Історія Польщі. Перші вибори, що відбулися 1827 p., принесли повну перевагу польській шляхті від землевласників, а німцям - від міст і селян

Перші вибори, що відбулися 1827 p., принесли повну перевагу польській шляхті від землевласників, а німцям - від міст і селян. На першому засіданні сейму ВПК того ж року польські посли виступили з лояльних позицій щодо Пруссії, сподіваючись взамін отримати розширення автономних прав князівства (зокрема, розширення повноважень сейму, права обирання старост-ландратів тощо). Відмова короля задовільнити постулати польських послів призвела до створення ліберальної шляхетської опозиції на чолі з Анджеєм Нєголєвським (1786-1857). Загалом же польська шляхта ВПК була задоволена своїм становищем; певну стурбованість у неї викликали лише соціально-економічні реформи, які відбувались у Пруссії в першій чверті XIX ст.

Іншим чином складалася ситуація в тих землях королівства, які не увійшли до складу ВПК і де поляки становили значний відсоток населення. У Верхній і Нижній Сілезії,які від давнішого часу перебували в орбіті німецької політики, посилено проводилася політика онімечення. На початку XIX ст. лише третина місцевого населення вважала себе поляками, ще третина ідентифікувалася з сілезцями, що відрізнялися як від поляків, так і німців. Німецькі власті користувалися таким становищем, насаджуючи тут німецьку школу, мову, лютеранську церкву. Багата на корисні копалини Сілезія була притягальною для німецьких землевласників і підприємців. Уже в середині XVIII ст. тут виникли перші текстильні мануфактури, швидко розвивався видобуток вугілля і залізної руди.

Натомість у земельних відносинах Сілезії наприкінці XVIII ст. зберігалася панщинна система, яка викликала гострі протести селянства. Під час поразок Пруссії від Наполеона у 1807 р. король Фрідріх-Вільгельм III видав едикт про скасування особистого підданства в королівстві при збереженні всієї землі в руках великих землевласників. Відповіддю на нього стали великі селянські заворушення в Сілезії 1811 р. Тому того ж року король новим едиктом дозволив селянам викуп земельних наділів, які вони обробляли. Викуп ("регуляція") проводився під контролем державних органів і передбачав плату у вигляді "уступлення" поміщику-землевласнику від третини до половини земельного наділу. Це дало можливість зберегти і зміцнити економічні позиції поміщиків і водночас прискорило соціальну диференціацію серед селянства: виокремлення невеликої групи заможних господарів ("гросбауерів") і великої кількості безземельних селян. Згодом інші закони внесли нові зміни до справи "регуляції" земельних відносин, які були ще кориснішими для поміщиків.

Поряд з посиленням германізаторської політики в Сілезії, яка провадилась адміністрацією і протестантською церквою, туди проникали також польські національні ідеї. Великі заслуги у поширенні польської мови, культури і традицій мав народний вчитель і письменник Юзеф Льомпа (1797-1863). Він публікував недорогі книжки для селян з різних питань буденного життя, мови, історії, традицій, пропагуючи польську мову і культуру, відроджуючи традиційні зв'язки з іншими польськими землями.

У Західній Пруссіїполяки становили близько половини населення, але були позбавлені національних прав. У 1824 р. провінція Східна Пруссія була об'єднана із Західною у одну цілість - Західну Пруссію, після чого процес онімечення прискорився. Тут посилено проводилася колонізація земель німцями. Земельні реформи, які розпочалися 1811 p., спричинили такі ж наслідки, що й у Сілезії.

Земельна реформау ВПКрозпочалася 1821 р. на тих самих підставах, що й у Сілезії та Помор'ї. Новацією тут було запровадження викупу селянами повинностей. Останні були перераховані в грошовому виразі, які селянин повинен був сплачувати постійно. При цьому селяни були позбавлені права користування пасовищами і лісами (сервітутами), які залишалися за поміщиком. У 1823 р. спеціальний закон для ВПК дозволив селянам викуповувати землю за готівку або за відступ частини земельного

Національний рух і повстання

наділу. До 1830 р. у князівстві було проведено "регуляцію" понад 5 тис. господарств; пізніше, у 30-40-х роках XIX ст. цей процес охопив 18,5 тис. господарств. Особливе розпорядження 1836 р. допускало до викупу і "регулювання" лише господарства не менше 25 моргів землі (приблизно 6 га). За отриману землю селяни сплатили за 25 років 28 млн. талярів і 350 тис. корців жита. У власності поміщиків залишилося 1,5 млн. га селянської землі, 80 % якої належало польським власникам.

Прусська земельна реформа ліквідувала феодальні стосунки на селі. Вона була проведена згори з урахуванням насамперед інтересів панівної верстви юнкерів-поміщиків, яка завдяки поетапності проведення реформи змогла пристосуватися до нових умов: використання найманої праці, нової техніки та агрокультури. У її розпорядженні залишалися малоземельні і безземельні (коморники) селяни, які продовжували відробляти панщину або найматися на роботи у фільварку. Заможні селяни ВПК, які отримали право викупу, здобули у власність земельні наділи розміром середньо 14 га. Таких господарств було 25 тис. з 700 тис. сільського населення.

У Західній Пруссії земельна реформа супроводжувалася сильними суперечностями, оскільки внаслідок її проведення 2,6 тис. поміщиків заволоділи двома третинами земель, а 27 тис. заможних селян - одною третиною; 134 тис. сільського населення залишилося без землі. Подібна, хоча й менш контрастна диференціація селянства мала місце у Сілезії. Заможні селяни становили в середньому до 15 % усіх селян.

Польська шляхта ВПК спочатку з недовірою поставилася до реформи, але поступово переконалась у підтримці урядових кіл і розпочала до модернізацію маєтків, яка тривала кілька десятиріч. 1821 р. за фінансової підтримки уряду було створене Кредитне земство, яке надавало землевласникам довготермінові кредити під іпотечну заставу. Це дозволило німецьким і польським землевласникам поступово переводити господарства на капіталістичні рейки: запроваджувати нові аграрні технології, нову сільськогосподарську техніку, вирощувати технічні культури для переробної промисловості (картоплю, цукровий буряк, льон, конюшину тощо), худоби, провадити інтенсивне господарювання. Поступово панщинна праця витіснялася працею вільнонайманих сільських робітників. Подібні явища спостерігалися також у господарствах заможних селян. Широко знаним у ВПК стало прізвище польського власника маєтку Турвіа генерала Дезідерія Хлаповського (1788-1879), який переніс на місцевий ґрунт досвід англійських землевласників. Він запровадив плодозміну посівів, високоґатункові породи худоби, новіші плуги, молотилки і суворий бухгалтерський облік. До його маєтку з'їжджалися за досвідом землевласники з усього ВПК та інших земель Пруссії.

Капіталістичній перебудові села сприяв швидкий розвиток харчової промисловості, орієнтованої на ринок. У 1831 р. сілезькі спиртові заводи виробляли горілки більше, ніж усі спиртові підприємства інших провінцій Пруссії. З 17-ти цукроварень, що існували у Пруссії 1836 p., 11 діяли у Сілезії.

Риси індустріалізації різною мірою проявилися у польських провінціях Пруссії. Найшвидше вони спостерігалися у Сілезії, де здавна діяли гірничі і металургійні промисли. На шахтах з видобутку залізної і цинкової руди в першій чверті XIX ст. ще продовжували використовувати примітивні знаряддя праці. 1808 р. вперше було застосовано паровий двигун на ужитковому виробництві містечка Весола. Активні процеси модернізації промисловості Сілезії відбулися ближче до середини століття, коли різко зріс попит на метал для залізниць. Перша залізниця тут була відкрита 1847 р. Наявність вугільних родовищ у Верхній Сілезії і семикратне зростання видобутку вугілля поступово, але неухильно перетворювало Сілезію у важливий промисловий регіон. Його розвитку сприяли як уряд, так і німецькі аристократи, яким належали великі земельні володіння з покладами залізної руди, олова, цинку тощо. Вони уможливили