МЕНІНГІТ

Менінгіт (meningitis) – це запалення оболонок головного (церебральний менінгіт) або спинного (спинальний менінгіт) мозку.

За походженням менінгіти можуть бути:

- первинними, тобто розвиваються як самостійні захворювання і за етіологічним фактором можуть бути інфекційної (збудники — менінгококи, деякі віруси), травматичної (удари, струси) або алергічної природи, у тварин зустрічаються рідко (спорадичний церебральний або цереброспинальний менінгіт коней і великої рогатої худоби);

- вторинними, які зустрічаються значно частіше як ускладнення якого-небудь місцевого (травми черепа, хребта, остеомієліт, отит, гайморит, риніт) або загального (інфекційні хвороби, наприклад, чума собак, свиней, хвороба Ауєскі, інфекційний енцефаломієліт птиці, сказ, лістеріоз тв а ін.) процесу.

За локалізацією запалення менінгіти ділять на:

- -пахіменінгіт (pachymeningitis)– запалення локалізується в твердій мозковій оболонці;

- лептоменінгіт (leptomeningitis) – запалення локалізується в м’якій мозковій оболонці;

- арахноменінгіт – запалення локалізується в павутинній оболонці;

- панменінгіт – запальний процес одночасно охоплює всі три оболонки.

За перебігом менінгіти бувають частіше гострими, рідше можуть бути підгострими, іноді – хронічними.

Менінгіти, як правило, протікають за типом ексудативного запалення. При цьому за характером ексудату серозний, гнійний і рідко геморагічний менінгіти. Часто запалення переходить на речовину мозку і перебігає як менінгоенцефаліт.

Серозний менінгіт характеризується випотом в субдуральний та субарахноїдальний простори серозного ексудату, гіперемією та набряком мозкових оболонок, збільшенням кількості ліквору в мозкових шлуночках. Гістологічно реєструють гіперемію судин, еміграцію в оболонки лейкоцитів, особливо за ходом судин, набухання і злущування ендотелію оболонок, просочування м’якої мозкової оболонки серозною рідиною часто з домішками фібрину.

Серозний менінгіт найчастіше є початковою стадією гнійного запалення мозкових оболонок, яке характеризується утворенням гнійного ексудату зеленувато-сірого або жовтуватого кольору, який накопичується під оболонками та просочує оболонки. Гістологічно відмічають різку гіперемію судин та інфільтрацію оболонок переважно нейтрофільними лейкоцитами. Гнійний менінгіт розвивається внаслідок переходу запального процесу з сусідніх тканин (ускладнення гнійного отиту, гаймориту), при травмах і ранах в області головного мозку або внаслідок гематогенного чи лімфогенного розповсюдження інфекції (стрептококи, стафілококи, синьогнійна паличка та ін.).

За наявності підвищеного діапедезу еритроцитів запальні зміни можуть набувати геморагічного характеру. При цьому реєструють накопичення під оболонками та їх просочування ексудатом, що вміщує велику кількість еритроцитів, масові крововиливи в м’яку мозкову оболонку.

При переході гострого менінгіту в хронічний спостерігають розростання в мозкових оболонках грануляційної тканини, що супроводжується потовщенням і ущільненням оболонок, а також розвитком спайок оболонок між собою та з речовиною мозку.