Історія Польщі. стимулювало розвиток науки і техніки, вдосконалення організації виробництва

стимулювало розвиток науки і техніки, вдосконалення організації виробництва. Ще 1769 р. шотландець Джеймс Ватт запатентував паровий двигун, придатний для широкого використання. У 1800 р. фірма, створена ним спільно з М. Бультоном, продала 289 таких машин.

У XIX ст. індустріальна революція повільно перемістилася на континент, насамперед до традиційних районів ремесла і промислів - Фландрії та Нормандії у Франції, Саксонії - у німецьких державах, Швейцарії, Сілезії - у Пруссії. Після 1815 р. на заході континенту склалися сприятливі умови для індустріалізації: швидко зростала чисельність населення, поліпшилися комунікації (биті шляхи), уряди сприяли підприємцям, розраховуючи на збільшення надходжень до державної казни. Але справжнім рушієм індустріалізму стала залізниця. Перша залізнична колія була відрита 1825 р. в Англії, сполучивши Дургем з Дарлінгтоном. А 1850 р. залізничні колії в Європі простяглися вже на 23 тис. миль. Будівництво залізниць і пов'язаних з ними виробництв стало справжнім європейським бумом, який не лише прискорив індустріалізацію, але й значно змінив зовнішній вигляд міст і ландшафту.

Наслідками індустріальної революції стали глибокі соціальні зміни,зрушення у способі життя і суспільній свідомості. Виникнення великих мануфактур і фабрик спричинило прискорення урбанізації, пов'язаної з міграціями сільського населення до міста. У містах формувався т.зв. "середній клас", що охоплював торговців, підприємців, банкірів, інтелігенцію. Найуспішніші особистості середнього класу, великі лідприємці, банкіри, торговці, яких називали "буржуазією", долали бар'єри, які відокремлювали їх • від аристократії. Середній клас створював нові, демократичні стандарти життя, які руйнували старі станові бар'єри, були притягальними для багатьох людей.

Водночас формувалася нова соціальна верства - робітництво, робітнича верства (клас) суспільства. Вона була строкатою і різноманітною, включаючи старих майстрів, шахтарів, вантажників, робітників-вихідців з села, жінок і навіть дітей, праця яких широко використовувалася на текстильних фабриках. У висвітлюваний період праця і умови проживання робітників не регламентувалися жодними законами, що спричиняло їхню експлуатацію на виробництві, відбивалося на умовах життя і побуту. Робота на фабриках до 1850 р. тривала від 12 до 14 годин на день, умови праці були шкідливими і небезпечними, тому травматизм та захворювання і, як наслідок, смертність серед робітників були вищими, ніж серед інших соціальних груп. Нова верства рано привернула увагу політиків і вчених, які виступили з різними теоріями щодо соціальної ролі робітництва (Т. Мальтус, Д. Рікардо, Д. Бентам, А. Сен-Сімон та ін.).

У першій половині XIX ст. на грунті Просвітництва народилися дві великі ідеологічні доктрини— лібералізм і націоналізм. Носіями обох були представники середнього класу, які виступали прибічниками свободи, конституцінності й демократії, з допомогою яких передбачали усунути станову нерівноправність соціальних верств і утвердити суспільство "рівних можливостей". Ідеологи лібералізму (Б. Констан у Франції, Д. Бентам в Англії та ін.) виступали за політичні права і свободи усіх людей, незалежно від соціальної позиції і статі, запровадження конституційних правових порядків, невтручання держави в економічні стосунки, підтримку індивідуалізму.

У річищі лібералізму з'явилася доктрина націоналізму, носіями і прихильниками якої були представники тих націй, що вели боротьбу за створення модерних національних держав (німці, італійці, поляки, серби, українці тощо). Націоналістична ідеологія зростала зі своєрідного поєднання ідей Просвітництва, які виводили усі позитивні якості -з абстрактного "народу", що був носієм постійних культурних традицій і своєрідного "національного духу", з романтичними візіями героїчної ролі особистості в суспільному житті і прагненням пригноблених народів посісти рівноправне місце на континенті. Як