ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ

Термін “цироз” застосовують при розвитку хронічного продуктивного запалення органу при різних за своєю суттю хворобах печінки, спільним для яких є розростання сполучної тканини і деформація органу.

За етіологією розрізняють первинні і вторинні цирози.

Первинні (ідіопатичні) цирози – це самостійні хвороби, що виникають внаслідок хронічної інтоксикації організму, найчастіше з боку шлунково-кишкового тракту при нераціональній годівлі і хронічних інфекціях.

Вторинні цирози виникають як наслідок певних хвороб, що викликають ураження печінки (інфекційний цироз, паразитарний цироз).

За механізмом розвитку і морфологічними ознаками розрізняють атрофічний, гіпетрофічний, біліарний та постнекротичний цироз.

Атрофічний цироз печінки характеризується розростанням сполучної тканини в інтерстиції між часточками і групами часточок. На початку запальної реакції печінка внаслідок розростання грануляційної тканини збільшується в об’ємі (стадія гіпертрофії), має гладку поверхню і в той же час виражену часточкову будову. В міру того, як молода сполучна тканина перетворюється в рубцеву, печінка стає щільною, в результаті сильного здавлювання часточок і різко вираженої атрофії гепатоцитів зменшується в об’ємі, а з поверхні набуває дрібної або крупної зернистості. На поверхні її розрізу виступає різко виражена часточкова будова, утворена сіруватими шнурами розростаючої сполучної тканини. Забарвлення печінки відтінки залежить від кровонаповнення, ступеню розвитку жирової дистрофії паренхіми і від жовчної пігментації і може бути червонувато-коричневим, сіро-коричневим, червонувато-жовтим, коричнево-жовтим, темно-жовтим, іноді з зеленкуватим відтінком. При дуже тривалому процесі печінка стає ще щільнішою, з поверхні може набувати бугрувато-вузлуватого вигляду. При цьому виді цирозу практично завжди розвивається асцит і часто паренхіматозна жовтяниця.

Гіпертрофічний цироз характеризується розростанням сполучної тканини як між часточками так і всередині їх між печінковими балками. Гепатоцити при цьому атрофуються в меншій мірі, ніж при атрофічному цирозі, а в деяких часточках вони компенсаторно гіпертрофуються. Печінка макроскопічно різко збільшена в об’ємі (в 2-3 рази), щільної консистенції, як правило з гладкою поверхнею, жовто-коричневого часто з зеленкуватим відтінком кольору. Мікроскопічно відзначають повну деструкцію печінкових часточок. Сполучна тканина в таких часточках формує сітку, в якій розташовані групки або навіть окремі гепатоцити (тобто гепатоцити розрізнені утвореною сполучною тканиною з повною втратою балочної будови). Внаслідок регенерації печінкових клітин серед сполучної тканини, що розростається, виявляють вузли з таких регенруючих клітин, які можуть утворювати несправжні часточки. Асцит при цьому виді цирозу не виражений, але практично завжди відмічають паренхіматозну жовтяницю і гіперплазію селезінки.

Біліарні цирози характеризуються розростанням сполучноїтвканини за ходом жочних протоків. Розрізняють холангітичний біліарний цироз, який виникає внаслідок запалення жовчних протоків (холангітів) та холестатичний біліарний цироз – розвивається на фоні застою жовчі (холестазу) у крупних жовчних протоках при порушенні її відтоку (закупорка протоків каменями, паразитами, здавлюванні протоків і т.д. Печінка незначно збільшена, не змінена або частіше дещо зменшена в об’ємі, горбиста, жовто-коричневого кольору, на розрізі відмічають прошарки сполучної тканини навколо жовчних протоків. При цьому виді цирозу реєструють застійну жовтяницю, катаральний ентерит, знебарвлення хімусу і калу.

Постнекротичний цироз виникає у результаті розростання сполучної тканини в місцях обширних некрозів паренхіми при хронічному перебігові токсичної гепатодистрофії, застійної гіперемії (застійний цироз) та ін. Протікає за типом атрофічного цирозу, але з переважним ураженням центральних ділянок часточок (розростання фіброзної тканини).

Інфекційний цироз, це цироз вторинної етіології (сальмонельоз, бруцельоз). Протікає на фоні основної хвороби за типом гіпертрофічного, атрофічного або пост некротичного цирозу.

Паразитарні цирози можуть бути пов’язаними:

- з міграцією личинкових стадій дикроцелій, фасціол, цистицерків у свиней, стронгілід у коней і розвивається за типом пост некротичного цирозу;

- з паразитуванням дорослих стадій фасціол, дикроцелій у тварин в жовчних протоках, що призводить до розвитку хронічного холангіту і міліарного цирозу.