Історичні форми глобалізації міжнародних відносин. Форми глобалі­зації в міжнародних відносинах.

В сучасних міжнародно-політичних дослідженнях можна виділити наступні головні тенденції, які актуалізують вивчення проблеми глобалізації:

· тенденція до розширення складу та збільшення різноманіття політичних акторів;

· політична тенденція, що лежить у площині загроз мирному співіснуванню та розширеного поняття безпеки;

· збільшення учасників у системі міжнародних відносин, що породжує труднощі у передбачуваності мотивацій та наслідків різних варіантів їх поведінки;

· ерозія національно-державного суверенітету внаслідок послаблення традиційних функцій держави, порушення межі між внутрішньою та зовнішньою політикою через посилення їх взаємозалежності та взаємовпливу, розмивання меж між внутрішніми та міжнародними політичними, економічними, інформаційними та іншими процесами;

· тенденція асиметричності у відносинах між акторами міжнародних відносин, яка виникає внаслідок різної щільності у взаємовідносинах та у різних параметрах стану взаємозалежності між акторами;

· тенденція до інтеграції в економічній та політичній сферах;

· тенденція до становлення економічної системи, яка функціонує за єдиними правилами в межах усієї планети;

· формування ідеології глобалізму як обґрунтування невідворотності цих змін та їх позитивного характеру.

В діахронному плані розрізняють стадії або етапи глобалізації,тобто розвитку процесу глобалізації у просторі та часі. Під глобалізацією розуміються просторово-часові процеси змін, що слугують фундаментом для такого перетворення людської діяльності, коли вона стає єдиною і здійснюється в усіх країнах та континентах.

Дискусійним залишається питання відносно того, коли починається процес глобалізації.

Зокрема, один з підходів розглядає глобалізацію як процес інтенсифікації взаємозв’язків між різними формами організації суспільного життя, що призводить до стану взаємозалежності між компонентами системи взаємозв’язків.

В межах цього підходу початком процесу глобалізації вважається період від появи перших цивілізацій до формування системи міжнародних відносин в Європі в середині ХУП ст. Він, в свою чергу, поділяється на окремі періоди:

· від зародження цивілізацій та формування античного світу до 320 р. до н.е., тобто від виникнення міжнародної торгівлі і становлення на міжцивілізаційній основі світових імперій – Перської, Олександра Македонського, Римської імперії. Стародавні цивілізації, зокрема єгипетська цивілізація і цивілізації Передньої Азії мали зв’язки, впливали на розвиток індійської, китайської, греко-римської цивілізації. Торгівельні шляхи, зокрема Великий шовковий шлях з’єднували перську, арабську і європейську цивілізації.

Це період розвитку відносин між окремими цивілізаціями, глобалізація культурно-ціннісна, цивілізаційна.

· від 320 р. до н.е. до 395 р. н.е., тобто від Олександра Македонського до падіння Римської імперії як перших спроб об’єднання, зародження ідеї імперського контролю до посилення тенденції до регіоналізації та формування центрів сили.

Критики такого підходу висували свої аргументи проти, зокрема те, що світові імперії розпадалися, а міжнародна торгівля мала допоміжний характер, економіка була натуральною.

Деякі дослідники висували точку зору, що перший етап глобалізації розпочався в період Великих географічних відкриттів.

З позиції "теорії хвиль глобальної інтеграції", перша з них прокотилася у XVI ст. внаслідок великих географічних відкриттів. У той час розпочався бурхливий розвиток торгових зв'язків Європи з Америкою і став формуватися світовий ринок. Активізувалася європейська експансія до країн Азії, Африки та Латинської Америки. Друга хвиля глобальної інтеграції спостерігалася з 40-х або 70-х років XIX ст. до 1914 р. У той час залізниці і пароплави знизили транспортні витрати, відкрили можливості для широкомасштабних поставок величезної маси товарів на далекі відстані. У результаті промислового перевороту в європейських країнах збільшилася кількість і покращилася якість європейських промислових виробів. Значно розширювалася світова торгівля. Розпочалася епоха "вільної торгівлі". Зароджувалася по-справжньому глобальна економіка. Світове господарство ставало цілісною системою на основі міжнародного географічного поділу праці. Велике значення мала поява телеграфу і радіо наприкінці XIX ст. У світі встановилося домінування Великої Британії. Європейська експансія призвела до виникнення світової колоніальної системи.

Прибічники іншої позиції вважають, що глобалізація - це "якісно новий етап розвитку світової економіки", який відрізняється від попередніх ступенів інтернаціоналізації господарського життя тим, що по-перше, "світове економічне співтовариство з розсипчастої сукупності більш або менш взаємопов'язаних країн перетворюється в цілісну економічну систему, де національні соціуми стають складовими елементами єдиного всесвітнього господарського організму, а їх долі зростаючою мірою визначаються ходом розвитку цього організму як цілого

В пошуках історичних джерел глобалізації вченні звертаються до подій ХХ століття. Особлива увага приділяється наслідкам Першої і Другої світової війни, яка мала характер глобального конфлікту. Вона сприяла якісним змінам у характері засобів ведення війни. Важливе значення мала поява нових держав внаслідок краху колоніальних імперій. Хоча це можна розглядати як прояви фрагментації, але в наявності і тенденції глобалізації, які знайшли прояв в утворення та протиборстві двох центрів сили, двох геополітичних блоків.

Інші датують перший етап глобалізації межею Х1Х-ХХ ст. – про що свідчили такі відкриття, як пароплав, телефон, конвеєр. Перша світова війна зупинила цей процес. Другий його етап – відродження глобалізації наприкінці 70-х років ХХ ст., пов’язується з революцією в інформатиці.

Т.Фрідман пише про нову систему, що замінила систему холодної війни. Р.Фолк акцентує увагу на процесах десуверенізації. О.І.Уткін розглядає глобалізацію як процес становлення єдиного взаємозалежного світу, до якого різні народи по різному були підготовлені.

Розглядаючи історичні етапи глобалізації, Г.С.Померанц висловлює сміливе припущення, що про початок глобалізації можна говорити починаючи з П тис. до нюе., коли володарі-завойовники почали називати себе царями чотирьох сторін світу.

Перша ступінь глобалізації пов’язується із створенням перших імперій, формою духовної глобалізації стає монотеїзм.Імперська влада знаходить опору в єдиній вірі.

Друга ступінь(стадія) глобалізації – імперсько-конфесійна. Виникає чотири культурних світи (Захід, ісламський світ, Індія та Далекий Схід), ознаками яких стали єдине священне писання, єдина мова священного писання, єдиний шрифт, пов'язаний з естетикою пластичних мистецтв. Кожна імперсько-конфесійна глобалізація одночасно була і проектом світового устрою. В Середні віки найбільш активним виявився ісламський проект, але потім його випереджає Захід, що призводить до формування євроцентриського світу.

Третя ступінь (стадія) глобалізації датується ХУП ст.., коли переваги поліцентризму почали брати вверх над його недоліками.

Четверта ступінь глобалізації – електронно-фінансова. Стає зрозумілим, що глобальний порядок не може бути створений одним культурним світом, однією цивілізацією.

Таким чином, історичні форми глобалізації можна аналізувати з врахуванням наступних головних чинників:

Просторово-часових: обсяг глобальних структур; інтенсивність глобальних взаємодій; швидкість глобальних потоків; переважний вплив глобальних взаємозв’язків.

Організаційних: інфраструктура глобалізації; інституалізація глобальних структур і використання сили; модель глобальної стратифікації; домінуючі види глобальних взаємодій

В сукупності вони дають уяву про глобалізацію на тому чи іншому етапі розвитку.