартості і такі, що обліковуються як витрати дія­льності; за статтями калькуляції, видами, субстаттями — аналітич­на інформація визначається підприємством самостійно залежно від особливостей його діяльності.

Згідно з цією схемою прямі витрати списуються на виробництво конкретного виду продукції і безпосередньо включаються до її со­бівартості на підставі первинних документів. Непрямі витрати (загальновиробничі) — це також виробничі витрати, але вони не мо­жуть бути віднесені безпосередньо до конкретної продукції, тому що призначені на всі її види, і потребують розподілу між об'єктами калькулювання відповідно до обраної бази. Ця база розподілу за­кріплюється наказом про облікову політику.

База розподілу непрямих витрат залежить від характеру виро­бництва. Якщо виробництво є матеріаломістким, то пропонують за базу розподілу непрямих витрат використовувати частку пря­мих матеріальних витрат у собівартості різних видів продукції; при трудомісткому виробництві базою розподілу непрямих витрат може бути частка прямих витрат з оплати праці в окремих видах продукції; якщо частка прямих матеріальних витрат і витрат з оплати праці приблизно однакова, то базою розподілу непрямих витрат може бути частка усіх прямих витрат у собівартості видів продукції.

В бухгалтерії підприємства облік виробничих витрат, як прави­ло, веде виробничий відділ (група) або окремі особи, що визначені головним бухгалтером. Організація обліку витрат на виробництво має такі етапи:

1. Групування інформації за елементами витрат;

2. Формування інформації за елементами витрат на основі пер­винних документів;

3. Облік формування інформації про прямі і непрямі витрати;

4. Розподіл непрямих витрат за окремими видами продукції, що виробляється, відповідно до характеру технології та організації ви­робництва;

5. Облік собівартості окремих видів продукції, що випускається з виробництва;

6. Групування інформації за статтями калькуляції;

7. Зведення даних синтетичного і аналітичного обліку витрат на виробництво.

Слід пам'ятати, що на організацію обліку виробничих витрат впливають спеціалізація підприємства, його види (основне або допоміжне виробництво), методи обліку витрат і калькулювання собівартості (нормативний, простий (однопередільний), попере-дільний, позамовний), ступінь його автоматизації і інші фактори. Тому при організації бухгалтерського обліку витрат на виробни­цтво треба передбачити вплив цих факторів і розробити відпові­дні посадові інструкції щодо обов'язків кожного робітника і по­слідовності виконання облікових робіт згідно з встановленим графіком.

Особливу увагу робітникам виробничого відділу бухгалтерії підприємства слід звернути на роботу, що пов'язана з організацією калькулювання витрат з кожної одиниці видів продукції, що вироб­ляється.

Ця робота передбачає:

— визначення переліку витрат, що включаються і не включа­ються до собівартості продукції;

— перелік статей витрат калькулювання продукції;

— визначення методів обліку виробничих витрат;

— обгрунтування бази і принципів розподілу непрямих витрат між різними видами продукції, що виробляється;

— обґрунтовування принципів розподілу виробничих витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом;

— визначення способів оцінки незавершеного виробництва і їх реалізація;

— розробка калькуляційного листа з кожного виду готової про­дукції.

Можливий перелік статей калькуляції витрат для промислового підприємства:

1. Сировина і матеріали.

2. Комплектуючі вироби, напівфабрикати (покупні).

3. Паливо, електроенергія на технічні потреби.

4. Основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників.

5. Відрахування органам соціального страхування.

6. Витрати, що пов'язані з підготовкою та освоєнням виробниц­тва продукції.

7. Загальновиробничі витрати і інші виробничі витрати.

На кожну одиницю продукції, яка виробляється на підприємст­ві, складається калькуляційний лист за визначений період, у якому проставляється діюча оптова і договірна відпускна ціна, а також у розрізі перелічених вище статей калькуляції проставляються відпо­відні суми виробничих витрат для визначення (розрахунку) загаль­ної суми виробничої собівартості.

Калькуляційний лист підписують начальник планово-економічного відділу і головний бухгалтер.

Відповідно до П(С)БО 16 і Плану бухгалтерських рахунків усі витрати обліковуються на рахунках класу 8 і 9. Кожне підприємство само визначає, як воно повинно обліковувати витрати діяльності:

— з використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами»;

— з використанням рахунків класу 9 «Витрати діяльності»;

— з одночасним використанням рахунків 8 і 9 класів. Зразок калькуляційного листа має таку форму:

Витрати за елементами обліковуються робітниками лідприємст-ва відповідно до посадової інструкції та графіку документообороту про ці витрати. Інформація про витрати за елементами може збира­тися одним або декількома робітниками бухгалтерії, а наприкінці місяця і кожного кварталу вона зводиться у відомості аналітичного обліку витрат, а потім відображається у «Звіті про фінансові ре­зультати» (ф. № 2).

Підприємства, які ведуть облік витрат лише на рахунках класу 9 повинні організувати облік витрат за елементами в інший спосіб для включення їх сум до другого розділу форми 2 «Звіт про фінансові результати». На підприємствах, де використовуються рахунки класу 8 і 9, перші з них є транзитними: спочатку такі витрати від­носяться на рахунки класу 8 в кореспонденції з іншими рахунками, а потім вони списуються на рахунок 23 «Виробництво» та на раху­нки класу 9 «Витрати діяльності»

Аналітичний облік адміністративних витрат організується за статтями, що спрямовані на обслуговування та управління підпри­ємством. Номенклатура таких статей визначена П(С)БО 16 «Витра­ти» і до них відносяться:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витра­ти на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

— витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського пер­соналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (опера­ційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

— витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

— витрати на врегулювання спорів у судових органах;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включа­ються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послу­ги банків;

— інші витрати загальногосподарського призначення.

Організуючі облік адміністративних витрат, головний бухгалтер повинен закріпити у посадовій інструкції відповідальної особи її обов'язки щодо здійснення збору і систематизації цієї інформації, час її обробки та інше.

В умовах внутрішнього господарського розрахунку головний бухгалтер повинен визначити, як розподіляти адміністративні витрати по структурних підрозділах підприємства, яку базу роз­поділу використовувати, і, взагалі, всі адміністративні витрати відносити на структурні підрозділи підприємства або їх частину. На нашу думку, справедливим є такий розподіл цих витрат, коли витрати в межах плану відносяться на структурні одиниці, а по­надпланові витрати залишаються за «офісною» структурою, тоб­то структурні одиниці за такі витрати відповідальності не не­суть. Всі ці положення повинні бути обговорені в Наказі про облікову політику.