Менінгококовий (епідемічний) менінгіт.

Збудником є менінгокок. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Вхідні ворота – носоглотка, звідки менінгокок потрапляє у кров, далі проникає в оболонки головного та спинного мозку, в яких і викликає тяжкий запальний процес з утворенням гнійного ексудату.

Тривалість інкубаційного періоду 1-2 дні. Клініку характеризує різко виражений менінгеальний синдром. Захворювання починається гостро – сильний головний біль, підвищення температури тіла до 39-40С, герпетичні висипання на губах, носі. При проникненні менінгокококів у кров на шкірі з’являються геморагічні висипання.

Спинномозкова рідина , як правило, мутна, при великій кількості гною – жовтувато-зеленого кольору, витікає під великим тиском, кількість білка збільшена у 3-10 разів. При бактеріологічному дослідженні ліквору виявляють менінгокок.

Звичайно захворювання триває кілька тижнів, спричинюючи ускладнення у вигляді порушень зору, слуху, функції ендокринних залоз, обміну речовин, а також епілептичних припадків, порушень циркуляції спинномозкової рідини.

Лікування. Застосовують в/м пеніцилін до 40 000 000 ОД на добу, у випадку тяжкого перебігу менінгіту – ендолюмбальне введення пеніциліну. Призначають також діуретики, дезінтоксикаційні та інші засоби.

Гострий серозний менінгіт.

Захворювання викликається вірусом, починається гостро з підвищення температури тіла до 37-38С і появи менінгеального синдрому. Перебіг вірусних менінгітів у більшості випадків є сприятливим та не викликає тяжких ускладнень. Ліквор безбарвний, прозорий, витікає під підвищеним тиском, містить велику кількість лімфоцитів. Лікування проводять за загальними принципами із застосуванням інтерферону та гамма-глобуліну.