Періодизація національно-культурного відродження в Україні.

Цікаві думки з приводу періодизації українського національно-культурного відродження ХІХ ст. висловив один з представників нової української історіографії І.Лисяк-Рудницький, який вважає, що цей процес тривав 130 років – від кінця козацької держави до першої світової війни.

Усю добу національно-культурного відродження на Україні кінця XVIII – початку ХХ ст. він ділить на три основні періоди:

- перший – шляхетський, або дворянський;

- другий – народницький (1840-1880 рр.);

- третій – модерністський (1890-1914 рр.).

Перший період українського національно-культурного відродження пов’язаний з культурно-просвітницькою діяльністю дворянства козацького походження на Лівобережжі та польсько-українського шляхетства на Правобережжі.

Незважаючи на прийняття українським дворянством російської чи польської державно-політичної ідеології, в його надрах продовжував жевріти український патріотизм, а також діяти територіально-автономістичні тенденції.

Другий період бере свій початок від виступу на суспільно-політичній арені у 40-х роках ХІХ ст. Т.Г.Шевченка і триває до кінця 80-х років ХІХ ст.

На даному етапі провідне місце у суспільному житті займає демократична інтелігенція, яка своєю метою ставить «служіння народові».

В цей час викристалізовується концепція про Україну як «етнічну національність», яку не зумів знищити російський імперський шовінізм.

На третьому етапі свого розвитку український національно-культурний рух проникає у середовище народних мас.

Він триває аж до початку першої світової війни, яка в історії модерного українства відкриває нову епоху.