ХВОРОБИ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

Хвороби органів травного каналу відрізняються різноманіттям своїх клінічних і морфологічних ознак. Вони включають самостійні первинні захворювання, які вивчає наука, що має назви гастроентерологія, а також інші, вторинні, які є проявом ряду захворювань інфекційної і неінфекційної природи, придбаного або спадкового походження. У основі цих захворювань можуть лежати різні загальнопатологічні процеси, такі як альтерація, запалення, гіпер- і диспластичні процеси, аутоіммунні порушення і, нарешті, пухлини.

ЗАПАЛЕННЯ ШЛУНКА І КИШОК (ГАСТРОЕНТЕРИТИ)

Запальному процесу можуть підлягати всі оболонки кишечника та шлунка, але найчастіше реєструється запалення слизової оболонки. Термінологія запальних процесів визначається в залежності від відділу травного каналу, в якому локалізується запалення. Так запалення шлунка називається гастрит, тонкого кишечника – ентерит, товстого – коліт, одночасно шлунка, тонкого і товстого кишечника – гастро- ентероколіт. Крім того, запалення дванадцятипалої кишки називають дуоденіт, порожньої – єюніт, клубової – ілеїт, сліпої – тифліт, ободової – коліт, прямої – проктит.

Етіологія. Етіологічні фактори, які спричиняють гастроентерити, можна умовно розділити на екзогенні (недоброякісні корми, токсини, порушення режимів годування, умов утримання, механічні, фізичні, хімічні та біологічні фактори) та ендогенні (гематогенне та лімфогенне надходження в стінку шлунка і кишечника токсинів, мікроорганізмів, продуктів порушеного обміну речовин, порушення нервової, ендокринної регуляції та циркуляції крові в стінці кишеника, та ін.). Важливе значення в розвитку запалення належить умовно-патогенній мікрофлорі.

Класифікація гастроентеритів. За походженням гастроентерити можуть бути первинними і вторинними, за перебігом – гострими і хронічними, за розповсюдженням процесу – вогнищевими і дифузними, за характером запалення – ексудативними (серозний, катаральний, фібринозний, геморагічний, гнійний гастроентерит), альтеративними та проліферативними.