Повний цикл управління ризиками і особливості основних етапів його застосування

Жодний з цих способів не забезпечує повного виключення ризику. Певна частина ризику залишається на власному утриманні суб’єкта. На практиці зазвичай застосовують різні комбінації всіх трьох способів в залежності від

виду діяльності та роду небезпек. Проте основним і досить універсальним способом передачі ризику професійній організації є саме страхування.

Цілеспрямовані дії з обмеження або мінімізації ризику в системі економічних відносин називають управлінням ризиком або ризик-менеджментом. Під ризик-менеджментом розуміють процес управління, пов’язаний з виявленням, аналізом та економічним контролем за ризиками, що можуть загрожувати активам або доходам виробника товарів, робіт, послуг.

В системі ризик-менеджменту виділяють чотири основні етапи управління ризиками:

- ідентифікація або виявлення ризиків;

- оцінка потенційних наслідків настання ризику;

- управління ризиком, тобто вибір певних методів, що дозволяють оптимізувати наслідки настання ризику;

- контроль за ризиками.

Управління ризиками у страхуванні відрізняється від управління ризиками в інших сферах бізнесу, що зумовлено специфічністю самого страхування. Змістовна сторона поетапного ризик-менеджменту у страхуванні полягає у наступному.

Підготовчий етап ризик-менеджменту передбачає ідентифікацію, деталізацію виникнення і класифікацію ризиків, притаманних діяльності суб’єкта ризик-менеджменту. Суб’єктом може виступати держава, господарюючий суб’єкт (приватний підприємець або юридична особа), а також фізична особа.

Під об’єктом ризик-менеджменту розуміють комплекс майнових інтересів, пов’язаних з діяльністю суб’єкта управління. Комплекс майнових інтересів може бути представлений активами та зобов’язаннями суб’єкта управління, фінансовими потоками та фінансовими результатами.

На другому етапі аналізу або оцінки ризиків головним завданням ризик-менеджменту є вивчення потенційних наслідків настання виявлених ризиків. Ідентифікація та оцінка ризиків дає змогу скласти повну картину ризиків, з якими пов’язана діяльність суб’єкта ризик-менеджменту. На етапі аналізу ризику використовують різні методи кількісного та якісного аналізу наслідків ризику. Для цього застосовують математичні та статистичні моделі прояву ризику, оцінки імовірності та прогнози наслідків в результаті настання ризику.

Перші два етапи ризик-менеджменту дозволяють отримати необхідну інформацію для проведення третього етапу – прийняття стратегічних рішень щодо методів управління ризиками. Виділяють такі основні методи управління ризиками:

1. Контроль за ризиком, спрямований на зменшення вірогідності настання збитків та їх розміру, який може включати:

а) відмову від ризику шляхом припинення діяльності або володіння активами, що пов’язані з можливими збитками; б) диверсифікацію діяльності, активів та інших об’єктів, що підпадають під ризик; в) проведення превентивних заходів.

2. Утримання ризику, що передбачає покриття потенційних збитків за рахунок власних коштів суб’єкта ризик-менеджменту:

а) створення цільових резервів та фондів; б) самострахування; в) кєптивне страхування;

г) участь у відповідальності за ризик (франшиза).

3. Передача ризику, яка передбачає, що на певних, заздалегідь встановлених умовах потенційні збитки будуть компенсовані третіми особами:

а) страхування; б) кредит;

в) інші методи, ніж страхування (хеджування, сек’юритизація).

На заключному, четвертому етапі ризик-менеджменту здійснюється контроль за ризиками. На цьому етапі забезпечується впровадження прийнятих рішень про методи управління в усі підрозділи та функції компанії. Моніторинг конкретних дій, пов’язаних з управлінням ризиками, контроль за вартістю таких дій надають можливість підготовки своєчасної інформації керівництву про результати та за необхідності внесення змін у прийняті рішення на базі практичного досвіду.

Основні терміни:

ризик, страхова подія, функції ризику, критерії ризиків, імовірність, класифікація ризиків, оцінювання ризиків, управління ризиками.

Контрольні питання:

1. В чому полягає сутність, мета і зміст поняття «менеджмент ризиків страхової діяльності»?

2. Дати визначення терміну «ризик». Які функції він виконує?

3. Як можна ідентифікувати та оцінити ризики страхової діяльності?

4. Дайте класифікацію ризиків страхової діяльності та охарактеризуйте їх.

5. Назвіть методи та етапи управління ризиком.

Тестові завдання для перевірки знань:

1. Страховий ризик – це:

а) певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; б) одинична подія , яка має суб’єктивний характер і підлягає регулюванню з боку людей; в) природні катаклізми;

г) несприятливі обставини у господарській діяльності суб’єктів господарювання.

2. Якщо імовірність дорівнює одиниці, це означає, що:

а) відбудеться одна подія з усіх можливих; б) подія обов’язково відбудеться; в) подія ніколи не відбудеться; г) подія відбудеться лише один раз.

3. Ознаки ризику, який не можна застрахувати:

а) результат реалізації ризику відомий заздалегідь; б) відсутній суб’єктивний фактор; в) наслідки реалізації ризику можна оцінити; г) має імовірний характер.

4. Чистий ризик:

а) дає можливість отримати негативний, нульовий або позитивний результат; б) це загроза грошових втрат; в) не залежить від суб’єктивних факторів;

г) пов’язаний із фінансовими операціями.

5. Якісна оцінка ризиків – це:

а) експертна оцінка; б) статистичний метод;

в) метод використання аналогів; г) виявлення видів ризиків.

6. До способів управління ризиками відносять:

а) поглинання ризику; б) розподіл та передача ризику; в) уникнення ризику; г) усі відповіді вірні.

7. До організаційних способів управління ризиками відноситься:

а) страхування; б) укладання договору оренди;

в) самострахування; г) диверсифікація.

8. До фінансово-договірних способів управління ризиками відноситься:

а) організація кептивної страхової компанії; б) поділ ризику; в) лімітування;

г) навчання персоналу.

9. Типові об’єкти, що пропонуються на страхування:

а) мають певні особливості; б) мають індивідуальні ознаки ризику;

в) потребують оцінювання кожного об’єкту; г) мають чітку ідентифікацію рівня ризику.