Програмування приходить у наші домівки

Після написання інтерпретатора мови Бейсік для комп’ютера “Альтаїр” першокурсником Гарвардського університету Білом Гейтсом та його другом Поллом Алленом, молодим програмістом з фірми “Хоніуелл”, фірма МІТС почала продавати власну версію Бейсіка за 500 дол., відраховуючи відсотки з кожної проданої копії Гейтсу і Аллену. Приблизно у той же час у 1975 р. Боб Албрехтпочав свій проект Малюк-Бейсік. На початку 70-х років Албрехт організував видавничу фірму “Дімакс”, яка випустила серію книг-посібників з Бейсіку (серед них була і його книга), метою яких було прагнення впровадити комп’ютери у повсякденне життя.

Албрехт також організував загальнодоступний обчислювальний центр в Менло-парку неподалік від Сан-Франциско. Центр мав у своєму розпорядженні міні-комп’ютер PDP-8, поставлений фірмою ДЕК (DEC, від Digital Equipment Corporation – корпорація з виробництва цифрового устаткування) в обмін на обіцянку Албрехта написати посібник з програмування на Бейсіку для машини PDP-8. За 50 центів за годину кожен міг зайти у центр і потішитися з комп’ютером. Центр також організував доступні всім термінальні класи для роботи з Бейсіком, які особливо привертали підлітків і навіть бізнесменів. Останні сподівалися завоювати ринок, розробивши програми, що прогнозують зміни цін.

Спільно з Томом Пітманом, членом комп’ютерного клубу, Албрехт написав інтерпретатор для Малюка-Бейсіка. Колеги Пітмана по комп’ютерному клубу обурилися високою ціною Бейсіка для “Альтаїра”, і наполягали на безкоштовному розповсюдженні програмного забезпечення. Різні варіанти Малюка-Бейсіка були надруковані у журналах. Албрехт та його друзі тоді вважали, що все програмне забезпечення повинне бути вільним.