Енергоємність продукції.
Вказаний в підзаголовку параметр “енергоємність” є достатньо новим поняттям у практиці державного управління енергозбереженням.
На сьогодні енергоємність продукції визначена лише для десятка видів продукції. Але відповідна робота із визначення енергоємності продукції промислового виробництва ведеться Держстандартом України, департаментом з раціонального використання енергоресурсів України (НАЕР) та галузевими науково-дослідними інститутами.
Сутність поняття “енергоємність” визначена базовим стандартом ДСТУ 3682-98 “Енергозбереження. Методика визначення повної енергоємності продукції, робіт та послуг”.
14.13.1. Основні поняття енергоємності продукції.
Для опанування методики визначення енергоємності продукції належить одержати інформацію про використані в ній поняття, а саме:
Енергетичний еквівалент –Кількість необхідного первинного енергоресурсу для вироблення і передавання до місця споживання одиниці енергоресурсу відповідного виду (теплової енергії, електричної енергії, палива).
Теоретичні енергетичні еквіваленти – Фізичні константи, що встановлюють балансовий взаємозв'язок між різними видами енергії у разі їх взаємної трансформації з коефіцієнтом корисної дії (ККД), що дорівнює 100 %:
- 1 тонна умовного палива (т у.п.) дорівнює 8139 кВт·год. електричної енергії або 29,3 ГДж теплової енергії;
- 1 кВт·год. електричної енергії дорівнює 3600 Дж теплової енергії або 0,123 кг умовного палива (кг у.п.);
- 1 ГДж теплової енергії дорівнює 278 кВт·год електричної енергії або 0,0342 кг у. п.
Фактичний енергетичний еквівалент – Кількість первинного енергоресурсу, виміряного у фізичних одиницях Міжнародної системи (SІ) джоулях, необхідного для вироблення і передавання до місця споживання одиниці енергоресурсу відповідного виду та якості в умовах реального виробництва з урахуванням фактичного ККД. енергетичної установки.
Нормативний енергетичний еквівалент – Кількість первинного енергоресурсу, виміряного у фізичних одиницях Міжнародної системи (SІ) джоулях необхідного для вироблення і передавання до місця споживання одиниці енергоресурсу, яку встановлюють централізовано по країні в цілому, по галузі, по регіону.
Технологічна межа –Низка основних та допоміжних процесів, енерговитрати на які враховують під час визначення енергоємності технологічного процесу вироблення продукції.
Часова межа –Інтервал часу (рік, місяць, доба, година, тривалість виробничого циклу), для якого визначають витрати паливно-енергетичних ресурсів під час визначення енергоємності технологічного процесу вироблення продукції.
Повна енергоємність продукції (послуг) – عпрод , МгДж/од. продукції, визначають за формулою:
عпрод= عПЕР + عм + عф + عр + عо, (14.8)
де:
عе — енергоємність ПЕР, необхідних для вироблення продукції;
عм — енергоємність сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, необхідних для вироблення продукції;
عф — енергоємність основних виробничих фондів (ОВФ), амортизованых за час вироблення продукції;
عр — енергоємність воспроизводства робочої сили при виробленні продукції;
عо— енергоємність заходів з охорони навколишнього середовища при виробленні продукції.
عПЕРвизначають за формулою:
عПЕР = عтехн + عy + عr + عи, (14.9)
де:
عтехн — енергоємність ПЕР, що витрачаються безпосередньо під час вироблення продукції;
عy — енергоємність ПЕР, що витрачаються на транспортування сировини, витратних матеріалів та комплектуючих виробів;
عr — зниження енергоємності продукції за рахунок використання утворених під час вироблення продукції горючих відходів;
عи — прирість энергоємності, обумовлений імпортом ПЕР (у разі його наявності).
Числові значення енергетичних еквівалентів для ПЕР та деяких видів матеріалів, споруд, транспорту, а також затрат живого труда наведено в табл. 14.2.
Таблиця 14.2.
Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 2096;