Відродження і шляхетська демократія. Ритм, або польські вірші, написані Миколаєм Семп-Шажинським (1550-1581), були видані щойно 1601 р

Ритм, або польські вірші, написані Миколаєм Семп-Шажинським (1550-1581), були видані щойно 1601 р. Вони насичені релігійно-філософськими роздумами про минущість життя людини, роздвоєної суперечністю між духовним і матеріальним началами у ній. Себастіян Грабовецький (бл. 1543-1607), як і М. Семп-Шажинський, свою поезію присвятив пошукам, розкриттю філософської сутності людини. У Сотні польських рим вирішення цієї проблеми він знаходив у квієтизмі - католицькому вченні, що проповідувало містично-споглядальне ставлення до дійсності, цілковите покладання на "волю Божу", байдужість до добра і зла, суспільну безрадність і пасивність. Лукашові Ґурніцькому (1527-1603), нобілітованому міщанинові, належить один з перших в польській літературі прозаїчних творів - Польський придворний, написаний а взірцем італійської Книги про придворного. Автор подав ідеал всебічно освіченого шляхтича-гуманіста, торкнувся гострих питань часу, в тому числі про місце жінки в суспільстві.

На останні десятиріччя XVI - першу чверть XVII ст. припадає розквіт міщанської літератури, що характеризувалася посиленою увагою до суспільних питань. У доробку Себастіяна Кльоновича (1545-1602), котрий якийсь час був люблінським бурмістром, особливе місце займають поеми Мошна Іуди і Перемога богів, спрямовані проти шляхти і магнатів; у них висловлене співчутливе ставлення до селян. Поема Фліс реалістично змальовувала сплав зерна по Віслі до Ґданська, Роксоланія (латиною) оспівувала люд, господарство і побут Червоної Русі, під якою в Польщі від XVI ст. розуміли територію Руського і Белзького воєводств. С. Кльонович відомий також як автор ліричних творів, з яких найкращим є Надгробні плачі на смерть Яна Кохановського, складені на манер Тренів померлого поета. Виходець із заможних львівських міщан Шимон Шимонович (1558-1629) був автором широковідомих Ідилій (Sielanki), в яких реалістично показано становище селянства, а шляхта засуджується за жорстоке ставлення до своїх підданих. Ідилії насичені українською пісенністю. Львівський міщанин Шимон Зіморовіц (1608-1629) був автором поеми Роксоланки, або руські дівчата.

Серед поетів другої чверті XVII ст. широку популярність здобув Мацєй Казімєж Сарбєвський (1595-1640), котрий писав виключно латиною і був прозваний "християнським Горацієм" за блискуче наслідування техніки віршування давньоримського поета. У його доробку переважали твори релігійного змісту. Найбільш популярними були Лісові забави. У першій половині XVII ст. порівняно інтенсивно розвивалася плебейська література. її автори, яких нерідко звали рибалтами (від чого її назагал іменують рибалтівською) - мандрівники зі студентів, учнів, суспільних низів, що в пошуках засобів для існування вдавалися до різних тимчасових заробітків. їхні твори мали суспільно викривальний характер, якщо й виходили друком, то переважно анонімно. Серед рибалтівських комедій на увагу заслуговують Плебанський похід, Альбертус з війни. Нужда з бідою з Польщі йдуть.

Бурхливе політичне життя XVI ст. сприяло розвиткові публіцистики,на сторінках якої обмірковувалися насущні проблеми Корони і Речі Посполитої. Таким чином формувалася суспільно-політична думка, майже повністю шляхетська. Жанрово вона представлена трактатами, памфлетами, сеймовими промовами тощо. Найвидатнішим суспільно-політичним мислителем був Анджей Фрич Моджевський (1503-1572) - син війта з містечка Вольбож (близько Пьотркова). Йому належав трактат Про виправлення Речі Посполитої (у 5-ти книгах), присвячений розповіді про звичаї, закони, війну, церкву й освіту. А. Моджевський виклав свої погляди на те, якою має бути Польська держава. Вона, на переконання автора, повинна засновуватися на авторитеті розуму і віротерпимості. Автор був прихильником сильної центральної влади, яка повинна відповідати перед законом. Не оспорюючи поділу суспільства на стани, він ставив питання про правову їх рівність, засуджував надмірну експлуатацію селян, вимагав

Історія Подмці

заборонити панам судити своїх підданих. Церква, на думку А. Моджевського, має бути підпорядкована державі. Він відрізняв війни справедливі від несправедливих.

Видатним публіцистом був Станіслав Ожеховський (1513-1566), за походженням "русин" (українець із шляхетської родини Перемишльської землі). Чудовий стиліст (писав однаково добре польською і латинською мовами) і промовець, він зажив собі славу як послідовний ідеолог шляхти, виразник інтересів католицької церкви, прихильник залежності Польщі від римської курії.

Найбільш відомим публіцистом доби контрреформації був єзуїт Пйотр Скарга. Його погляди найповніше висловлені у написаних польською мовою і блискучих за стилем Сеймових проповідях, вперше опублікованих 1597 р. П. Скарга талановито викривав хвороби державного устрою Речі Посполитої, виступав прибічником сильної королівської влади, що спирається на магнатів, піддавав гострій критиці шляхту, зокрема за те, що вона зловживала своїми становими привілеями, чим підточувала устої держави. П. Скарга палко і беззастережно захищав католицизм, непримиренно боровся з православ'ям, послідовно підтримував Берестейську унію 1596 р.

Центром наукових знань залишався Краківський університет. Світову славу здобув астроном і мислитель Миколай Коперник (1473-1543). Він народився в Торуні у купецькій родині, освіту здобув у Краківському та італійських університетах, був каноніком. На схилі життя М. Коперник завершив написання своєї основної праці, виданої у рік його смерті в Нюрнберзі, книги Про обертання небесних тіл {De revolutionibus orbium coelestium), в якій відкинув санкціоновану церквою геоцентричну систему і довів, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця. В історії світової науки це був величезний переворот, одне з найбільших досягнень людського розуму, яке знаменувало крок у звільненні природознавства від пут теології. Недаремно у 1616 р. папська інквізиція проголосила вчення М. Коперника "хибним і цілковито противним Св. Писанню". Володіючи енциклопедичними знаннями, вчений також багато зробив у галузі інших наук, в тому числі математики і медицини, глибоко цікавився інженерною справою, фінансами, перекладав давньогрецьких авторів латиною, складав поезії грецькою і латинською мовами.

У галузі астрономії і математики відзначився також Ян Брожек (1585-1652), професор Краківського університету, палкий прихильник геліоцентричної теорії М. Коперника, збирач і дослідник його наукової спадщини. Важливим досягненням польської наукової думки були твори ідеологів польських братів. Виходячи з того, що істиною є те, що можливо логічно довести, аріани закладали підвалини раціона-лістського мислення. Вони постійно підтримували тісні контакти з поступовими осередками на Заході. У Голландії в 1659-1660 pp. їхні головніші твори були опубліковані латиною в багатотомній Бібліотеці польських братів, дякуючи чому погляди польських аріан відіграли значну роль у розвитку західноєвропейської філософської думки. Видатним логіком був Адам Бурський (бл. 1560-1611), автор праць, присвячених вивченню індуктивного методу пізнання.

Виявом зростання інтересу до географії була поява 1506 р. відповідного посібника Яна із Ґлоґова. Перші кроки зробила польська картофафія, засновником якої був Бернард Ваповський (бл. 1450-1535). У 1526 р. він видав велику карту Польщі і західної