Фінляндія

Національна інноваційна модель Фінляндії, де вважається переміг хайтек, визнана однією з найбільш ефективних у світі. Вирішальним фактором, що сприяв швидкій зміні орієнтирів фінської економіки, було збільшення інвестицій у науково-дослідницьку діяльність, тобто відбулась переорієнтація економіки з виробництва сировинних ресурсів на наукомістке виробництво.

Фінляндія стала першою країною, яка визначила основним елементом політики в сфері науки й технології саме концепцію національної інноваційної системи. На практиці це означало збільшення кількості підприємств, в основі діяльності яких лежали інновації й ноу-хау, а також підтримка організацій, що займаються дослідницькою діяльністю.

При визначенні основних напрямків інноваційної політики у Фінляндії акцент було зроблено на якісну післядипломну освіту, а також на заохочення наукової діяльності, що стало вирішальним у створенні відповідних закладів. Основна мета школи післядипломної освіти - поліпшення якості підготовки майбутніх науковців у процесі роботи над дисертаційним дослідженням й розширення можливостей міжнародного співробітництва, яка нараховує у цій країні вже близько 130 таких закладів.

Політику Фінляндії в сфері науки, інновацій та технологій до 2009 р. формувала Рада з наукової та технологічної політики під головуванням Премʼєр-міністра, яка ухвалила заснування пʼяти стратегічних центрів (кластерів), які мають ключове значення для розвитку фінського суспільства, бізнесу й промисловості, а саме:

̶ енергетика й захист навколишнього середовища;

̶ металопродукція й машинобудування;

̶ лісова галузь;

̶ охорона здоровʼя;

̶ інформаційна й комунікаційна індустрія, покликані забезпечити координацію дослідницьких ресурсів у країні та за кордоном.

З січня 2009 року розпочала роботу Рада з питань досліджень та інновацій, яка замінила Раду з питань наукової та технологічної політики. Рада є головним дорадчим органом Уряду з питань моніторингу, оцінювання та визначення головних напрямків політики в галузі технологій та інновацій.

Фінляндія є однією з провідних країн світу за обсягами інвестицій у наукові дослідження, кошти яких розподіляються Міністерством праці та економіки і Міністерством освіти. Вузівська наука складає основну частку фундаментальних й частину прикладних досліджень країни, яка фінансується Академією Фінляндії - це центральний науковий адміністративний орган підконтрольний Міністерству освіти.

Крім Академії Фінляндії фінансують науку фонд «Sitra», що діє під егідою Парламенту країни, і національне фондове агентство з технологій та інновацій «Tekes», яке є підзвітним Міністерству праці та економіки країни.

Фонд «Sitra» працює з молодими інноваційними компаніями виступаючи венчурним фондом, який вкладає в них кошти в обмін на відсоток їх акцій (близько 30-40%), після чого, відпрацювавши з компанією від трьох до пʼяти років, продає її акції іншим інвесторам.

Фондове агентство «Tekes» покликано зміцнювати співробітництво університетів і компаній з метою створення нових продуктів, розподіляє більшу частину бюджетних коштів, які виділяються Міністерством на прикладні дослідження. Для бізнесу подібне співробітництво досить вигідне, тому що поєднуючись із наукою, він одержує підтримку держави в особі «Tekes» для власного розвитку.

Таким чином, в Фінляндії створено міцну та ефективну систему інноваційного розвитку, яка базується на скоординованій діяльності урядо-

вого сектору та бізнесу.

Швеція

Основною рисою інноваційних систем малих високорозвинених європейських країн, до яких відноситься Швеція, є винятково високий рівень фундаментальної науки, фінансованої переважно державою. Швецька інноваційна система складається з трьох основних інноваційних систем:

̶ національної;

̶ галузевої;

̶ регіональної.

Структура, яка покликана відповідати за розвиток інноваційної діяльності в Королівстві Швеція та розробляти інноваційну політику в державі з метою забезпечення економічного зростання та прогресу у наукових дослідженнях, є Шведська Агенція розвитку інноваційних систем - VINNOVA, яка має програми, що впроваджуються у трьох напрямках:

̶ Національні програми - забезпечують підтримку науковців на етапі впровадження програм на комерційній основі, а також центри відповідальності, які розвивають звʼязки між академічними дослідженнями та промисловими дизайнерськими і конструкторськими центрами;

̶ Регіональні програми - VINNOVAХТ, які забезпечують регіональний розвиток через сформовані динамічні інноваційні системи;

̶ Галузеві інноваційні системи, які підтримуються Агенцією і спеціалізуються на таких пріоритетних напрямках: інформаційно-комунікаційні технології, біотехнології, сучасні та надсучасні технологічні процеси, розробки у галузі матеріалознавства, транспорту та тривалості використання продукції.

Формулювання та здійснення політику уряду щодо впровадження та підтримки інноваційних технологій передано відповідним урядовим агенціям, якими розроблено ряд прикладних програм та здійснено пошуки джерел як приватного так і державного фінансування таких програм. Головними Агенціями, які займаються впровадженням інноваційної політики є: Агенція для розвитку інноваційних систем VINNOVA, Шведська Агенція розвитку бізнесу NUTEK, Агенція з освоєння космосу (Space Agency) та Енергетична агенція STEM.

Важливу роль у інноваційній системі Швеції відіграють дослідницькі ради, які безпосередньо не приймають участі в інноваційний діяльності але надають підтримку у проведенні досліджень, що є за своєю суттю інноваційним. Метою нової організаційної структури дослідницької роботи є:

̶ просування інтенсивних досліджень у пріоритетних галузях науки;

̶ посилення контролю за виконанням дослідницьких робіт;

̶ підтримка міжгалузевих та міжнаукових дослідницьких проектів;

̶ поліпшення розповсюдження інформації про дослідницькі проекти та здобутки.

Основною дослідницькою Радою Швеції є Шведська дослідницька рада , яка спрямована на вирішення головного завдання у системі досліджень ̶ підтримки розвитку досліджень у галузях фундаментальної науки і, яка не тільки забезпечують підготовку кадрів вищої кваліфікації в галузі фундаментальної на­уки, але й забезпечує постійну взаємодію між між­народною науковою елітою та найбільш талановитою молоддю тих країн, у яких ці інститути розташовані. Високий рівень фундаментальної науки дозволяє під­тримувати дуже високий рівень викладання в провідних університетах .

Більшість інноваційних і дослідницьких програм у Швеції здійснюються в дослідницьких лабораторіях університетів, коледжах і приватних дослідницьких лабораторіях великих виробничих компаній. Деякі інноваційні програми у Швеції, метою яких є поєднання бізнесу та досліджень, ініціюються безпосередньо державою та відповідно фінансуються за державні кошти.

Прикладні дослідження у Швеції забезпечуються за рахунок грантів і спільних проектів з великими транснаціональними корпораціями - Volvo, Ericsson.

Загальні обсяги фінансування дослідницької та інноваційної діяльності у Швеції складають 4% від щорічного ВВП. Сюди включається державне та приватне фінансування, причому бізнес відіграє ключову роль у фінансуванні інноваційних досліджень - приблизно 3,32% ВВП Швеції, і за цим критерієм є найвищими серед країн ОЕСР.

Японія

При всій потужності японської економіки національна інноваційна система Японії значною мі­рою відстає від національної інноваційної системи США і сконцентрована на зовсім інших напрямках. Дослід­ницька роль університетів в Японії значно менш важ­лива в порівнянні з роллю дослідницьких лабораторій найбільших японських корпорацій, що пояснюється тим фактом, що в цілому національна інноваційна система Японії не занадто сильно орієнтована на фундаменталь­не знання. У центрі уваги перебувають технічні інновації й новітні технології. На даний момент Японія концентрується на прикладних інженерних розробках з ефективним комерційним виходом, поступово розви­ваючи разом із цим новітні фізичні дослідження в галузі напівпровідникових матеріалів і нанотехнологій.

Найважливішою особливістю національної інно­ваційної системи Японії є її орієнтація на забезпечення високоякісних продуктів експорту у високотехнологіч­ній сфері.

Інноваційна інфраструктура Японії включає ряд складових.

1. Державна інфраструктура з підтримки інноваційної діяльності має такий склад:

- Рада з питань політики у сфері науки і техніки яка займається питаннями планування, формування та загальної координації науково-технічної політики. Рада розглядає питання глобального масштабу та характеру (проблеми зростання популяції населення, проблеми нестачі їжі, захист навколишнього природного середовища, пошук альтернативних джерел енергії) і комплексно обґрунтовує національні пріоритети розвитку країни на найближчу перспективу.

- Міністерство освіти, культури, спорту, науки та техніки (MEXT), Міністерство економіки, торгівлі та промисловості (МЕТІ), державні науково-дослідницькі інститути, університети та різноманітні приватні корпорації, які залучені до процесу формування інноваційної політики та підтримки інноваційної діяльності в Японії.

2. Інститути, якізадіяні в інноваційній діяльності.

Найбільшими науково-дослідницькими інститутами на державному рівні є Національний інститут матеріалознавства, який підпорядковується МЕХТ, Національний інститут сучасної промислової науки та технології і Організація розвитку нових видів енергії та промислових технологій, які підпорядковується МЕТІ, Японське агентство дослідження космосу (ДЖАКСА), яке було утворене обʼєднанням Інституту космосу та астронавтики, Національної агенції досліджень космосу тощо.

3. Механізми сприяння розвитку інновацій в Японії регулюються Законом з науково-технічного розвитку, покликаний зміцнити національну економіку та спрямований на розвиток науково-технічної галузі, яка б забезпечувала сталий розвиток країни та світове лідерство у зазначеній сфері. Радою з питань політики у сфері науки і техніки (РПНТЯ) при Кабінеті міністрів Японії передбачено обовʼязкову розробку та підтримку так званих «Базових Планів розвитку науки і технології в Японії», які приймаються кожні пʼять років. У цих Планах повністю висвітлюється політика розвитку основних науково-дослідних розробок, їх ресурсне забезпечення та комерціалізація у суспільстві і економіці країни.

4. Джерелами фінансування є витрати державного бюджету на науку та технології, майже дві третіх з яких розподіляються через МЕХТ та 17% через МЕТІ.

Міністерства, які відповідають за інноваційну політику, використовують однакові інструменти для її впровадження: пряме фінансування своїх дослідницьких організацій та окремих дослідницьких проектів і програм, а також дослідницькі проекти та програми через спеціалізовані агенції при міністерствах.

Урядом можуть фінансуватись як державні проекти, так і проекти приватних дослідницьких організацій та університетів.

5. Оцінювання ефективності діяльності науково-дослідницьких установ, що надають інноваційну підтримку, та підприємств , що її отримують, займається Рада з питань політики у сфері науки і техніки. Наприклад, при Раді створений Комітет по оцінюванню діяльності Національного інституту сучасної промислової науки та технології, який складається з позаштатних оцінщиків - професорів, голів НАА та компаній, журналістів, а також штатних співробітників. Критеріями оцінювання діяльності організації та ефективності проектів є: діагностика дорожньої карти проекту (соціально-економічні ефекти від впровадження проекту, план реалізації заходів по впровадженню проекту, технічні елементи, порівняння з іншими проектами); визначення наслідків реалізації проекту та ефективності менеджменту проекту.