Культура козацької держави (1648-1781 рр.).

Духовна культура українського народу досягла порівняно високого рівня в період існування козацької держави (1648-1781 рр.).

Запорізьке козацтво впродовж трьох століть визначало напрями економічного, політичного і культурного розвитку України.

Високорозвинена самобутня культура Січі домінувала тут у XVI-XVII ст. і мала величезний вплив на формування національної самосвідомості українського народу.

Культура Запорізької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел.

Водночас історичні особливості життя Січі наклали свій відбиток на її духовну культуру.

Січ формувалася із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних переслідувань не лише з різних регіонів України, але й з усієї Російської держави, а також з інших країн.

Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливі культури і мистецтва свого народу.

Внаслідок переплетіння цих індивідуальних культур сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна, самобутня культура., яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.

Запорізьке козацтво брало активну участь в опозиційному русі українського міщанства, православного духовенства, частини української шляхти проти політики національно-релігійних утисків.

Запорізька Січ, очолювана Петром Сагайдачним, у 1620 р. з усім своїм 20-тисячним військом вступила до Київського (Богоявленського) братства і стала на захист православ’я.

Запорожці постійно опікували діяльність Київської братської школи, постійно проявляли піклування про створення розгалуженої системи освіти.

Школи Запорізької Січі продовжували традиції братських шкіл.

Навчання в них обов’язково поєднувалось з вихованням і велось українською мовою.

Порівняно високого рівня досягла освіта і в Гетьманщині.

У 1740 р. тут діяло 866 початкових шкіл, де в обсязі трирічного курсу викладалися основи читання і письма.

Ця структура різко відрізнялась від освіти на Правобережжі, де більшість шкіл контролювали єзуїти, а польська початкова освіта для селян була практично недоступною.

Це було однією з причин незначної ролі, яку відігравало Правобережжя в культурному житті України даного історичного періоду.

У багатогранному та змістовному художньому житті Запорізької Січі важлива роль належала музиці, співу і танцям.

Високого рівня досягла військова музика, в якій особливо місце посідали духовні та ударні інструменти: труби, сурми, літаври, бубни, барабани.

Загони запорізьких козаків, що вирушали у похід, повинні були обов’язково мати трубачів або сурмачів.

В духовній культурі козацької держави високого рівня досягло хорове мистецтво.

Думи та народні пісні набули активно-дійового характеру завдяки «кобзарям», які часто були не лише їх виконавцями, але й творцями.

Кобзарство (кобза – бандура) – це своєрідне явище української народної культури, видатне мистецьке досягнення запорізького козацтва.

В цілому культура козацької держави була багатогранною і самобутньою.

З плином часу вона увійшла як складова частина в духовне життя сучасної української нації.