Національний рух і повстання. Рис. 36. Сейм Королівства Польського приймає Акт про детронізацію Миколи І, 25 січня 1831 р

Рис. 36. Сейм Королівства Польського приймає Акт про детронізацію Миколи І, 25 січня 1831 р. Літографія Ф.де Вієна.

народу, який зазнає таких самих утисків, що й поляки. Того ж дняпід впливом маніфестації сейм за пропозицією радикальних депутатів ухвалив Акт детронізації Миколи І. "Польська нація, - говорилося в документі, - є незалежною і має право віддати польську корону тому, кого визнає гідним її і від кого може сподіватися, що він свято і безумовно дотримуватиметься віри і свобод, яким присягне..." Таким чином, усі мости для відступу було спалено, і польські політичні сили були втягнуті в конфлікт із російським царатом, який неминуче провадив до війни.

Нова політична обстановка, що склалася після акту детронізації, спричинила перебудову владних органів.Королівство Польське залишилося конституційною монархією, але королівську владу тимчасово взяв на себе сейм. Наприкінці січня 1831 р. сейм утворив Національний уряд, який очолив князь А. Чарторийський. До його складу ввійшли як консерватори (А. Чарторийський - голова і міністр закордонних справ; С Бажиковський - міністр військових справ), так і представники лібералів (В. Немойов-ський - міністр внутрішніх справ; Т. Моравський — міністр фінансів) та демократів (Й. Лелевель - міністр освіти). Окремим рішенням сейм призначив князя Міхала Радзивілла (1778-1850) головнокомандувачем польської армії. Уряд негайно зайнявся приготуваннями польської армії до бойових дій, організацією діяльності державного апарату, виявляючи при цьому велику енергію і справність.

Російсько-польська війна.На початку лютого 1831 р. на терен Королівства Польського увійшли частини 115-тисячної російської армії під командуванням фельдмаршала І. Дибіча-Забайкальського (1785-1831). Це були добре озброєні і навчені війська, які мали на озброєнні 336 гармат. Польська армія після термінової розбудови налічувала близько 54 тис. вояків і 140 гармат. Але її бойовий дух був високим. Після перших сутичок авангардних частин обох армій під Сточком (14 лютого), Добрем (17 лютого), Ваврем (29 лютого) польське командування наважилося на генеральну битву під Гроховом біля Варшави 25 лютого 1831 р. У ході битви обидві сторони проявили високі військові якості, але домогтися вирішального успіху не змогли. Фактичний командувач польської армії ген. Ю. Хлопіцький був поранений в обидві ноги, його замінив генерал Ян Скшинецький (1787-1860), який був схильний до за.мирення з царем. Після грохов-