Історія Польщі. Молодшого - вийшов цикл портретів членів родини останніх двох королів Ягеллонської династії

Молодшого - вийшов цикл портретів членів родини останніх двох королів Ягеллонської династії. Саксонські впливи відчутні в одній з найвідоміших картин анонімного художника (близько 1520 р.), на якій зображено битву під містом Орша, де гетьман Великого князівства Литовського Костянтин Острозький 8 вересня 1514 р. вщент розбив московське військо.

У XVI ст. на терені Малопольщі творили кілька малярів, котрі зазнали на собі впливи А. Дюрера. До них належав анонімний автор розпису вівтаря в селі Нєдзвєдзь під Сломніками. Одним із найкращих наслідувачів ренесансних форм був маляр Єжи, якому приписують, зокрема, фреску Благовіщення в краківському костелі Всіх Святих. Мартін Кобер з Вроцлава, будучи придворним художником Стефана Баторія і Сиґізмунда III, написав виняткові за виразністю їхні та Анни Ягеллонки портрети. У живописі першої половини XVII ст. почесне місце належить Томмазо Долабеллі, який багато років працював у Кракові. Він співпрацював з Дж. Тревано при відбудові вавельського королівського палацу, писав полотна для Варшавського королівського замку, які представляли події часу правління Сиґізмунда III, портрети королів і картини релігійного змісту. Серед його послідовників помітною є постать Кшишіпофа Богушевського.

Музика польського Ренесансу поєднувала в собі розвинуту поліфонічну структуру зі слов'янською пісенністю. Визначними тогочасними композиторами були Миколай із Кракова, автор багатьох релігійних творів та інструментальних п'єс, Вацлав із Шамотул, що полишив по собі багатоголосні твори, Миколай Гомулка, який написав 150 мелодій для хору без музичного супроводу на тексти псалмів у віршованому перекладі Я. Кохановського. Близько 1540 р. Ян із Любліна склав збірник композиторських розробок польських пісень і танців. У 1543 р. СигізмундІ заснував на Вавелі постійний хор. Його наступники на польському престолі теж сприяли хоровому співу. Значним поштовхом для розвитку музичного життя стала реформація, яка запровадила колективні співи. Зрештою, і для контрреформації музика виявилася зручним засобом боротьби за душі віруючих. До визначних композиторів першої половини XVII ст. належали Миколай Зєлєнський, органіст і диригент хору гнєзненського кафедрального собору, автор релігійних композицій. У заснованій Сиґізмундом III і підтримуваній Владиславом IV музично-вокальній придворній трупі працював скрипаль і композитор Адам Яжембський.

Попередником польського театрубули вуличні видовища, з яких форми яселок (обрядових лялькових вистав зі співом колядок) і шопки (балагана, вертепу) розвинулися у зв'язку із святкуванням Різдва, а містерія - у зв'язку з Пасхою. У вуличних видовищах використовувалися також сюжети рибалтівської комедії, яка показувала життя суспільних низів. Найбільшу популярність мали вистави про священика Альбертуса. У другій половині XVI ст. виник шкільний театр - протестантський і католицький. Тематика його репертуару була переважно моралізаторська. Театральне життя відбувалося при королівському та магнатських дворах. У 1637 р. Владислав IV відкрив постійну театральну залу у Варшавському королівському замку, що створило певні можливості для розвитку польського театру. Театр Владислава IV ставив головним чином опери і балети з італійського репертуару; італійці чисельно переважали й у трупі цього театру.

Часи потрясінь і занепаду