ПЛЕВРИТИ

Плеврит – це запалення серозного покриву, що вистилає легені і внутрішню поверхню грудної клітини. Він може бути первинним і вторинним, гострим і хронічним, обмеженим і дифузним, сухим і вологим.

Етіологія і патогенез. Первинний плеврит зустрічається порівняно рідко і звичайно виникає в результаті ударів, поранень, безпосереднього охолоджування грудної клітини. У більшості тварин плеврит розвивається повторно як ускладнення бронхітів, пневмоній, травматичного ретикуліту, перикардиту. Крім того, плевритом можуть супроводжуватися багато інфекційних і інвазивних хвороб (туберкульоз, пастерельоз, сап, контагіозна плевропневмонія, диктіокаульоз та ін.)

Запальний процес розвивається під впливом мікрофлори і токсичних речовин, що поступають в плевру з патологічних осередків легенів, серця і інших органів. При цьому порушується проникність кровоносних судин плеври, що приводить до посиленої ексудації рідкої частини крові в грудну порожнину (серозний ексудат). Надалі може утворитися геморагічний, фібринозний або гнійний ексудат. При фібринозному плевриті рідка частина ексудату всмоктується непошкодженими ділянками плеври, а фібрин залишається на її поверхні у вигляді нашарувань (сухий плеврит). В результаті легенева плевра може злипатися з костальною (злипливе запалення), а надалі внаслідок організації фібрину між листками плеври утворюються спайки. При ексудативних плевритах легені та серце здавлюються ексудатом, внаслідок чого порушуються їх функції.

Патоморфологія. Плеврити за характером запалення можуть бути ексудативними та продуктивними. Ексудативні плеврити в свою чергу бувають серозними, фібринозними, геморагічним та гнійними.

При ексудативному запаленні плевра набрякла, тьмяна, гіперемійована, містить смугасті крововиливи. У плевральній порожнині скопи чується відповідний ексудат. При фібринозному плевриті на плеврі утворюється спочатку тонкий фібринозний наліт, який легко знімається, але потім його шар потовщується і може досягати декількох сантиметрів. Як уже говорилося, при цьому запаленні часто спостерігається злипливе запалення з наступним утворенням спайок (при хронічному перебігові) і навіть повною облітерацією грудної порожнини. Гнійний плеврит може перебігати у вигляді абсцесів, або може бути дифузним, коли гній скопичується в плевральній порожнині. При гострому перебігу можливе повне розсмоктування ексудату з наступним повним відновленням плеври.

Продуктивні плеврити можуть бути дифузними і вогнищевими, які характеризуються розростанням в серозних листках сполучної тканини в першому випадку з дифузним потовщенням і ущільненням плеври частіше при організації фібринозного ексудату, у другому випадку – у вигляді бляшок, ворсинок. Крім того можливий розвиток специфічних плевритів при інфекційних захворюваннях, коли формуються специфічні гранульоми (наприклад “перлинниця” при туберкульозі великої рогатої худоби).