Усна народна творчість. Звичаї та обряди українського народу.

Національна особливість духовної культури українського народу найповніше проявилась у фольклорі.

З літописних та інших письмових пам’яток другої пол. ХІІІ – першої пол. XVII ст. видно, що у цей період прозові фольклорні жанри були представлені легендами, переказами, казками, новелами, притчами.

Жива народна мова оперувала також значними фондами прислів’їв, приказок і крилатих висловів.

У житті українського народу важливу роль відігравала календарно-обрядова та родинно-обрядова пісенність: напівязичницькі колядки, новорічні щедрівки, веснянки, русальні та купальні, обжинкові та весільні пісні, родильні мелодії та похоронні голосіння.

Народно-поетичні твори оспівували працю і побут народу, його працьовитість, волелюбність, справедливість і чесність.

У них звучали мотиви поваги до старших, любові до рідного краю, ненависті до гнобителів.

У цих творах проявлялися риси характеру українського народу, які стали визначальними для його духовного складу.

Однією з провідних тем поетичної творчості було оспівування героїчного подвигу українського народу в боротьбі проти зовнішніх ворогів – татарських і турецьких завойовників.

Центральним персонажем багатьох творів був київський лицар, борець проти турків Михайлик.

У XV ст. на Україні зароджується історична поезія.

Поява історичних пісень та дум пов’язана з боротьбою українського народу проти турецько-татарської агресії та польсько-шляхетського панування, а також з виникненням козацтва і Запорізької Січі.

Головний збірний герой цих творів – козак-воїн, патріот-захисник рідної землі, мужній та незламний лицар.

Таким він є в бою і далеких походах, у турецькій неволі й на галерах.

Історичні пісні та думи несли в собі важливе ідейне навантаження, формуючи кодекс козацької, лицарської моралі, виховуючи почуття патріотизму.

Зокрема такі ідеї властиві думам про Олексія Поповича та бурю на Чорному морі, про невільників, про втечу трьох братів з Азова, про Самійла Кішку, про Івася Коновченка, про Марусю Богуславку, про козака Байду.

Образи мужніх ватажків і героїв визвольної боротьби українського народу проти шляхетської Польщі (1648-1654) та султанської Туреччини відтворені у народній поезії «Хмельницький і Барабаш», «Корсунська перемога», «Богдан Хмельницький і Василь Молдавський» та ін.

В духовній культурі українського народу здавна важливе місце займали звичаї та обряди, регулюючи поведінку людей у сімейному і громадському житті.

Своїми коріннями вони сягають доби родоплемінних відносин, пов’язаних з побутом скотарських і землеробських племен, а також з системою язичницьких вірувань.

Найбільш важливі серед них – обряди, пов’язані з одруженням, народженням дитини, похованням.