Історія Польщі. придушив повстання і розпочав слідство в справі змовників

придушив повстання і розпочав слідство в справі змовників. У його ході слідчі вийшли на діяльність ПТ і більшість його членів (126 осіб) заарештували. Спеціальна Слідча комісія, очолена С. Замойським, звинуватила членів ПТ у державній зраді. Сподіваючися на прихильність польської аристократії, Микола І, всупереч наполяганням Костянтина Павловича і Новосільцева, вирішив відповідно до Конституції віддати звинувачених під Сеймовий суд королівства. Однак той, розпочавши роботу на початку 1828 р. в обстановці патріотичного збудження громадської думки, майже одностайно зняв із підсудних звинувачення у державній зраді, залишивши лише пункт про приналежність до таємних організацій. За цим пунктом суд присудив звинуваченим символічні міри покарання (С. Кжижановському - три роки ув'язнення, декілька осіб отримали по кілька місяців ув'язнення, а С. Солтик, С. Заблоцький і Р. Залуський були виправдані). Сеймовий суд став політичною трибуною, яка була використана для нагадування царю про особливий статус королівства і обіцянки Олександра І розширити його кордони.

Микола І затвердив вирок лише через рік, намагаючися примусити керівників Державної ради і Адміністративної ради скасувати схвалене рішення. Але члени урядових кіл королівства залишилися при своїй думці. Микола І зробив усе можливе, щоб затримати заарештованих якомога довше у в'язниці або заслати у Сибір. Так, С. Кжижановського, як народженого в Україні, він вилучив з-під юрисдикції Королівства Польського і вислав безтерміново у Сибір, де той згодом помер. Подібна доля спіткала також інших членів ПТ.

Дії царату в Королівстві Польському, переслідування патріотів, численні порушення Конституції 1815 р. посилювали опозиційні настрої серед поляків.Микола І робив кроки, щоб зблизитися з польською аристократією. У травні 1829 р. він прибув до Варшави і тут коронувався польською короною, а потім оголосив про скликання наступного року 4-ї сесії сейму. Проте сейм, що зібрався у травні 1830 р., виявив ще більшу опозиційність до царату, ніж попередні. Сеймові посли відкинули проект закону про розлучення, піддали гострій критиці податкову систему, порушення Конституції. Розгніваний цар достроково закрив сесію.

Патріотичні настрої, що охопили нове покоління шляхетської і міщанської молоді, спричинили відновлення діяльності таємних організацій. Наприкінці 1828 р. інструктор Школи підхорунжих піхоти у Варшаві, член ПТ підпоручник Пйотр Висоцький (1799-1875) організував таємний Союз ("Союз підхорунжих") зі слухачів школи, студентської та гімназійної молоді. Змовники ненавиділи царя за порушення Конституції, поривалися до активної боротьби на захист свободи Польщі. Вони планували вчинити замах на Миколу І під час його коронації у Варшаві і, тим самим, викликати повстання у королівстві. Однак від цієї ідеї довелося відмовитися. Організуючи союз, його члени склали присягу: не видавати своїх товаришів навіть під тортурами, присвятити усі сили, а якщо треба, то й життя захисту конституційних прав Польщі, обережно розширювати союз, "не приймаючи ані пияків, ані шулерів, ані осіб скандального характеру". Незалежно від Союзу П. Висоцького, у Варшаві гуртувалися молоді літератори і студенти, які також поривалися до активних дій. Ці настрої серед молоді підсилювалися романтичною літературою, яка приходила на зміну класицизму і сентименталізму, вимагала жертовного патріотизму й відданості вітчизні.