РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Текстові бойові документи, як правило, виготовляються друкарським способом на чільному боці аркушу білого паперу формату АЗ (297 х 420 мм) або А4 (210 х 297 мм) через 1,5 або 2 міжрядкові інтервали. Мінімальна висота шрифту 2,5мм.

Кожний аркуш, крім першого, повинен мати порядковий номер та поля: зліва - 35 мм, з права - не менш 8 мм, зверху - 20 мм, знизу - не менш 20 мм. Шрифт машинки повинен бути чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності. Щільність друку повинна бути однаковою по усьому тексту.

Зразок заповнення першого і останнього аркушів текстового документу приведено в додатку 1. Основні реквізити документу розташовуються в правому верхньому кутку і друкуються через 2 міжрядкові інтервали. Службовий заголовок друкується після основних реквізитів через 3-4 міжрядкові інтервали. Підкреслення заголовку не допускається. Після службового заголовку через 3-4 міжрядкові інтервали друкується текст документу.

Вписувати в текст документу окремі слова, умовні позначення дозволяється тільки чорними чорнилами або чорною тушшю, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.

При розробці бойових документів рекомендується: користуватись простими реченнями; застосовувати стійкі словосполучення і терміни; застосовувати прямий порядок слів в реченні; ввідні слова і вирази "у зв'язку з тим", "згідно з", "як правило" використовувати на початку речення; не використовувати зайвих слів, застарілих слів та виразів (архаїзмів).

Службовий заголовок бойового документу друкується (пишеться) зверху над текстом (нижче грифу таємності і номеру примірника), починаючи від краю лівого поля в один або декілька суцільних рядків, де послідовно вказуються: назва бойового документу ; назва та номер об'єднання (з'єднання, частини), яка його розробила; номер документу; місце розташування пункту управління, на якому розроблено документ; час і дата його підпису; масштаб і рік видання карти, згідно якій він відпрацьований. Якщо використовувались морські карти, то вказуються їх номер і рік видання.

Назва бойового документу та пункту управління друкується великими літерами. Час підпису ставить посадова особа , яка його підписує.

Приклад: Таємно Прим.N1

БОЙОВИЙ НАКАЗ 12 мд №06. КП - 2 км півн. ПЕТРІВКА (24482). 15.00 09.10. Карта 100000, видання 1977 р.

Бойові документи, що розробляються , нумеруються у порядку що зростає окремо по видах за належністю. У цілком таємних документах перед номером ставляться два нулі, а у таємних один нуль.

Зміст бойового документу друкується (пишеться) з дотриманням абзацу. Червоні рядки, повинні бути однаковими по усьому тексту документа і починатись за 15 мм від краю лівого поля.

Підписи посадових осіб на документах повинні бути зроблені охайно з вказівкою посади, військового звання та прізвища. Назва посади друкується великими буквами.

Приклад: КОМАНДИР 2АК

полковник В.ПЕТРЕНКО

НАЧАЛЬНИК ШТАБУ КОРПУСУ

полковник Я.ІВАНЕНКО

Кожний примірник бойового наказу і бойового розпорядження повинен мати дійсні підписи командира і начальника штабу, які затверджуються гербовою печаткою. Крім того, відтиск цієї печатки ставиться на чільному боці у лівому нижньому куті кожного аркушу документу (по тексту). Дійсність бойового документу підтверджується гербовою печаткою або умовним знаком. Місце постановки цього знаку, термін дії та сам знак визначаються вищим штабом і вказуються у розпорядженні з прихованого управління військами.

У позначці щодо виконання документу (на звороті останнього аркушу) вказуються: кількість віддрукованих (написаних) примірників; кому вони призначені (розрахунок розсилки); прізвище виконавця і особи, що друкувала; дата та обліковий номер за журналом обліку розмноження документів. Обліковий номер ставиться також, на кожному аркуші (біля нижнього обрізу). Приклад:

Надр. 1 прим., у справу.
Вик. Мостович.

Друк. Онищенко.

10.10.95р.

Якщо документи розсилаються кільком адресатам, кількість примірників, прізвища виконавців та кому вони адресовані вказуються тільки на примірнику, що залишається у справі штабу. Розрахунок розсилки у цьому випадку розробляється на звороті останнього аркушу примірника, який залишається у справі штабу, або на окремому аркуші.

Відмітка щодо часу відправки і отримання документу робиться на звороті аркушу документу, який залишається у справі штабу, або у розрахунку розсилки. Ці відмітки запевняються підписом посадової особи, яка розробила документ. Приклад:

Відіслано 15.00 16.08 95р.; отримано 16.00 16.0895р.

ПОМІЧНИК НАЧАЛЬНИКА ВІДДІЛЕННЯ

майор ' Ю.РАБЧЕВСЬКИЙ

Час і дата отримання документу ставляться негайно при його отриманні самим адресатом або посадовою особою яка пакувала пакет з документами. Посадова особа яка робила розсилку проставляє час і дату отримання документу адресатом після того, як надійде підтвердження адресату про отримання документу.

Назва адресату друкується (пишеться) великими літерами над службовим заголовком з вказівкою посадової особи, якій відсилається документ.

БОЙОВЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ 4 АК № 03. КП - 1 км півн. МУЗИЧІ(2488). 20.00 14. 08. Карта 100000, видання 1978 р.

Помилки дозволяється виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж самому місці виправленого тексту друкарським способом або чорною тушшю рукописним способом. Усі виправлення у документі повинні бути вказані. Обмовлення повинні бути конкретні: "Перекреслене... не читати"; "дописаному... вірити". Усі виправлення та обмовлення засвідчуються підписом посадової особи, яка розробила документ, і гербовою печаткою, які розташовуються під підписом командуючого (командира).

У текстових бойових документах дозволяється застосування скорочень.

Навчальне питання №3:Правила розробки та ведення графічних бойових документів

Графічні бойові документи повинні відпрацьовуватися так, щоб їх тактичну обстановку можна було читати без пояснень. Якщо без пояснень обійтися неможливо, то на бойовому документі можуть розміщатися довідкові дані (таблиці, графіки). Таблиці на карті розміщуються у вільній частині таким чином, щоб не затемняти елементи обстановки, які належать відображенню, як правило, поблизу від об'єктів. При цьому довідкові дані за противника розміщуються зліва від графічної частини при діях його з півночі, заходу та півдня (за свої війська - праворуч) і праворуч - при діях противника основними силами зі сходу (за свої війська - зліва).



Для зображення графічної частини документу, як правило, для розробки карт, використовуються поза масштабні умовні знаки. Використання умовних знаків є обов'язковим. З метою полегшення нанесення на карту умовних знаків, рекомендується користуватися офіцерською лінійкою (трафаретом).

Форма, геометричні розміри, співвідношення графічних елементів умовних знаків визначаються зразками умовних знаків. Виконання вимог, які подаються в зразках до накреслення умовних знаків, є обов'язковим при розробці графічних документів неавтоматизованим і автоматизованим способами.

З метою забезпечення достатньої наочності, однаковості та зручності користування графічні документи розробляються у трьох варіантах: демонстраційному, робочому і довідковому. Для демонстраційних графічних документів використовуються карти або аркуші паперу розміром 3 х 4 м, 3 х 3,2 м, 1,8 х 2,2м.

Для нанесення обстановки на карту і оформлення графічних бойових документів використовуються спеціальні умовні знаки. За їх допомогою відображується бойова обстановка, передаються її якісні і кількісні характеристики, показуються положення підрозділів, характер дій, кількість сил та засобів, мета дій і способи її досягнення.

Умовні знаки розділяються на масштабні, поза масштабні, пояснювальні.

Повнота нанесення обстановки на графічний бойовий документ визначається тим обсягом даних, які необхідні командиру або іншій посадовій особі для управління підлеглими підрозділами або виконання своїх службових обов'язків. На графічні бойові документи мають наноситися тільки ті дані про обстановку, які дійсно необхідні тій чи іншій посадовій особі. Повнота нанесення даних про обстановку буде відрізнятися, але в кожному випадку вона має відображати обстановку за достовірними даними.

Точність нанесення обстановки на графічний бойовий документ має відповідати дійсному положенню своїх військ і противника на місцевості. При цьому свої вогневі позиції, передній край та фланги, засоби ядерного нападу противника, його пункти управління та інші важливі цілі наносяться з точністю 0,5 - 1 мм, точність нанесення інших елементів бойових порядків не повинна перевищувати 3-4 мм. Домагаючись можливо більшої точності, треба мати на увазі граничну практичну точність географічних карт, котра складає 0,6-0,7 мм і для карт різних масштабів дорівнює: 1:50000 = 30 м; 1 : 100000 = 65 м.

При розробці і веденні графічних бойових документів використовуються такі основні кольори:

а) червоним кольором наносяться:

· положення, завдання, та дії своїх військ, крім вказаних у пункті б);

· розмежувальні лінії, тильні границі, пункти управління, у тому числі і з'єднань Військ ППО, границі зон ураження зенітних ракетних і зенітних артилерійських з'єднань і частин;

б) чорним кольором наносяться:

положення і дії ракетних військ і артилерії; берегових ракетно-артилерійських військ, зенітних ракетних військ і зенітної артилерії (крім пунктів управління та границь зон ураження), з'єднань та частин інженерних військ, військ РХБ захисту, військ зв'язку, радіотехнічних, залізничних, дорожніх і трубопровідних військ, з'єднань та частин радіоелектронної боротьби і радіорозвідки, технічного забезпечення, інженерно-аеродромних, топогеодезичних, гідрометеорологічних частин та підрозділів, воєнно-будівельних установ та частин; засоби берегової системи спостереження, границі зон виявлення надводних цілей; удари своїх військ ракетами у звичайному спорядженні, вогонь артилерії, рубежі досяжності ракет ; усі пояснювальні надписи за свої війська (нумерація, найменування тайн ін.);

в) синім кольором наносяться:

положення та дії військ (сил) противника, усі пояснювальні надписи (нумерація, назви та ін.) зі застосуванням умовних знаків і скорочень, прийнятих у Збройних Силах України;

г) зеленим кольором наносяться:

демонстративні, імітаційні дії своїх військ (сил), за ходи щодо дезінформації, а також несправжні райони, рубежі, споруди, об'єкти з позначкою літери "Н".

Умовні позначення положення, завдань і дії військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносяться на карту (схему) у відповідності з їх фактичним положенням на місцевості та орієнтуються за напрямком дій військ або ведення вогню. При цьому, точка яка вказує фактичне положення, є центром умовного знаку. Якщо знак має неправильну геометричну форму, то фактичне положення визначає нижній кут його передньої частини.

Умовні знаки частини, підрозділу, літака, які рухаються, наносяться , як правило, один раз на початку маршруту або у місці виявлення. Проміжне положення на маршруті, курсі відображається колом (фактичне положення) або поперечними штрихами з вказівкою часу; при розділенні спільного маршруту, курсу проходження від точки розділення вказуються умовними знаками склад сил, засобів, що відокремились, та їх маршрути, курси.

Пункти управління наносяться на карту так, щоб основа флагштоку упиралась у точку, яка є центром його фактичного находження на місцевості, а фігура знаку розташовувалась: при діях військ у західному або східному напрямку - у бік тилу своїх військ; при діях у південному або північному напрямку - праворуч від вертикальної лінії для північних, ліворуч для південних.

Фактичне положення та дії військ, об'єктів повинно наноситись безперервною лінією, а дії, що передбачаються, і плануються, а також об'єкти що будуються або ремонтуються, визначаються переривчатими лініями (пунктиром). Запасні, тимчасові райони та позиції пунктиром з відповідним підписом Зап, Тим у середині знаку або поряд з ним.

Назви аеродромам надаються по назві найближчого населеного пункту. Кількість, типи літаків на аеродромах пишуться поряд зі знаком аеродрому.

Знищення цілі, об'єкту позначається двома лініями, які перекреслюють умовний знак; пошкодження, придушення однією, знешкодження, пошкодження, придушення, які плануються штриховими лініями. Колір ліній по кольору сторони яка завдає удар.

При нанесенні різночасних положень військ їх умовні знаки доповнюються пунктирними, штриховими лініями або підтушовкою. Час, до якого належить положення, вказується під назвою об'єднання, з'єднання, частини, підрозділу у середині умовного знаку або поряд з ним. На одну карту наноситься, як правило, не більш чотирьох положень.

Пояснювальні надписи треба розташовувати у середині умовного знаку, або поряд із ним (з протилежного фронту боку), під знаком, або на вільному місці із стрілкою, спрямованою вістрям до відповідного умовного знаку.

Напрямок руху військ позначається стрілкою. Вістря стрілки вказує на місцезнаходження голови колони основних сил.

При розробці бойових документів для подальшої передачі з використанням технічних засобів автоматизації управління треба ураховувати можливості апаратури щодо відображення обстановки у конкретній системі (формат документу, розміри умовних знаків).

Якщо графічний документ підлягає передачі по фототелеграфу у чорно-білому відображенні або за допомогою чорно-білої телевізійної установки, то усі умовні знаки і пояснювальні надписи робляться чорним кольором, при цьому умовні знаки, які визначають противника робляться подвійною лінією.

Якщо немає встановлених умовних знаків або скорочених позначень, застосовуються додаткові знаки або скорочення, тлумачення яких треба розташовувати на вільному місці карти (схеми). Дані, які неможливо відобразити умовним знаком, викладаються на карті або у пояснювальній записці (робочому зошиті) письмово.






Дата добавления: 2015-11-18; просмотров: 758; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию, введите в поисковое поле ключевые слова и изучайте нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам понравился данный ресурс вы можете рассказать о нем друзьям. Сделать это можно через соц. кнопки выше.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2019 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.