Види інноваційних систем

Однією з передумов появи терміну «інноваційна екосистема» (ІЕ) є те, що в сучасній науці стають актуальними проблеми посилення суміжності наук (біології та економіки, філософії та фізики і т.д.).

Основою «перетину» біологічної та економічної науки слугує експансія наукових пошуків вчення Ч. Дарвіна про еволюцію видів на інші науки (економіку зокрема).

Поняття «екосистема» відома кожному з курсу біології. У природі екосистема являє собою складну групу взаємозале­жних живих ( флора, фауна, комахи і мікроорганізми) і неживих (ґрунт, вода, клімат) елементів, які постійно взаємодіють одне з іншими і отримують вигоду одне від одного у межах чітко визна­ченої території. З часом, використання терміну «екосистема» стало доцільним відносно спільнот, що характеризуються схожими функціями і структурою. За аналогією з природою екосистема у ринковій економіці розглядаєть­ся як складна група компаній і покупців, постачальників, конку­рентів, дистриб’юторів, які здійснюють вплив на бізнес осіб і груп, а також партнерів, які отримують вигоду один від одного. В еко­системі покупців ринкова діяльність (інвестиції, спільне розроб­лення товарів, ринкова комунікація, логістика і трансакції) здій­снюються і контролюються не стільки постачальником, як спожи­вачем.

Екосистема - поняття, введене А. Тенслі, яке позначає відносно стійку систему динамічної рівноваги, що складається з співтовариства живих організмів, середовища їх проживання, системи зв'язків, що здійснює обмін речовиною та енергією між ними.

Одним з перших дослідників, який застосував термін «екосистема» по відношенню до економіки став Майкл Ротшильд (1990). Сенс використання терміна полягав у перенесенні акценту на взаимодії між учасниками системи. Як живий організм визначається за генами і положенню в ланцюзі живлення, так і організація визначається за місцем в мережі клієнтів, конкурентів, партнерів, постачальників, і за рівнем технологій та інноваційності від яких залежить успіх дії організації в цьому середовищі.

Ідея технологічного успіху компаній як ключа до підвищення конкурентоздатності країн, і можливості управління цими процесами на національному рівні знайшла відображення в терміні «національна інноваційна система». Але такий підхід часто спонукає дивитися на системи, як на «історично сформований» комплекс елементів. Навпаки, ідея екосистеми відсилає до уявлень про складні і динамічні взаємодії в природі. Екосистемний підхід фокусує нашу увагу на комплексних процесах, взаємодіях і мережах, які формуються в реальній економіці у боротьбі за перевагу, за виведення конкретних ідей на ринок.

Концепція інноваційної екосистеми була запропонована американським вченим Чарльзом Весснером в 2005 році і пропонує інструмент для створення умов, які підвищують конкурентоспроможність організацій у національних і регіональних економіках. В центрі концепції - уявлення про інновації як про процес трансформації ідеї в ринковий продукт або сервіс, який вимагає багато колективних зусиль учасників: компаній, університетів, дослідницьких компаній, венчурних фондів і їм подібних. Інноваційна екосистема оформляє ці зусилля, дозволяючи досягти синергетичного ефекту.

У ході теоретичних дискусій склалося декілька підходів до інноваційних екосистем, що відображають різні їх сторони. Так, в основі інноваційної екосистеми Ч. Весснера - різноманітні інститути, тобто формальні і неформальні правила і процедури, які формують колективну взаємодію в процесі створення ідеї та просування її на ринок.

Вчені Стенфорда інноваційну екосистему визначають як «міжорганізаційні, політичні, економічні, технологічні та інвайронментальні системи, за допомогою яких формується, підтримується і розвивається сприятливе для розвитку бізнесу середовище ».

Поняття екосистема застосовано також по відношенню до взаємодіючих груп суб'єктів, що діють в єдиному довкіллі та створюють цінність, яка жодна з компаній не змогла б досягти поодинці.

Американський вчений Рон Аднер пропонує простий підхід. За його думкою, інноваційна екосистема складається з партнерів, від яких залежить успіх у створенні інновації. Причому до інноваційної екосистеми відносяться як ті, хто безпосередньо бере участь у створенні інновації (наприклад, постачальники сировини), так і ті, хто не приймає безпосередньої участі в створенні продукту, але потрібен для його успішного запуску (наприклад, мережа спеціальних заправок для електромобілів, який підпрємець бажає виробити). Тому при розробці стратегії інновації необхідно визначити всі взаємозалежності і партнерства, які необхідні для успіху, так само як і шляхи створення цих партнерств.

Таким чином, комплексний підхід до аналізу інноваційних екосистем вимагає і вивчення інститутів, і учасників, і мереж їх взаємодій, і специфіку навколишнього середовища: культуру, ресурси, технології тощо.

Таблиця 4.3

Підходи до визначення терміну «Інноваційні екосистеми»

Використовуючи цей термін багато разів, розшифруємо - що під ним розуміють. У ньому два ключових слова "інноваційна" і "екосистема".

Інновація - ідея, розробка, або компетенція, яка доведена до угоди. Найбільш зрозуміле визначення цього поняття - через гроші та знання. Наука - це коли гроші перетворюються в знання, а інновації - коли знання перетворюються в дохід. Комерціалізація знань найуспішніше протікає в сприятливому підтримуючому середовищі - самоорганізуючій екосистемі, де в наявності всі ресурси, необхідні для створення і зростання інноваційно-технологічних компаній, а відносини між численними учасниками процесу налагоджені і гармонізовані.

Екосистема - складна самоорганізована, саморегульована і саморозвиваюча система (за визначенням складних систем Л. Берталанфі). Екосистема є відкритою системою і характеризується вхідними та вихідними потоками речовини та енергії.

Таким чином, інноваційна екосистема (ІЕ)- це самоорганізуюча, саморегулююча і саморозвиваюча, відкрита система, що характеризується вхідними потоками ідей, капіталу, людей, інформації, ресурсів. У цьому сенсі інноваційна екосистема приклад економіки, в якій діють специфічні суб'єкти економічних і соціальних відносин. Відмінність інноваційної екосистеми (ІЕ) в тому, що вона продукує інновації, ідеї, інтелектуальну власність і людей для суспільства та інших галузей, які у відповідь дають ІЕ проблеми і запити, а також ресурси для саморозвитку. ІЕ не може існувати без глобальної економіки, оскільки саме з неї йде попит на інновації і зміни, а глобальна економіка без ІЕ приречена на стагнацію і деградацію, тому що ІЕ накопичує в собі ключовий креативний ресурс.

Ядром ІЕ є інноватори - ті, хто створює, розвиває й просуває інновації на основі власних мотивацій або на основі попиту. Вищі навчальні заклади пропонують різні матеріальні стимули своїм науковим співробітникам і серед них: одноразові виплати; відсотки від майбутніх доходів; фінансування

дослідницьких груп і лабораторій; надбавки до заробітної плати; облік успіхів комерціалізації в прийнятті рішень про присвоєня звань і просуванні по карʼєрних сходах. Саме інноватори, підприємці є ядром ІЕ, саме вони створюють сенси і приводять до руху усю ІЕ. Крім інноваторів ключовими субʼєктами ІЕ є різні агенти, які допомагають інноваторам:

̶ фахівці, інвестори (сучасні моделі управління комерціалізацією інновацій дозволяють зняти з розробника додаткового навантаження з питань комерціалізації технологій. Усі питання повʼязані з ліцензуванням, патентуванням та управлінням ІС передаються відповідній організації);

̶ корпорації (найчастіше, головними партнерами по трансферу технологій є малі та середні підприємства. Міжнародний досвід показує, наприклад, що в Південній Кореї з ними укладено 81,3% контрактів на покупку технологій у 2014 р. Крім того, великі компанії готові працювати з конкурентоспроможними науковими підрозділами, що надають інноваційний продукт або унікальну компетенцію в рамках міжнародного ринку);

̶ фонди, що фінансують інновації (в той же час, у багатьох країнах з розвиненими ІЕ науково-освітня політика спрямована на поступове скорочення державного фінансування НДДКР, що в підсумку змушує університети розвивати роботу з промисловістю).

Однак, головна роль належить творцям, тому що навіть якщо є величезний попит, щоб перетворити його в дію потрібна особистість, яка проявить ініціативу, бо попит завжди латентен (от лат. latentis — скрытый, невидимый), а пропозиція активна і може виходити тільки від конкретної особистості. Зрештою інноватори, фахівці і провайдери грошей і послуг породжують потік інновацій, який суспільство сприймає і оцінює, сплачує. При цьому суспільство яке розвивається породжує проблеми і, отже, попит на інновації в самому широкому сенсі, оплачуючи його через корпорації та інші інститути. З іншого боку інноватори самі створюють інновації і тим самим створюють новий попит. Тому існує два потоки, які підтримують ІЕ - потік інновацій і потік попиту на інновації. Відповідно всі учасники ІЕ можна умовно розділити на дві категорії - ті, хто створює попит на інновації і ті, хто створює самі інновації.

Комерціалізація інновацій - єдиний процес перетворення потоку ідей, розробок або компетенцій в активи у форматах проектів з подальшими угодами з продажу створених активів.

Прийнято вважати, що екосистема інновацій базується на пʼяти основних елементах (табл. 4.4).

Таблиця 4.4