Земляне полотно й верхня будова колії

5.6.1 Земляне полотно на станціях, роз’їздах і обгінних пунктах слід проектувати на основі результатів інженерно-геологічних, інженерно-геодезичних, інженерно-гідрометеорологічних і гідрологічних досліджень, відповідно до вимог ДБН В.2.3-19.

До введення швидкісного руху на дільниці рекомендується усунути всі дефекти і деформації земляного полотна, провести при необхідності його посилення або модернізацію відповідно до вимог [4]: при швидкостях руху 141-160 км/год – перед і за опорами мостів з колією на баласті, а також перед входами у тунелі; при швидкостях руху 161-200 км/год – над тунелями і трубами, а також перед і за мостами.

5.6.2 У місцевостях, що підлягають сніговим і піщаним заметам, проектування земляного полотна на роздільних пунктах слід здійснювати з урахуванням всього комплексу факторів, які впливають на ступінь замету колії, а саме: сили і напрямку вітру (стосовно до поздовжньої осі станції), поздовжнього профілю земляного полотна, кількості колій, наявності споруд, природного захисту (лісових насаджень, рельєфу місцевості ).

На ділянках поширення рухливих пісків поздовжній профіль слід проектувати насипами, висотою не менше 0,9 м, уникаючи, по можливості, виїмок.

5.6.3 Станційні площадки і підходи до них як при організації звичайного, так і швидкісного руху, рекомендується проектувати в плані на прямій, паралельній напрямку переважних вітрів або близькою до нього, а в профілі – насипами, висотою більше розрахункової товщини снігового покрову (не менше 0,7 м на одноколійних і 1,0 м на двоколійних лініях). Залежно від орографії місцевості і напрямку переважних заметів висоту насипу допускається зменшувати згідно вимог ДБН В.2.3-19. При цьому слід, по можливості, уникати розміщення станційних площадок у виїмках (і особливо у виїмках на кривих).

На ділянках колій, які розташовуються на насипах, що не задовольняють вказаним вимогам, а також на нульових місцях і у виїмках, у проекті слід передбачати засоби захисту від снігових заметів відповідно до вимог ДБН В.2.3-19.

На станціях і обгінних пунктах в межах кривих ділянок головної колії, що має підвищення зовнішньої рейки, при розташуванні цієї колії крайньою, ширину земляного полотна із зовнішнього боку кривої на швидкісних лініях рекомендується встановлювати за окремим розрахунком.

5.6.4 При виборі місця розташування станційних площадок слід використовувати наявні природні умови - лісові насадження, рельєф місцевості тощо, для їхнього огородження від сніжних, піщаних і земляних заметів. Пристанційні селища треба розміщувати з навітряної сторони колії.

5.6.5 Не слід розміщати резерви в межах роздільних пунктів з колійним розвитком, населених пунктів, в місцях розташування колійних будівель і переїздів, а також на ділянках розвитку карстових процесів. Застосування резервів у заплавах річок дозволяється в обґрунтованих випадках за окремими проектами. Замість закладки резервів і відсипання кавальєрів на території станції слід широко застосовувати планувальні роботи, що враховують при цьому подальші етапи розвитку станції, спорудження підходів і пристроїв водовідводів.

5.6.6 При подовженні роз’їзної колії для безупинного схрещення поїздів до довжини двоколійної вставки, земляне полотно слід проектувати за нормами, встановленими для перегонів.

5.6.7 Окремі станційні колії, парки і пристрої при звичайному і швидкісному русі допускається проектувати в різних рівнях, при цьому слід забезпечити необхідні розміри міжколійїв і розривів між парками станції для розташування проміжних укосів, водовідвідних канав, лотків, в окремих випадках – підпірних стін, а також для виконання заходів щодо попередження замету снігом або піском колій і пристроїв.

5.6.8 Станції, роз’їзди і обгінні пункти слід проектувати з урахуванням здійснення механізованого очищення колій від снігу і швидкого його прибирання із станційних колій; при цьому мають бути встановлені місця для вивантаження снігу, а на дільничних, сортувальних і інших станціях з великим колійним розвитком - передбачено укладання в необхідних випадках спеціальних колій.

На ділянках, де є сніго- і піскозанесення, у проектах електричної централізації слід передбачати механізовані засоби очищення стрілочних переводів.

5.6.9 Ширину земляного полотна (поверху) на роздільних пунктах треба встановлювати відповідно до проектованого колійного розвитку. При цьому відстань від осі крайніх станційних колій до брівки земляного полотна повинна бути не менше половини ширини земляного полотна на прямих ділянках колії одноколійних залізничних ліній, наведеної в ДБН В.2.3-19 таблиця 9, а на стрілочних вулицях і витяжних коліях - не менше 3,25 м для ліній всіх категорій.

При розвитку існуючих станцій у випадках, коли застосування зазначених умов викликає зрізання або присипку існуючих укосів земляного полотна, відстань від осі крайньої станційної колії до брівки земляного полотна допускається зменшувати так, щоб ширина узбіччя була не менше 0,45 м.

На станціях із значною сортувальною роботою (за наявності сортувальних гірок) для зручності і безпеки роботи складальних бригад баластний шар витяжних колій і колій насуву має бути розширений і мати від кінця шпал з кожного боку розмір не менше 1 м протягом від місця початку розчеплення вагонів до вершини гірки. При цьому ширину земляного полотна в цих місцях треба збільшувати з таким розрахунком, щоб відстань від підошви баластної призми до бровки земляного полотна (ширина узбіччя) була не менше 0,5 м.

Таке ж розширення баластного шару, а відповідно до цього і земляного полотна, треба проектувати в крайніх коліях приймально-відправних парків, де передбачається безвідчіплювальне технічне обслуговування вагонів в поїздах, з метою забезпечення безпечного проходу оглядачів вагонів і зручності їх роботи.

5.6.10 На станціях, роз'їздах і обгінних пунктах у межах кривих ділянок головної колії, що має підвищення зовнішньої рейки, при розташуванні цієї колії крайньою, ширину земляного полотна із зовнішнього боку кривої слід збільшувати на значення, зазначене в ДБН В.2.3-19, а на двоколійних і багатоколійних ділянках, крім того, - на величину розширення міжколій у кривих згідно [7].

Земляне полотно на підходах до великих залізничних мостів має бути розширене на 0,5 м у кожну сторону протягом 10 м від задньої грані опор, а на наступних 15 м - поступово зведено до нормативної ширини.

Розширення земляного полотна в кривих на швидкісних лініях I категорії треба встановлювати за окремим розрахунком.

Загальну ширину земляного полотна (зверху) на роздільних пунктах треба встановлювати відповідно до проектованого колійного розвитку. При цьому відстань від осі крайніх станційних колій до бровки земляного полотна має бути не менше половини ширини земляного полотна на прямих ділянках колії одноколійних залізничних ліній I і II категорії, а на стрілочних місцях, крайніх сортувальних і витяжних коліях - не менше 3,5 м для ліній всіх категорій.

5.6.11 При проектуванні земляного полотна станцій, роз'їздів і обгінних пунктів треба раціонально використовувати рельєф місцевості для найвигіднішого розподілу земляних мас і забезпечення стійкості земляного полотна.

Розміщення резервів в межах роздільних пунктів з колійним розвитком, населених пунктів, в місцях розташування колійних будівель і переїздів, а також на ділянках розвитку карстових процесів не дозволяється. Пристрій резервів на заплавах річок дозволяється в обґрунтованих випадках і має здійснюватися за окремими проектами. Замість закладки резервів і відсипання кавальєрів, на території станції треба широко застосовувати планувальні роботи, що враховують при цьому подальші етапи розвитку станції, спорудження підходів і водовідводів.

При подовженні роз'їзної колії для невпинного схрещення поїздів, при пристрої двоколійних вставок земляне полотно треба проектувати по нормах, установленим для перегонів.

5.6.12 Окремі станційні колії, парки й пристрої допускається проектувати в різних рівнях, при цьому ширина земляного полотна встановлюється розрахунком і мають бути забезпечені необхідні розміри міжколій і розривів між парками для розташування проміжних укосів, водовідвідних канав, лотків, а в окремих випадках - підпірних стін, а також для виконання заходів щодо попередження занесення снігом або піском колій і пристроїв.

5.6.13 На всіх знов споруджуваних і реконструйованих станціях, роз`їздах і обгінних пунктах при звичайному та швидкісному русі має бути забезпечений надійний відвід поверхневих вод з поверхні земляного полотна і баластної призми, а також від ремонтних підприємств, майстерень, оглядових канав, поворотних кругів, котлованів вагонних ваг, шляхопровідних розв’язок й інших знижених місць. У необхідних випадках передбачають пониження рівня ґрунтових вод нижче рівня промерзання-відтавання ґрунту по осі, відповідно до вимог ДБН В.2.3-19.

На сортувальних, дільничних, вантажних, пасажирських і пасажирських технічних станціях при звичайному та швидкісному русі слід передбачати відведення і обов’язкове очищення поверхневих вод. Особливу увагу треба приділяти відводу вод від станційних площадок із складними системами водовідводів, що вимагають спеціальних розрахунків перетинів конструкцій водовідвідних пристроїв (лотків, дренажів, труб) від сповільнювачів, колійних пристроїв механізації і автоматизації, а також від стрілочної горловини і окремих стрілочних переводів, в першу чергу централізованих; у цих цілях в межах станційної площадки мають бути запроектовані поперечний і поздовжні поверхневі водовідводи.

Поперечний поверхневий водовідвід від баластної призми треба здійснювати додаванням земляному полотну і поверхні баласту поперечного ухилу у напрямку до кювету, канав, дренажу або лотків поздовжнього водовідводу.

5.6.14 Пристроями для поздовжнього водовідводу на станціях, як правило, треба передбачати канави, а також лотки, які мають бути закритими в міжколійях, в місцях переходу людей через колії, а також на території ремонтних підприємств і майстерень.

Каналізацію на станціях, роз’їздах і обгінних пунктах треба влаштовувати для прийому, відведення і очищення побутових і виробничих стічних вод, а в обґрунтованих випадках і для відведення і очищення зливових вод. Проектування каналізації треба здійснювати згідно до вимог ДБН В.2.3-19 і СНиП 2.04.03

5.6.15 При проектуванні станційної водовідвідної мережі треба керуватися наступним:

- водостоки від водозбірних площ до випуску вод після очищення у водойми (річки, струмки, яри тощо) мають бути, по можливості, короткими і прямолінійними, радіус повороту водовідвідних пристроїв має бути не менше 5 м, поздовжній ухил – крутістю не менше 2‰, а на болотах і річкових заплавах – не менше 1‰; водостоки мають мати найменшу кількість перетинань із залізничними коліями, автомобільними дорогами, привокзальними площами і площадками вантажних дворів.

- розміри водовідвідних канав проектують відповідно до вимог ДБН В.2.3-19. При цьому слід уникати заглиблення відкритих водостоків більше ніж на 1,5 м.

На проміжних станціях, роз’їздах і обгінних пунктах, розташованих на ґрунтах, що мають гарні дренуючі властивості і повністю всмоктують атмосферні води увесь рік, водовідводи, при обґрунтуванні, можуть не влаштовуватися.

5.6.16 Поперечний контур верху земляного полотна станційних площадок, залежно від кількості колій і виду ґрунту, треба проектувати односхилим або двосхилим (рисунок 5.2, а).

При значній ширині площадки допускається застосування пилкоподібного поперечного профілю (рисунок 5.2, б). В останньому випадку в міжколійях зі зниженими відмітками необхідно укладати закриті поздовжні лотки, як правило, залізобетонні з ухилом крутістю не менше 2‰ і поперечними випусками (колекторами) для відводу води на очисні пристрої за межі земляного полотна станційної площадки, а в необхідних випадках можна передбачати дренажі.

Поверхням схилів надається нахил у бік водовідводів, значення нахилу слід встановлювати залежно від виду ґрунту земляного полотна й баласту, від кліматичних умов (від ймовірного зволоження) і кількості колій, розташовуваних у межах схилу, стосовно до норм, наведених у ДБН В.2.3-19.

Примітка. Для відводу води з поглиблень, утворених щебеневим баластом під головними коліями, допускається проектувати поперечні дренажні прорізи.

Верх земляного полотна станційних площадок зі скельних, великоуламкових і піщаних дренувальних ґрунтів (графа «б» таблиці 5.5) у районах з посушливим кліматом допускається проектувати горизонтальним.

5.6.17 Планування поверхні баластної призми на станційній площадці слід проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.3-19, додаючи ухилу середню крутість, стосовно крутості ухилу поперечного профілю земляного полотна, але не більше 0,03. При цьому потрібно користуватися наступними вказівками:

- поперечні профілі на проміжних станціях всіх типів, а також на обгінних пунктах і роз’їздах поперечного типу, слід проектувати, як правило, двосхилими, з напрямом скочування в різні боки, на одноколійних лініях - від осі міжколії існуючої головної і можливої другої головної колії, а на двоколійних - від осі міжколії між головними коліями (рисунок 5.1, в);

- на роз’їздах з поздовжнім розташуванням приймально-відправних колій, поверхню земляного полотна і верх баластної призми слід планувати двосхилими, з напрямом скочування поза межами пасажирської платформи з обох боків від осі міжколії головних і суміжних колій, а в межах платформ - від борту платформи;

- у посушливих районах, за відсутності весняного сніготанення, поверхню земляного полотна і верх баластної призми, при скальних і добре дренуючих ґрунтах земляного полотна треба проектувати горизонтальними;

- профілі земляного полотна для розміщення колій локомотивного і вагонного господарств, вантажного району, треба проектувати одно- і двосхилими;

- ухил проектується похилим по напряму від будівлі в зовнішню сторону;

- при значних розмірах території застосовується пилкоподібний профіль.

Профілі земляного полотна окремих приймально-відправних і сортувальних парків, залежно від місцевих умов, треба проектувати односхилими, двосхилими або пилкоподібними.

При проектуванні нових колій поряд з тими, що існують (а також при відкритті нових роздільних пунктів на існуючих лініях), як при звичайному русі, так і при організації швидкісного руху, верх земляного полотна нових колій слід планувати з поперечним ухилом від бровки існуючих колій.

5.6.18 У випадках розташування станційних площадок в несприятливих інженерно-геологічних умовах необхідно розробляти індивідуальні проекти земляного полотна, в яких треба передбачати осушення і зміцнення основ відповідно до вимог ДБН В.2.3-19.

Залежно від місцевих умов, в проектах станцій й інших роздільних пунктів з колійним розвитком слід передбачати:

- зниження рівня ґрунтових вод шляхом створення дренажної мережі, або відповідне підвищення відмітки станційної площадки;

- осушення і зміцнення нестійких узгір’їв, що потрапляють в межі станційних площадок, які проектуються, та безпосередньо до них прилеглих, а також укосів мокрих виїмок;

- осушення, а в окремих випадках і виторфовування боліт в межах станційної площадки.

Вимоги до міцності земляного полотна на станціях мають відповідати вимогам до земляного полотна на перегонах (ДБН В.2.3-19).

При проектуванні земляного полотна колій сортувальних гірок і сортувальних (підгіркових) парків треба керуватися вимогами ДБН В.2.3-19.

5.6.19 При проектуванні перебудови існуючих станцій, роз'їздів і обгінних пунктів мають бути передбачені заходи щодо ліквідації на частині земляного полотна, що перевлаштовується, баластових корит, корінних пучин й інших дефектів і максимальне збереження існуючих водовідвідних, укріпних і захисних пристроїв.

5.6.20 В межах станцій, роз’їздів і обгінних пунктів, верхня будова колій, якими здійснюється наскрізний пропуск поїздів, має бути однотипною з верхньою будовою колій перегонів. На приймально-відправних коліях допускається укладання рейок на один тип легше, ніж на перегонах, але не нижче Р50, або старопридатними рейками того ж типу, що і на перегоні.

На витяжних, вантажних, деповських й інших станційних коліях слід укладати старопридатні рейки типу не нижче ніж Р50. Верхня будова колії сортувальних гірок, включаючи зону насуву, перевальну і спускову частину в межах гіркової горловини, захрестовинних кривих, гальмівних позицій, колій сортувальних парків гірок підвищеної, великої, середньої і малої потужності, слід проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.3-19.

На станційних коліях, при відповідному обґрунтуванні, допускається укладати зварні рейкові пліті з нових або відремонтованих старопридатних рейок. У підгіркових парках слід вживати зварні пліті в межах гальмівних зон, де застосовуються гальмівні башмаки.

Рейкові стики на спускній частині гірки й у першій третині довжини сортувальних колій мають бути зварені в місцях, де зварювання не перешкоджає установці ізольованих стиків для утворення рейкових кіл.

Тип і кількість шпал на 1 км головних колій в межах станцій, роз`їздів і обгінних пунктів, мають відповідати нормам, встановленим для перегонів відповідно до ДБН В.2.3-19.

5.6.21 Кількість шпал на 1 км колії слід приймати:

5.6.22 Баласт на головних коліях станцій, роз'їздів і обгінних пунктів слід укладати той же, що й на перегонах.

На приймально-відправних й інших станційних коліях належить виконувати одношарову призму з гравійного або гравійно-піщаного баласту; допускається використання щебеневого баласту фракції 5-25 мм на піщаній подушці

На станціях, роз’їздах і обгінних пунктах відстань від осі головної колії до укосу баластної призми приймають такою ж, як і на перегоні, а на приймально-відправних і інших коліях - рівною 1,55 м.

Значення товщини баластового шару на головних коліях у межах станцій, роз'їздів і обгінних пунктів слід приймати як для головних колій на перегоні, а на приймально-відправних коліях - за даними таблиці 5.8.

Таблиця 5.5 – Значення товщини баластового шару під шпалою на приймально-відправних станційних коліях при видах ґрунту земляного полотна

Товщину баластового шару під шпалою на інших станційних коліях слід приймати:

- на лініях I категорії при всіх ґрунтах земляного полотна, крім гірських, великоуламкових і піщаних ґрунтів - 25 см;

- у всіх інших випадках - 20 см.

5.6.23 На приймально-відправних коліях при застосуванні стрілочних переводів, що дозволяють безупинне пропускання ними поїздів зі швидкостями руху більше 50 км/год, верхня будова має бути того ж типу, що й на головних коліях.

5.6.24 Баластний шар в межах довжини шпал має бути горизонтальним, за винятком випадків розташування головної колії на кривій і наявності підвищення зовнішньої рейки, коли баластному шару під головною колією додається ухил, по крутості відповідний ухилу шпал.

Поверхні баласту між торцями шпал суміжних колій надається поперечний ухил крутістю, відповідній крутості поперечного ухилу верху земляного полотна станційної площадки. При цьому різниця відміток головок рейок (Δh) суміжних колій має бути не більше 0,15 м (рисунок 5.3).

Рисунок 5.3 - Деталь поперечного профілю баластової призми

При посиленні (реконструкції) станції, де виключена можливість замету колії снігом або піском, різниця оцінок головок рейок головних і суміжних з ними колій в обґрунтованих випадках допускається до 0,25 м.

Різниця відміток, що мають місце при проектуванні колій в різних рівнях, має поглинатися за рахунок поступової зміни їх поздовжнього профілю при підході до стрілочних переводів.

5.6.25 При розташуванні в міжколії, між головною колією на щебені і станційною колією на піщаному баласті, низької пасажирської платформи, останній передається ухил у бік станційної колії, але не більше 0,02, при цьому товщину баластного шару під станційною колією потрібно збільшувати.

5.6.26 Міжколії станційних колій, що розташовані на загальному земляному полотні, при ширині до 6,5 м треба заповнювати баластом; при більшій ширині міжколій станційних колій, баластний шар суміжних колій допускається, при відповідному обґрунтуванні, проектувати роздільним. В цьому випадку, при глиняних ґрунтах земляного полотна, слід передбачати закритий дренаж для відведення води з міжколійного простору.

5.6.27 Поверхня баластового шару на станційних коліях треба проектувати на 3 см нижче за верхній шар перевідних брусів і дерев'яних шпал і в одному рівні з верхом середньої частини залізобетонних шпал. Планування поверхні баластної призми має забезпечувати стік води з колії.

5.6.28 При пересуванні й перекладанні колій (крім головних) у межах існуючої баластової призми, а також в тих випадках, коли зміна товщини баластового шару викликає додаткові роботи з перебудови платформ, штучних споруд, зміна поперечного профілю підходів і т.і., допускається:

- зберігати існуючу товщину баластового шару під шпалою, якщо вона не менше 25 см на приймально-відправних коліях ліній I категорії, а у всіх інших випадках, крім головних колій, не менше 20 див;

- не робити заміни баластового шару, якщо його забрудненість не більше 15 %.

При пересуванні і перекладанні головних колій товщина баластного шару має бути приведена до норм, вказаних в ДБН В.2.3-19.

5.6.29 При підніманні колій у зв'язку зі зміною профілю товщина баластового шару на існуючих головних і приймально-відправних коліях у межах частини, що перевлаштовується, як правило, має бути доведена до норм, зазначених у ДБН В.2.3-19. У тому випадку, коли при заміні профілю колії порушується встановлена висота прилягаючої платформи, треба передбачати її перебудову.