Національний рух і повстання. Іхнацій Домейко (1802-1889) після Листопадового повстання опинився в Чилі, де відкрив великі поклади мінералів

Іхнацій Домейко (1802-1889) після Листопадового повстання опинився в Чилі, де відкрив великі поклади мінералів, став одним з фундаторів університету в Сант-Яго та його ректором. Певний розвиток отримала біологія і медицина. Юзеф Дітль (1804-1878) у Кракові опублікував дослідження з анатомії, медицини, курортології. Тітус Галубінський (1820-1889) поєднував медико-біологічні студії з активною громадською та освітньою діяльністю у Варшаві.

Архітектура і образотворче мистецтво.Класичний стиль здобув переваги і утримувався передусім в архітектурі й урбаністиці, де він поєднувався з елементами попередніх - неоготикою і бароко. Звернення до античних зразків відповідало піднесеним патріотичним настроям шляхти й аристократії - головних замовників палаців і палациків, садиб, величних громадських будівель. У поширенні класичного стилю в архітектурі значну роль відіграв флорентійський митець Антоніо Корацци, що прибув до Королівства Польського на запрошення його уряду. Він став автором проектів забудови двох площ у Варшаві - Театральної та Банкової, будівлі Великого Театру (1825-1837), Палацу Сташіца та ін. Його уподобання співпали зі смаками двох польських архітекторів: Крістіана Пйотра Ашнера, який спроектував і побудував чимало палаців та будівель у класичному стилі, зокрема, кілька палаців А.Є. Чарторийського, Радзивіллів, палац намісника у Варшаві; та Якуба Кубіцького (1758-1833), який навчався в Італії та Франції, де запозичив класичні взірці, застосовані згодом у будівництві численних авоповерхових будівель, оздоблених порталами з колон, у Варшаві, Плоцьку, Каліші, Сєдльцах та ін.

Натомість у живописі класицизм доволі швидко змінився романтичним стилем. Живопис назагал був більш "демократичним" жанром мистецтва, який знаходив замовників серед ширших верств: буржуазії, міщанства, інтелігенції. Художники теж відчували покликання служити громадським ідеалам патріотизму і визволення, шукали взірці "національного мистецтва". Учень Я.П. Норбліна Александр Орловський (1777-1832) цілком перейшов на романтичні позиції, створюючи образи, які прославляли минуле польської зброї {Здобуття гармат під Рацлавіцами, 1801), передавали окремі епізоди з життя сільських і міських мешканців. У його творах рано з'явився образ могутнього вершника на напруженому коні, який став символом нескореного народу і перейшов через творчість багатьох романтиків.

Чимало фахових художників у своїй творчості поєднували риси класицизму і романтизму. Одним із них був відомий портретист, професор живопису Варшавського університету Антоній Бродовський (1784-1832), який створив галерею (близько 50) портретів польських політиків і вчених, в тому числі діячів варшавського ТДН, більшість яких пізніше загинула. Історична тематика відбилась у картинах знаного портретиста Генрика Родаковського (1823-1894), який особливу увагу приділяв психологічним рисам своїх героїв.

Романтичний живопис яскраво відображений у творчості польських художників назаренської школи (виникла у Римі в другому десятиріччі XIX ст. і поширювала містичне сприйняття дійсності). Серед її представників виділявся професор Краківської школи мистецтв Войцєх Статтлєр (1800-1876). Він малював картини на класичні і біблійні сюжети, які були алегорією сучасних йому подій польської історії {Макавеї). Йому належить також галерея алегоричних портретів видатних поляків - А. Міцкевича, Ю. Словацького, генералів Ю. Хлопіцького, Г. Дембінського та ін.

Історичний живопис майстерного втілення досягнув у творчості Пйотра Міхалов-ського (1800-1855), учасника Листопадового повстання і вченого, який після його поразки оселився в маєтку під Краковом і зайнявся малярством. Він писав великі

Ы