Порядок визначення і розподілу прибутку страховика

У страховій діяльності розрізняють два види прибутку:

- фактичний, отриманий за результатами роботи організації;

- нормативний, закладений в структуру брутто - премії.

Розбіжності між значеннями нормативного прибутку та прибутку від реальної страхової діяльності пояснюються впливом багатьох факторів і, в першу чергу, ймовірною природою страхових виплат, яка приводить до відхилення реальних страхових виплат від тих, що були враховані в структурі страхового тарифу.

Враховуючи те, що страхова компанія проводить не тільки страхову, а ще й інвестиційну, фінансову та іншу діяльність, слід розуміти, що прибуток страховика є підсумком фінансових результатів цих видів діяльності.

1) Прибуток від страхової діяльності ПСДможна обчислити заформулою:

ПСД = (ЗП+КП+ВП+ПЦР+ПТР) – (ВС+ВЦР+ВТР+ВВС),

де ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;

КП – комісійні винагороди за перестрахування; ВП – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР – повернені суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР – повернені суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС – виплати страхових сум і страхових відшкодувань; ВЦР – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС – витрати на ведення справи.

Розрахунок обсягу зароблених премійє найбільш важливим моментомпри визначенні прибутку. Як вже зазначалось, страхові премії сплачуються раніше, ніж виникає зобов’язання страховика здійснити страхову виплату. Страхова компанія має право розпоряджатися цими коштами, використовуючи їх для поточного інвестування і одержання інвестиційного доходу. Але не всю суму отриманих премій можна вважати доходом страховика, коли йдеться про визначення прибутку від страхової діяльності. Адже ці премії ще потрібно заробити. Отже, в будь - який момент часу страхова премія складається з двох частин – тієї, що вважається заробленою, і тієї, яку на даний момент часу не можна вважати заробленою (незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування.

Наприклад,страхова компанія уклала договір страхування строком наодин рік, тобто на 12 місяців і отримала від страхувальника страхову премію в розмірі 1200 грн. Наприкінці першого місяця з початку дії цього договору страховиком буде реально зароблена 1/12 частина отриманої страхової премії, тобто 100 грн., а решта 1100 грн. – незароблена страхова премія. На цю суму страховик формує резерв незароблених премій, який показує обсяг страхових зобов’язань компанії перед цим страхувальником.

У зв’язку з тим, що страхова компанія має не один, а десятки і сотні договорів страхування, які не збігаються в часі, визначати зароблену і незароблену страхові премії досить складно і незручно. На практиці застосовуються спеціальні методи.

Спочатку, зазвичай, обчислюють незароблену премію, а потім – зароблену. Вітчизняні страховики обчислюють величину резерву незаробленої преміївідповідно до Закону України«Про страхування»методом «плаваючих кварталів».Суть методу полягає у наступному.

Якщо всі договори страхування укладені в січні строком на рік, а рік, як відомо, складається з чотирьох кварталів, то в кінці першого кварталу заробленою буде лише 1/4 частина отриманої на початку року страхової премії, а 3/4 будуть ще незаробленими. У кінці півріччя заробленою буде вже 1/2 страхової премії і 1/2 – незаробленою. У кінці дев’яти місяців (три квартали) заробленою стане 3/4 загального обсягу премії і 1/4 – незаробленою. Вона перетвориться на зароблену в кінці четвертого кварталу поточного року.

Отже, величина резервів незароблених премій встановлюється на будь – яку звітну дату залежно від часток надходжень сум страхових премій з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

- частки надходжень сум страхових премій за перші три місяці (П₁) розрахункового періоду множаться на 1/4;

- частки надходжень сум страхових премій за наступні три місяці (П₂) розрахункового періоду множаться на 1/2;

- частки надходжень сум страхових премій за останні три місяці (П₃) розрахункового періоду множаться на 3/4;

- одержані добутки додаються і складають резерв незароблених премій на певну дату.

РНП = П₁·1/4 + П₂·1/2 + П₃·3/4

На основі здобутої суми розраховують зароблені страхові премії (ЗП) за формулою:

ЗП = (РНПпоч.-ЧПпоч.) + (СП-ПП) – (РНПкін.-ЧПкін.), де РНПпоч. – резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПкін. – резерв незароблених премій на кінець звітного періоду;

ЧПпоч. – частка перестраховика у резерві незароблених премій на початок звітного періоду;

ЧПкін. – частка перестраховика у резерві незароблених премій на кінець звітного періоду;

СП – страхові премії, що надійшли у звітному періоді; ПП – страхові премії, передані перестраховикам.

Відношення річної суми прибутку до річної суми платежів називається

рентабельністю страхових операцій. Показник рентабельностівизначається по кожному виду страхування і по страховим операціям в цілому.

2) Прибуток від інвестиційної та фінансової діяльностівизначаєтьсяяк різниця між відповідними доходами та витратами. В компаніях з ризикового страхування цей прибуток повністю залишається в

розпорядженні акціонерів, об’єднується з прибутком від страхової діяльності і розподіляється згідно із рішенням загальних зборів акціонерів.

Інвестиційний дохід у компаніях із страхування життя поділяється на дві частини:

- отриманий за рахунок інвестування страхових резервів;

- отриманий за рахунок інвестування власних коштів страховика.

3) Прибуток від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операційвизначається як різниця між відповідними доходамиі витратами. Надзвичайна операція (подія) – це така, яка відрізняється від звичайної діяльності страховика та не очікується. Що вона повторюватиметься періодично або ж в кожному наступному звітному періоді.

Слід зазначити, що прибуток від страхової діяльності не завжди складає основну частину прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, що компенсуються прибутками від інших видів діяльності. Взагалі страховик не повинен намагатись отримати високий прибуток від страхових операцій, оскільки це порушує принцип еквівалентності його відносин із страхувальником. Страховик також може отримувати прибуток за рахунок зниження собівартості страхової послуги.

Різниця між доходами і витратами страховика, які є наслідками звичайної діяльності та надзвичайних подій, за вирахуванням податків, являє собою чистий прибуток, отриманий ним у звітному періоді. Його можна визначити за формулою:

ЧП = Пр.ЗД + Пр.НП – Зб.НП – Под.НПр. де ЧП – чистий прибуток страховика;

Пр.ЗД – прибуток від звичайної діяльної діяльності страховика; Пр.НП – прибуток від надзвичайних подій; Зб.НП – збиток від надзвичайних подій;

Под.НПр. – податок на прибуток з надзвичайної діяльності.

Розподіляється прибуток страховика за спільними для всіх суб’єктів підприємницької діяльності принципами. Однак переважна більшість страховиків в Україні є акціонерними товариствами, а тому розподіл прибутку відбувається виходячи з відповідного рішення загальних зборів акціонерів. За рахунок чистого прибутку (перш ніж він буде розподілений між власниками) страховик може створювати вільні резерви для зміцнення своєї платоспроможності.

Одним із майнових прав акціонерів є одержання дивідендів. За результатами підприємницької діяльності товариство визначає, якими за розмірами будуть дивіденди, чи доцільно їх сплачувати у конкретному році. Виходячи з цього, чистий прибуток (ЧП) для акціонерного товариства складається з двох частин: нерозподільної (НЧП) і розподільної (РЧП).

ЧП = НЧП + РЧП

Нерозподільною називається та частина, з якої кошти не розподіляються між акціонерами у вигляді дивідендів, а спрямовуються на розвиток господарської діяльності (РГД), соціальний розвиток працівників (СРП), оплату праці (ОП), а також на поповнення резервного фонду (РФ):

НЧП = РГД + СРП + ОП + РФ

З розподільної частини всі кошти спрямовуються на сплату дивідендів. Загальні збори акціонерів спочатку затверджують загальний розмір чистого прибутку, одержаного за рік, потім приймають рішення про розмір нерозподільной частини чистого прибутку. Після цього затверджуються розміри розподільної частини прибутку:

РЧП = ЧП – НЧП або РЧП = ЧП – (РГД + СРП + ОП + РФ)

Якщо акціонерні товариства приймають рішення про те, що дивіденди у певному році не сплачуватимуться, це означає, що розподільна частина прибутку дорівнює нулеві (РЧП = 0), а весь чистий прибуток спрямовуватиметься на розвиток страхової компанії.

Основні терміни:

фінансовий менеджмент, фінансова надійність, фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність, запас платоспроможності, страхові резерви. інвестиції, капітальні витрати, поточні витрати, прибуток страховика, організація фінансів страховика, доходи від страхової діяльності, доходи від інвестиційної діяльності, доходи від фінансової діяльності, зароблені страхові платежі; витрати, пов’язані з виконанням страхових зобов’язань; витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування; витрати на утримання страхової компанії, прибуток від страхової діяльності, прибуток від страхової діяльності, прибуток від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій чистий прибуток, фактичний запас платоспроможності, нормативний запас платоспроможності, податковий менеджмент.

Контрольні питання:

1. Поясніть сутність, назвіть функції та склад фінансового менеджменту страхової компанії.

2. За якими критеріями здійснюють оцінювання фінансових ресурсів страхової компанії, їх джерел і форм руху?

3. Які показники використовують для аналізу страхових операцій?

4. Які фактори необхідно враховувати при управлінні ризиком і фінансовими результатами (прибутком і рентабельністю).

5. Що включають у поняття податковий менеджмент страхової діяльності?

6. Що розуміють під інвестиційним портфелем страховика? Назвіть методи управління інвестиційним портфелем страховика.

7. Дайте визначення понять фінансова надійність, фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність страховика.

8. Охарактеризуйте фактори, що впливають на фінансову стійкість страхової компанії.

9. Наведіть перелік основних критеріїв забезпечення платоспроможності страховиків відповідно до Закону України „Про страхування”.

10. Наведіть алгоритми розрахунку фактичного та нормативного запасу платоспроможності для вітчизняних страховиків. Як здійснюється розрахунок платоспроможності за методикою ЄС?

11. Визначте напрями вдосконалення щодо управління платоспроможністю страховика, формуванням та використанням прибутку.

Тестові завдання для перевірки знань: 1. Фінансовий менеджмент страхової компанії включає:

а) розробку й реалізацію фінансової політики компанії за допомогою різних фінансових інструментів; б) прийняття рішень із фінансових питань, їхню конкретизацію й розробку методів реалізації;

в) інформаційне забезпечення за допомогою складання й аналізу фінансової звітності компанії; г) оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій;

д) фінансове планування й контроль.

2. Фінансова стійкість страхових операцій характеризується:

а) співвідношенням між власним і залученим капіталом; б) дефіцитом коштів; в) кількістю укладених договорів страхування;

г) залученням страховика в інвестиційну діяльність.

3. Ліквідність активів – це:

а) фінансова стійкість страховика; б) розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування;

в) можливість залучати додаткові ресурси; г) можливість страховика розрахуватись за невідкладними зобов’язаннями.

4. Платоспроможність страховиків є складовою частиною:

а) прибутковості; б) ліквідності;

в) фінансової стійкості; г) рентабельності.

5. Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати рівень запасу платоспроможності:

а) нормативний;

б) фактичний; в) розрахунковий; г) балансовий.

6. Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом:

а) множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань на

0,26;

б) множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18; в) множення суми здійснених виплат протягом попередніх 12 місяців на

0,23;

г) шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву) на 0,05.

7. Фактичний запас платоспроможності страховика – це його:

а) власний капітал; б) нетто-активи; в) брутто-активи; г) страхові резерви.

8. До умов забезпечення платоспроможності, яких зобов’язані дотримуватись страховики, не відносяться:

а) наявність сплаченого статутного капіталу та гарантійного фонду страховика; б) наявність резервного фонду;

в) наявність вільних резервів; г) перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над

розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

9. При застосуванні тестів раннього попередження не здійснюється:

а) аналіз зовнішнього та внутрішнього ринкового середовища; б) аналіз складу та структури активів страховика; в) аналіз дохідності та рентабельності; г) аналіз поточних зобов’язань страховика.

10. На основі проведених тестів раннього попередження страховики можуть отримати оцінки, які виставляються по:

а) п’ятибальній системі; б) чотирибальній системі; в) десятибальній системі;

г) дванадцятибальній системі.