Неврологічні прояви ВІЛ-інфекції

ВІЛ-інфекція – це важке інфекційне захворювання, що має повільний прогресуючий характер. Основною «мішенню» інфекційного процесу є імунна система, що й призводить до розвитку імунодефіциту. Саме такі наслідки обумовили визначення даного захворювання терміном СНІД. Слід звернути увагу, що ВІЛ-інфекція та СНІД не є ідентичними поняттями, оскільки імунодефіцит ний стан може не спостерігатись протягом тривалого часу. Більш правильним визначенням є ВІЛ-інфекція, оскільки термін поєднує всі етапи патологічного процесу від моменту інфікування до розвитку важкого ураження імунної системи.

Збудником ВІЛ-інфекції є ретровірус з лімфотропними та нейротропними властивостями, отже, він може безпосередньо вражати нервову систему, викликаючи різноманітні неврологічні (мієлопатія, невропатія) і психічні (афективні й психопатоподібні порушення, деменція, психози).

Вірус передається від людини до людини через рідинні середовища організму (сперма, кров), при внутрішньовенних ін'єкціях, оперативних втручаннях, при переливанні крові, що містить ВІЛ, при вагітності і родах, через грудне молоко. Описано випадки інфікування при трансплантації органа від хворого СНІД-ом і при штучному заплідненні від інфікованого донора. Переконливих даних про передачу вірусу СНІД-у побутовим (через слину, їжу) і повітряно-крапельним шляхом не отримано. Члени родини ВІЛ-інфікованих осіб і медичних працівників не уражаються СНІД-ом при дотриманні мер обережності.

Потрапляючи в організм людини, вірус вражає клітинну ланку імунітету, головним чином популяцію Т-лімфоцитів хелперів, а також моноцити, макрофаги, клітини нейроглії. При таких умовах активується умовно-патогенна мікрофлора (вірус герпесу, дріжжоподібні грибки) та підвищується чутливість до зовнішніх інфекцій.

Неврологічні прояви ВІЛ-інфекціїспостерігаються у 1/3 випадків, у 20-30% хворих ці прояви можуть бути першими ознаками захворювання. Ураження нервової системи може бути пов’язане з прямим впливом ВІЛ; викликане інфекціями, які розвиваються на тлі імунодефіциту або ускладненнями, що виникають у процесі лікування.

Дуже рідко уже в період інфікування може розвинутись гострий вірусний менінгоенцефаліт. Його клінічна картина дуже різноманітна. У найбільш тяжких випадках розвиваються судомні напади з розладами свідомості аж до коми.

ВІЛ-інфекція може мати тривалий час скритий перебіг. Ураження нервової системи, які найчастіше зустрічаються при цьому наступні:

1. Підгострий енцефаліт, який починається з так званого комплексу СНІД-деменція. Хворі втрачають інтерес до роботи, стають забудькуватими, апатичними, неадекватно оцінюють свій стан, притуплюються емоції, сповільнюються психомоторні реакції, знижується лібідо. При прогресуванні захворювання розвивається втрата орієнтації, потьмарення свідомості, судомні напади, аутизм. Можливий розвиток рухових порушень – парезів та паралічів, атаксії. Дослідження ліквору виявляє незначний плеоцитоз. На ЕЕГ – тенденція до сповільнення ритмів до 7-8 в 1с. На КТ та МРТ виявляється атрофія кори головного мозку та розширення шлуночкової системи.

2. Ураження спинного мозку у вигляді вакуольної мієлопатії (у 20% хворих) може бути першим проявом СНІДу.

3. Патологія периферійної нервової системи. На різних стадіях захворювання виникають рухові, чутливі та вегетативні полінейропатії, множинні мотонейропатії, ураження м’язів у вигляді поліміозиту та міопатичного синдрому. Описана і демієлінізуюча запальна полінейропатія, яка нагадує синдром Гійєна-Баре.

Крім неврологічних ускладнень, які виникають під впливом ВІЛ, клінічна картина захворювання може доповнюватися цілою низкою супутньої патології, що виникає внаслідок імунного дефіциту і також пошкоджує ЦНС (токсоплазмоз, прогресуюча енцефалопатія як наслідок самостійної вірусної інфекції, лімфоми та ін.).

Прогресуючаенцефалопатія клінічно проявляється псевдобульбарним синдромом, атаксією, сліпотою, деменцією, судомними нападами. Смерть настає, як правило, протягом року від початку захворювання.

З онкологічних захворювань, які вражають ЦНС, найчастіше зустрічаються лімфоми: первинна злоякісна лімфома, системна лімфома, саркома Капоші. Клінічний перебіг нагадує інші пухлини головного мозку і супроводжується головним болем, блюванням та іншими загальномозковими симптомами у поєднанні з вогнищевими проявами у вигляді парезів, афазій, судомних нападів та ін.

Можуть активізуватись інші паралельні інфекції: віруси простого герпесу, оперізуючий лишай, менінгоенцефаліти. Розвиваються цереброваскулярні ускладнення у вигляді ТІА, ішемічних та геморагічних інсультів. Доведено, що частота інсультів у хворих на СНІД молодше 45 років у 40 разів вища, ніж у загальній популяції осіб того ж віку.

Профілактика. Можлива лише первинна профілактика СНІД-у – це загально гігієнічні заходи, боротьба з наркоманією, виключення можливості передачі інфекції з кров’ю донорів.

Роль медичної сестри в профілактиці ВІЛ-інфекції полягає в дотриманні, в першу чергу, правил асептики під час роботи з хворими, особливо під час забору крові на аналіз, підготовки розчинів до переливання. Сестра повинна працювати у рукавичках, захищати себе спеціальними масками та окулярами-екраном (особливо при переливанні крові та її препаратів). Щодо профілактики СНІД-у серед населення, в обов’язки медсестри входить проведення роз’яснення серед хворих шляхів передачі СНІД-у, основних симптомів захворювання та методів попередження цієї інфекції.