Лекція 13. Хромони. ЛР та ЛРС, які містять хромони.Лігнани. ЛР та ЛРС, які містять лігнани

І. Хромони

Хромони – природні сполуки, що утворюються в результаті конденсації γ-піронового та бензольного кілець.

Класифікація

1. Прості хромони, що містять гідрокси-, алкокси-, алкильні й гідроксиметилалкильні радикали та їхні глікозиди:

- заміщені в γ-піроновому кільці – 3-метилхромон;

- заміщені в бензольному кільці – 5,7-дигідроксихромон;

- заміщені в бензольному та γ-піроновому кільці - алоезин.

2. Бензохроми:

- лінійної будови (6,7-бензохромони) – руброфузарин;

- ангулярної будови (7,8-бензохромони) - елеутеринол.

3. Фурано- і дигідрофуранохромони та їхні глікозиди – келін, віснагін.

4. Піранохромони:

- лінійної будови (6,7- піранохромони) - гамаудол;

- ангулярної будови (7,8-піранохромони) - птерохроманол.

5. Оксепінохромони:

- лінійної будови (6,7-гідроксипінохромони) - птерогліколь;

- ангулярної будови (7,8-гідроксипінохромони) - птероксилін.

Фізико-хімічні властивості

Природа та заміщення радикалів у бензоїдній частині молекули вказує на те, що більшість хромонів є похідними флороглюцину. Це підтверджується жорсткою обробкою хромонів: тривалим нагріванням з концентрованим їдким лугом або плавленням з твердим лугом, у результаті чого відбувається повне видалення γ-піронового кільця.

Реакція з лугами дозволяє відрізнити хромони від кумаринів при їхній спільній присутності. Так, хромони з лугом утворюють о-гідрокси-β-дикетони з безповоротним розкриттям γ-піронового кільця, у той час як кумарини при підкислюванні розчину знову перетворюються у вихідні сполуки, тобто відбувається рециклізація α-піронового кільця. В УФ світлі хромони дають подібну з кумаринами флуоресценцію (блакитна, жовта, зеленкувато-жовта, жовто-брунатна або брунатна).

Біологічна дія та застосування

Природні хромони мають різні біологічні властивості. У медицині застосовуються фурохромони, які мають спазмолітичну та коронаролітичну дію. З інших похідних хромова 5-ацетоніл-7-гідрокси-2-метилхромон виявляє антибактеріальну дію; аміди 2-хромонкарбонових кислот виявляють антикоагулюючу дію; тетразольні похідні – антиалергічну й анальгетичну; 2-ациламінопохідні – стимулюючу; похідні пірахромонів – виражену бактеріостатичну.

Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина,

які містять хромони

Рослина – виснага морквоподібна –

Visnaga daucoides Gaertn.

Родина – селерові – Apiaceae.

Сировина – плоди виснаги морквоподібної –

Fructus visnagae daucoides.

Дворічна трав’яниста рослина, дуже гілляста, заввишки до 1 м.

- Кореневище – стрижене.

- Стебло – прямостояче, кругле, слабкоборозенчасте.

- Листки – чергові, двічі-, тричіперисторозсічені на лінійно-ланцетні сегменти.

- Квітки – дрібні, білі, з неприємним запахом, у складних зонтиках діаметром до 10 см.

- ЛРС – плід – яйцевидні каплоплодики, які розпадаються на два напівплодики (мерикарпії). З черевного боку плазкі, зі спинного – опуклі; з одного кінця – загострені, з п’ятьма поздовжніми, слабко виступаючими ребрами. Довжина зрілого напівплодика 2-2,5, товщина 1 мм. Колір сірувато-білий, ребра – світлі, недозрілі плоди зеленкувати.

Поширення

Батьківщина – країни Середземномор’я. Росте в Середній Азії, Північній Африці, Південній Європі, Азербайджані. Культивується в Україні, Молдові, на Північному Кавказі.

Хімічний склад сировини

Кількість хромонів не менше 0,8 %. В усіх частинах рослини містяться: піранокумарин віснадин, флавоноїди, а також фуранохромони келін (2,5%), віснагін, келінін, аміол, келіон та ін. Плоди містять ефірну (0,2%) та жирну (20%) олії.

Біологічна дія та застосування

З виснаги морквоподібної виробляють сумарні препарати авісан, келін, а також комбіновані – келатрін, келаверін, вікалін, марелін, фітоліт.

Авісан виявляє спазмолітичну, розслабляючу дію на мускулатуру сечоводів. Признчається при спазмах сечоводів та ниркових кольках. Келін виявляє спазмолітичну та легку седативну дію. Застосовується при хронічній коронарній недостатності, атеросклеротичному кардіосклерозі, бронхоспазмах, хронічній стенокардії (для профілактики нападів), спазмах кишечника та шлунка.

Рослина – кріп запашний – Anethum graveolens L.

Родина – селерові – Apiaceae.

Сировина – плоди кропу запашного –

Fructus anethi graveolentis.

Однорічна трав’яниста рослина, з синюватою поволокою, заввишки 40 -100 см.

- Стебло – прямостояче, круглясте, посмуговане, галузисте.

- Листки – чергові, яйцевидні, двічі-, тричіперистороздільні, з лінійними нитковидними кінцевими частками; нижні – черешкові; верхні – сидячі, з білооблямованими піхвами та зменшеними пластинками

- Квітки – дрібні, двостатеві, жовті, у складних 20-50 променевих зонтиках, без обгортки. Цвіте у травні-серпні.

- ЛРС – плоди – плескаті брунатні двосім’янки, які розкладаються на два напівплодики, довжиною 3-5, товщиною 2-3 мм, овальні, з п’ятьма ребрами із зовнішнього боку; крайні – витягнуті в широкі крила, зеленкувато-сірого кольору, з характерним ароматним запахом, пряним смаком.

Поширення

Культивується як пряно-смакова рослина, іноді дичавіє та росте як бур’ян. Походить з Персії та Східної Індії.

Хімічний склад сировини

Плоди містять фуранохромони віснагін та келін, піранокумарин віснадін та флавоноїди (кемпферол, ізорамнетин, кверцетин), ефірну та жирну олії.

Біологічна дія та застосування

З плодів кропу виробляли препарат анетин, що має спазмолітичну дію; використовувався для лікування та профілактики хронічної коронарної недостатності й астми. У вигляді настою та в складі зборів застосовується як сечогінний засіб та при шлунково-кишкових захворюваннях.

ІІ. Лігнани

Лігнани – димери похідних феніл пропану (С6, С3)2 , фрагменти яких з’єднані С-С-зв’язком між середніми вуглецями бічних ланцюгів. Термін „лігнан” запропоновано у 1936 році. Вперше ці сполуки були одержані з деревини, звідки й отримили свою назву.

Класифікація

Власне лігнани утворюють декілька типів. В основі класифікації лежить наявність замісників в ароматичному кільці, ступінь насиченості розгалуженого вуглецевого ланцюга та окислення в Сγ та Сγґ:

1) діарілбутановий тип – дигідрогваяретова кислота;

2) дигідронафталіновий тип;

3) діоксабіциклооктановий, або сезаміновий тип - сирінгорезинол;

4) діарілоктановий тип - схізандрин;

5) тетрагідронафталіновий тип - подофілотоксин;

6) діарілтетрагідрофурановий тип - ларицирезинол.

Неолігнани складаються з двох С6 – С3 фрагментів, з’єднаних за типом „голова до хвоста”; в положенні Сβ – Сγ часто буває подвійний з’язок.

Лігноїдами називають різноманітні групи фенольних сполук, які містять додаткові фрагменти лігнану С6–С3, наприклад, флаволігнани, ксантолігнани, кумаринолігнани.

Біосинтез та поширення

Про біосинтез лігнінів відомо небагато. Лігнани споріднені з лігнінами, але не синтезуються через вільні радикали, як лігніни, тому що в молекулі є хоральні центри. Можливо, біосинтезїх має з’язок з відновлювальною конденсацію фенілпропанових сполук (С6–С3) з ненасиченими бічними ланцюгами.

Лігнани поширені в родинах Pinacea, Berberidaceae, Araliaceae, Schizandraceae, Crassulaceae, Piperaceae, де є частиною смолистого ексудату дерев та кущів.

Фізико-хімічні властивості

Лігнани – кристалічні речовини, які добре розчиняються в жирних, ефірних оліях та смолах, а також у хлороформі, бензолі, діетиловому ефірі. Для лігнінів властиві реакції на феноли: з солями заліза, диазореактивом, лугом та ін.

В УФ-світлі лігнани флуоресціюють блакитним або жовтим кольором.

Для виділення лігнінів використовують етиловий, петролейний ефіри, бензол та хлороформ з подальшим розподілом екстрактів за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі та оксиді алюмінію.

Біологічна дія та застосування

Останнім часом ці біологічно активні сполуки широко вивчаються. Вони мають цінні фармакологічні властивості: протипухлинні (подофілотоксин), стимулюючі та адаптогенні (схізандрин та похідні сирінгорезинолу), антигеморагічні (сезамін), протимікробні (арктиїн) та їн. Флаволігнани розторопші плямистої виявляють гепатозахисну дію.

Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина,

які містять лігнани

Рослина – елеутерокок колючий –

Еleutherococcus senticosus (Rupr. et Maxim.).

Родина – аралієві – Araliaceae.

Сировина – кореневища та корені елеутерокока –

Rhizomata et radices eleutherococci.

Високий (2-2,5 м) гіллястий кущ.

- ЛРС – кореневище – коренева система розгалужена, до 30 м завдовжки. Кора кореневищ гладенька або видовжено-зморшкувата, щільно прилягає до деревини.Поверхня коренів із світлими поперечними виступами, злам довговолокнистий, з дірчастою серцевиною, світло-жовтий або кремовий.

- Пагони – прямі, вкриті численними тонкими шипами.

- Листки – довгочерешкові, п’ятипальчастороздільні; листочки еліптичні, з клиноподібною основою, з краю дрібнопилчасті.

- Квітки – дрібні, на тонких квітконіжках, зібрані в майже кулясті зонтичні суцвіття; тичинкові та двостатеві квітки блідо-фіолетові, маточкові – жовтаві. Цвіте у липні-серпні.

- Плід – чорна куляста кістянка.

Поширення

Мішані ліси Далекого Сходу. В Україні вирощується в деяких ботанічних садах.

Хімічний склад сировини

Сировина містить вісім елеутерозидів (А, В, В1, С, D, E, F, G), якы відносяться до різних груп БАР – тритерпенових сапонінів, кумаринів, лігнінів. Основним лігніном є сирінгорезинол. Містяться також ефірна олія, смоли, камідь.

Біологічна дія та застосування

Рідкий екстракт застосовують як стимулятор ЦНС, для підвищення гостроти слуху, зору: він є адаптогеном, зменшує рівень цукру в крові. Протипоказання – інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, гострі інфекційні захворювання.

Рослина – лимонник китайський –

Schizandra chinensis (Turcz.) Baill.

Родина – лимонникові – Schizandraceae.

Сировина – плоди лимонника –

Frucrus schizandrae.

Одно- або дводомна дерев’ниста листопадна, із специфічним запахом лимона ліана, завдовжки 4-8 (до 15) м.

- Листки – чергові, обернено-яйцеподібні або загострено-еліптичні, цілокраї або слабко зазубрені, з червоними черешками.

- Квітки – одно-, рідко – двостатеві, білі або рожевато-білі, запашні, з соскоподібними членами оцвітини, по 3-5 у пазухах листків. Цвіте у травні-червні.

- ЛРС – плід – соковита багатолистянка, яка складається з численних червоних ягодоподібних одно- або двонасінних плодиків. Плоди достигають у вересні.

- Насіння – неправильної форми, завдовжки 3-5 мм, з глянцевою оболонкою бурого кольору.

Поширення

Росте на Далекому Сході, у Приморському та Хабаровському краях, на Сахаліні, у змішаних лісах. В Україні трапляється на присадибних ділянках.

Хімічний склад сировини

Плоди містять лігнани (4-5 %). У плодах знайдено до 20 % органічних кислот (лимонна, яблучна, винна та ін.), флавоноїди, антрахінони, сапоніни, вітамін С (до 500 мг %), ефірну олію. У насінні є ефірна (2 %) та жирна (до 33 %) олії.

Біологічна дія та застосування

Настойка лимонника із насіння застосовується як збуджуючий, тонізуючий, стимулюючий ЦНС засіб. З плодів роблять настій. Препарати збільшують соматичну масу тіла, масу м’язів. Протипоказані при безсонні, гіпертонії, органічних захворюваннях серцево-судинної системи.

Рослина – розторопша плямиста –

Silybum marianum (L.) Gaerth.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – насіння розторопші –

Semina silybi.

Дворічна (в культурі однорічна) трав’яниста рослина, заввишки до 1,5 м.

- Листки – чергові, еліптичні, перистолопатеві або перисторозсічені, по краю колюче зубчасті, завдовжки до 80 см, з білими плямами на зеленому тлі.

- Квітки – трубчасті, рожеві або білі; суцвіття – кулеподібні кошики.

- ЛРС – плід – сім’янка з „чубчиком”, яйцеподібної форми, сплющена з боків. Основа сім’янки тупа, верхівка гостра, поверхня гладка, зморшкувата, блискуча або матова. Колір – від чорного до світло-брунатного, іноді з бурим відтінком, часто з плямами.

Поширення

Зустрічається як бур’ян у південних районах України, країн СНД. Культивується.

Хімічний склад сировини

Насіння містить флаволігнани: тип 1,4-діоксану (силібін, силідіанін), тип бензофурану (силікристин та ін.), тип циклогексаноїду (неогіднокарпін), а також до 32 % жирної олії, біогенні аміни, смоли.

Біологічна дія та застосування

З насіння отримують гепатопротекторні препарати – силібор, легалон, карсіл, гепабене.

Рослина – подофіл щитковидний –

Podophyllum peltatum L.

Родина – барбарисові – Berberidaceae.

Сировина – кореневища з коренями подофілу –

Rhizomata cum radicibus podophylli.

Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 25-30 см.

- ЛРС – кореневище – повзуче горизонтальне циліндричне колінчасте червоно-брунатне кореневище, від потовщених вузлів якого відходять м’ясисті, шнуроподібні додаткові корені.

- Стебло – гладеньке, прямостояче, на верхівці несе два листки.

між якими

- Листки – супротивні, довгочерешкові, пальчастоп’яти-семироздільні.

- Квітка – біла, велика (5 см у діаметрі), поникла шести-дев’ятипелюсткова квітка, розвивається на короткій квітконіжці між двома листками. Цвіте на початку червня.

- Плід – достигає у серпні.

Поширення

У дикому стані росте у Північній Америці. Культивується під Москвою та Санки-Петербургом.

Хімічний склад сировини

З сировини одержують глікозидосмолу – подофілін (4-8%), в якій розчинені лігнани (3%). Основними серед них є пожофілотоксин, α-пельтатин, β-пельтатин (3%).

Біологічна дія та застосування

Подофілін використовують при папіломатозі сечового міхура та папіломах горлянки, як сильний послаблюючий препарат.

Конділін НСА та подофілотоксин застосовують зовнішньо для лікування конділом. Вони виявляють цитостатичну, антивірусну, муміфікуючи дію.