Становлення і суть товарного виробництва.

Товар та його властивості.

План.

1. Характеристика форм суспільного господарювання.

2. Товар і його властивості. Величина вартості товару.

3. Теорії вартості.

4. Закон вартості, його суть та функції.

-1-

Взаємодія людини з природою в процесі праці відбувається з моменту виникнення людства, в усіх суспільно – економічних формаціях. В одних основною метою виробництва є задоволення власних потреб, в інших – збагачення, отримання максимального прибутку. Це означає, що суспільне виробництво має різні форми свого вияву. Серед них виділяють три основні форми: натуральну, товарну і безпосередню суспільну. Відповідно розрізняють натуральне, товарне та безпосередньо суспільне виробництво.

а) Історично першим типом суспільного виробництва було натуральне виробництво в якому виготовлення продуктів праці здійснювалося для власного споживання, для задоволення внутрішніх потреб.

Натуральне господарство – такий тип виробництва, за якого продукти праці призначалися для задоволення власних потреб або внутрішнього господарського споживання.

Характерними рисами натурального господарства є економічна замкнутість, універсальний характер робочої сили, низький рівень спеціалізації і продуктивності праці, примітивні знаряддя праці і технології,

обмеженість товарних зв’язків, консерватизм. Йому відповідають такі технологічні способи виробництва, які здійснюються за допомогою примітивних знарядь праці та методів обробки матеріалів. Типовою формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян.

б) З розвитком товарних зв’язків в епоху пізнього середньовіччя натуральне господарство перестає бути панівною формою виробництва.

В його надрах зародився новий тип господарства – товарне виробництво. Матеріальною основою елементів товарного виробництва є: суспільний поділ праці та відособлення виробників на основі розвитку приватної власності.

Товарне виробництво – такий спосіб суспільного виробництва, при якому люди спеціалізуються у визначених видах діяльності, виробляючи продукти та послуги не для власного споживання, а для обміну чи продажу за гроші.

Риси товарного виробництва:

1. суспільний поділ праці;

2. повна соціальна і економічна відокремленість виробників;

3. еквівалентність і відплатність товаровиробників;

4. економічна обмеженість ресурсів;

5. стихійність та анархічний характер розвитку;

6. використання грошей як універсального посередника при обміні;

7. вільне ціноутворення;

8. наявність конкуренції.

Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Він зумовлюється дією закону економії робочого часу і веде до підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів.

Існують три форми товарного виробництва:

1) Просте товарне виробництво. Характеризується низьким рівнем СПП; функціонуванням індивідуальної робочої сили; приватна власність; мало відчутна конкуренція товаровиробників; стихійність.

2) Розвинене (капіталістичне) товарне виробництво. Йому притаманні такі риси – розвинутий СПП; функціонування колективної робочої сили; приватно – підприємницька та колективно-кооперативна форма власності; жорстока конкуренція та стихійність; кризи перевиробництва.

3) Соціальне ринкове господарство. Характерними рисами цієї форми є досить розвинутий поділ праці, поступове формування сукупної суспільної робочої сили, соціальний захист товаровиробників і всього населення, відсутність глибоких економічних криз.

Таким чином СПП є необхідною умовою і матеріальною основою будь – якого товарного виробництва, а відособлене привласнення благ та послуг виступає його корінною причиною.

Просте та розвинене товарне виробництво мають спільні та відмінні риси.

Спільні:

1. обидві ці форми в своїй основі мають приватну власність на засоби виробництва;

2. економічні зв’язки між виробниками здійснюються у формі обміну або купівлі-продажу.

Відмінні:

1. при простому товарному виробництві власник засобів виробництва і виробник поєднані в одній особі, а при розвиненому товарному виробництві виробниками є переважно особи найманої праці;

2. суспільний характер простого товарного виробництва прихований і виявляється лише у взаємному обміні товарів, а розвиток товарного виробництва має суспільний характер;

3. просте товарне виробництво ніколи не було панівним способом господарювання,а розвинене товарне виробництво має панівний характер в суспільстві, стає загальним, тобто весь вироблений в суспільстві продукт призначається для обміну або продажу. І в цих умовах товаром стає робоча сила людини.

Розвинене товарне виробництво стало панівним у розвинених країнах починаючи з XVII-XVIII ст. Але найвищого рівня досягло в середині XIX ст.

За середніх умов поряд з ринковими або товарними регуляторами починає використовувати методи державного регулювання.

В реальному житті збереглися елементи натурального господарювання та простого товарного виробництва існують у вигляді укладання бартерних угод.

в) Безпосередньо суспільне виробництво – це безтоварне планомірне, високоорганізоване виробництво продуктів і послуг, яке виникає на вищих ступенях еволюції капіталізму.

Характерними рисами його є те, що воно розвивається на основі одиничного поділу праці в межах окремих гігантських компаній, національних держав, так і в межах міжнародного масштабу (інтернаціоналізація одиничного поділу праці).

Таким чином найпростішим елементом товарного виробництва, його клітиною являється товар.

-2-

Товар – це продукт праці, який виготовлено не для власного споживання, а для обміну та продажу за гроші.

Товари можна класифікувати по таким критеріям:

- по призначенню: товари споживацького попиту,

товари виробничого призначення

- по терміну використання: товари короткострокового використання,

товари тривалого використання

- по способу виготовлення: стандартна продукція,

унікальна продукція

- по характеру споживання і ступеню обробки:

сировина,

напівфабрикати,

проміжна продукція (деталі…),

готові вироби

- по призначенню товару і ціні: товари повсякденного попиту,

товари вибіркового попиту,

престижні товари,

предмети розкоші.

Товар має такі властивості:

1. Споживчу вартість(корисність),тобто здатність товару задовольняти певну потребу окремої людини, колективу або суспільства. Потреби можуть бути особистими, виробничими, екологічними. Щоб виконати цю функцію, будь-який товар або послуга повинні мати певні властивості. Таким чином споживна вартість – це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Щоб задовольнити ці потреби, конкретна річ або послуга повинна мати мінову вартість.

2. Мінова вартість -це здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях. Спільним у всіх товарів і послуг, що обмінюються на інші є втілена в них праця. Споживну вартість створює конкретна праця, тобто корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів праці становить суспільний поділ праці.

3. Вартість є другою важливою стороною товару, яка має два основних аспекти: а) якісний аспект вартості – це техніко – економічні відносини між людьми, які в умовах суспільного поділу праці спільно виробляють товари, та відносини власності, що виникають між товаровиробниками при обміні цих товарів; б) кількісний аспект вартості – це вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару. Вартість товару створює абстрактна праця, тобто праця товаровиробника, що характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці за умов товарного виробництва.

На вартість товару впливають багато факторів серед яких:

продуктивність праці – це кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Рівень продуктивності праці цілком залежить ві досконалості засобів виробництва і технологій. Зі зростанням продуктивності праці вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї виробленої продукції залишається незмінною.

інтенсивність праці – це напруженість праці, тобто затрати праці за одиницю часу. Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого часу. З ростом інтенсивності праці вартість виробленого товару не змінюється, а вартість всієї виробленої продукції пропорційно зростає.

Таким чином величина вартості товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній залежності від інтенсивності праці.

Праця, що виробляє товар може бути простою – та яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації, та складною – це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу у здобутті освіти.

- 3-

Вартість і ціна - одні з найбільш складних економічних категорій, вивченню яких були присвячені наукові праці і дослідження цілих шкіл і течій в економічній науці. Їх різний підхід у трактуванні суті вартості та ціни знайшов своє відображення в теоріях вартості, що сформувалися в ході розвитку економічної науки

Теорії вартості та їх різновиди:

1. Трудова теорія вартості – виникла у XVIII ст., основоположниками якої були В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс. Виходили з того, що субстанція і величина вартості, як основи ціни, визначається затратами праці на виробництво товарів. Праця є єдиним загальним мірилом вартості.

2. Теорія витрат виробництва – виникла у XVIII ст., основоположником став Ф.Кене, який вважав, що величина вартості товару залежить від цін на окремі елементи витрат (паливо, сировина, матеріали, робоча сила). До складу витрат виробництва поряд з матеріальними витратами і оплатою праці включають так званий нормальний прибуток.

3. Теорія трьох факторів виробництва – виникла у першій половині XIX ст., основоположниками були Ж.Б.Сей, Ф.Бастіат. Трактували формування вартості в процесі виробництва, як суму затрат трьох основних факторів: праці, капіталу, землі.

4. Теорія граничної корисності – виникла в 70-их роках XIX ст., основоположниками були К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк. Тут вартість розглядалась як суб’єктивна категорія, результат оцінки індивідуумом споживних благ залежно від інтенсивності потреб і рідкісності блага. Така суб’єктивна оцінка визначалася у вигляді граничної корисності, тобто корисності останньої одиниці товару, яка задовольняла цю потребу.

5. Теорія попиту і пропозиції ґрунтується на твердженні, що вартість і ціна товару визначається виключно коливаннями попиту і пропозиції(договірна ціна).

- 4 -

Закон вартості – це об’єктивний економічний закон, що регулює зв’язки між виробниками і пов’язує між собою вартість і ціну.

Суть закону вартості полягає в тому, що мінові пропорції при обміні товарів регулюють їх вартості, тобто, сума цін товарів дорівнює сумі їх вартостей. Ціна при цьому є граничним виразом вартості.

Закон вартості –загальний економічний закон (діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Сутність цього закону розкривається у таких його основних рисах:

1. Закон вартості виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом. Тут він діє у сфері безпосереднього виробництва.

2. Закон вартості виражає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно необхідної праці. У цьому випадку він діє як закон у сфері обміну.

3. Наявність сталих зв’язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, при якій здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Тут закон діє у нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва й обміну.

4. Наявність сталого зв’язку між попитом і пропозицією. Тут закон вартості стихійно регулює пропорції розподілу суспільної праці між галузями.

5. Виражає внутрішньо необхідні зв’язки між працею виробника товарів у минулому і теперішніми умовами виробництва.

6. Закон вартості виражає внутрішньо необхідні і сталі зв’язки між вартістю і цінами товарів.

Закон вартості виконує такі основні функції:

1. Стихійного регулятора пропорцій товарного виробництва у поєднанні з іншими економічними законами;

2. Рушійної сили стихійного розвитку продуктивних сил;

3. Основи диференціації товаровиробників.

Отже, закон вартості – це закон руху товарів виробництва, який діє в умовах вільної конкуренції через співвідношення ціни попиту та пропозиції.

Питання для самоконтролю.

1. Назвіть головні відмінності між натуральним і товарним виробництвом.

2. Загальна характеристика товарного виробництва.

3. Особливості форм товарного виробництва.

4. Характеристика властивостей товару.

5. Порівняйте теорії вартості.

6. Особливості дії закону вартості.

Тема 5.