НЕФРОЗИ

Нефрози – захворювання нирок, які супроводжуються дистрофічними та некробіотичними змінами клубочків та канальців.

Етіологія: різні фактори переважно інфекційного, алергічного або токсичного характеру.

За локалізацією процесів розрізняють гломерулонефрози (зміни в клубочках) та тубулонефрози (зміни в канальцях).

Гломерулонефрози за видом дистрофічних процесів в капілярному клубочку можуть бути гіаліновими та амілоїд ними.

Гіаліновий гломерулонефроз супроводжується просочуванням стінок судин капілярного клубочка рідкими складовими частинами крові з альбумінами, глобулінами, ліпоїдами та ін. внаслідок чого утворюються гіалінові маси (позаклітинна білкова дистрофія – гіаліноз). Гіалінізовані клубочки збільшуються і їх макроскопічно видно в корковому шарі нирок у вигляді блискучих зерен. Нирки при цьому збільшені, корковий шар потовщений, консистенція ущільнена, малюнок на поверхні розрізу згладжений. Мікроскопічно відмічають відкладання в стінках артеріол і капілярів клубочка гіалінових мас у вигляді однорідних мас рожевого кольору (при фарбуванні гематоксиліном та еозином), капсула знімається легко, в просвіті канальців реєструють гіалінові циліндри. При хронічному перебігові у нирках внаслідок звуження просвіту приносної артеріоли в умовах гіпоксії клубочок заростає сполучною тканиною, що приводить до атрофії органу. Нирка зморщується, набуває дрібнозернисту поверхню. Такий стан називають “первинно зморщеною ниркою”.

Амілоїдний гломерулонефроз, причиною якого є деякі хронічні інфекційні захворювання (туберкульоз, бруцельоз та ін.), надлишкове концентратне годування тварин, порушення роботи залоз внутрішньої секреції (наприклад щитоподібної), гіповітамінози А, Д, С та ін, характеризується відкладанням в капілярних стінках клубочків та за ходом базальної мембрани капсули Боумена-Шумлянського амілоїду, для якого характерний феномен метахромазії (позаклітинна білкова дистрофія – амілоїдоз). Клубочки та пов’язані з ними канальні з накопиченням амілоїду атрофуються. Нирки при цьому виді нефрозу збільшені, блідо-коричневі, щільної консистенції, поверхня розрізу має сальний блиск, капсула знімається легко. Таку нирку називають “велика сальна нирка”.

Тубулонефрози супроводжуються дистрофічними та некробіотичними змінами епітелію канальців і можуть проявлятися у вигляді білкового, ліпоїдного і некротичного нефрозів.

Білковий тубулонефроз можуть перебігати з явищами зернистої, гіаліно-крапельної та водянкової дистрофій (клітинні білкові дистрофії). Нирки при цьому виді нефрозу збільшені, світло-сірого кольору, як правило в’ялої консистенції, мають згладжений малюнок на розрізі, капсула знімається легко.

Ліпоїдний тубулонефроз характеризується жировою дистрофією клітин епітелію ниркових канальців (клітинні жирові дистрофії). Нирки збільшені, блідо-сірого кольору з жовтуватим відтінком або блідо-жовті, в’ялої консистенції, малюнок на розрізі згладжений, при різко вираженому процесі поверхня розрізу жирна, капсула знімається легко.

Некротичний тубулонефроз. розвивається при тяжких інтоксикаціях та інфекціях (лептоспіроз). Характеризується різко вираженими дистрофічними (зерниста, вакуольна, жирова) та некротичними змінами. Загиблі клітини злущуються, перетворюються в однорідну некротичну масу, яка повністю вщерть заповнює просвіт канальців (однорідна рожева маса при фарбуванні гематоксиліном і еозином). Спостерігається незначне збільшення органу, колір блідо-сірий, капсула знімається легко, межа між шарами згладжена, консистенція розм'якшена.

НЕФРИТИ (ЗАПАЛЕННЯ НИРОК)

Ці захворювання частіше носять вторинний характер, э наслідком інфекційно-токсичних процесів (інтоксикації, бешиха свиней, чума свиней, паратиф, лептоспіроз та ін.).

Нефрити ділять на дві групи: негнійні та гнійні.