Гнійні нефрити

В залежності від механізму розвитку гнійні нефрити можуть бути гематогенними та урогенними.

Гематогенний (низхідний, емболічний) гнійний нефрит виникає при попаданні в нирки мікробних емболів при метастазуванні гнійної мікрофлори із гнійних вогнищ при піємії. Ці емболи затримуються у капілярах клубочка або інтерстиція, де виникає гнійне запалення. На місці клубочка (гнійний гломерулонефрит) та в інтерстиції (гнійний інтерстиціальний нефрит) утворюються численні дрібні (діаметром 1-3 мм) абсцеси, які локалізуються спочатку в корковому шарі, а потім процес розповсюджується в мозковий шар, за що таке запалення називають низхідним. Уражаються як правило одночасно дві нирки. Вони збільшені, капсула знімається легко, на поверхні органу реєструють численні жовтуваті вогнища, заповнені гноєм. При хронічному перебігові абсцеси підлягають інкапсуляції.

Урогенний (висхідний) гнійний нефрит розвивається як продовження гнійного вагініту, уроцистіту, уретриту, коли гнійна мікрофлора потрапляє в нирки зі сторони сечовивідних шляхів. Процес починається із запалення ниркових мисок (пієліту), котрий потім ускладнюється нефритом, тому таке запалення називають пієлонефритом. У нирках уражається спочатку мозковий шар, а потім корковий, внаслідок чого такий нефрит називають висхідним. При розтині знаходять гнійне запалення сечовивідних шляхів і ниркових мисок. Їх порожнини заповнені гноєм, слизова гіперемійована, з крововиливами. В тканинах мозкового і коркового шару нирок знаходять різні за розміром абсцеси. Нирки при цьому значно збільшені, капсула легко знімається.

У корів може спостерігатися особлива форма пієлонефриту – бактеріальний гнійний пієлонефрит, при якому збудники потрапляють в нирки гематогенно, але запалення первинно локалізується в ниркових мисках, а вже потім переходить на тканини самих нирок, тобто запалення розвивається як висхідний гнійний нефрит.