Спинномозкова травма

Травма спинного мозку – це механічне ушкодження хребта та (чи) його вмісту (спинного мозку, оболонок, судин, спинномозкових нервів), що клінічно проявляється спінальною та корінцевою симптоматикою.

Розрізняють: струс, забій та стиснення спинного мозку.

Струс спинного мозку – це функціонально зворотна форма травматичного ушкодження спинного мозку. Внаслідок струсу спинного мозку нервові волокна тимчасово втрачають здатність проводити нервові імпульси і в гострий період травми відбувається виключення функціонування спинного мозку. Тому навіть у разі легкої травми спостерігається клінічна картина тяжкого ушкодження. Проявляється парестезіями та слабкістю в ногах, порушенням чутливості. Регрес симптоматики відбувається протягом кількох годин чи кількох діб з моменту отримання травми.

Забій спинного мозку може спричинити обмежене або повне поперечне руйнування спинного мозку з відчуттям відриву нижче розташованої частини тіла.

Клінічно при повному поперечному ушкодженні спинного мозку відразу після травми розвивається синдром повного порушення провідності з пара- (тетра) плегією, порушення чутливості, функції тазових органів, трофічні порушення (пролежні).

При частковому ушкодженні спинного мозку ці симптоми поступово регресують, але не повністю. Симптоматика стабілізується в межах 1,5-2 місяців. Люмбальна пункція часто виявляє субарахноїдальний крововилив.

Здавлювання спинного мозку. Виникає при вивихах, переломах хребців із зміщенням уламків або при вивиху, грижі міжхребцевого диску, стисканні спинного мозку стороннім тілом. Клінічна картина здавлювання спинного мозку може розвинутися відразу або наростати при рухах хребта.

Клініка. Гостре здавлювання спинного мозку викликає в’ялий параліч і втрату всіх видів чутливості нижче рівня ураження. Стан спінального шоку триває декілька днів і призводить до появи корінцевого болю на рівні ураження й розвитку спастичного парапарезу нижче місця ураження.

При повному розриві спинного мозку втрачаються всі види провідникових функцій – розвиваються паралічі, анестезія, порушуються функції тазових органів, швидко розвиваються трофічні розлади – пролежні.

Ураження половини поперечника спинного мозку призводить до розвитку синдрому Броун-Секара. Він часто зустрічається при вогнепальних або ножових пораненнях. Виникає моно- або геміпарез з втратою м’язово-суглобової чутливості, а на протилежному боці випадає больова та температурна чутливість.

Крововилив у речовину спинного мозку (гематомієлія) настає внаслідок розриву ослаблених (на ґрунті атеросклерозу, ревматизму, сифілісу, захворювань крові тощо) судин. Травма може бути додатковим фактором, який спричиняє розрив судини. Переважно страждає сіра речовина спинного мозку, рідше при масивних травмах має місце дифузне просякнення кров’ю і білої речовини.

Клініка. В момент травми виникає біль, але нетривалий і неінтенсивний. Рухові порушення (паралічі) виникають блискавично – протягом кількох хвилин. Одночасно порушується чутливість і виникають сфінктерні розлади.

У міру розсмоктування крові починають відновлюватися провідникові розлади.

Крововилив в оболонки спинного мозку (гематорахіс) може бути епідуральним або субарахноїдальним, характеризується корінцевим болем, симптомами поперечного ураження спинного мозку, симптомами подразнення мозкових оболонок. Діагноз підтверджує люмбальна пункція.