Роль філософії у житті суспільства.

Фундаментальна роль належить філософії у розвитку і обґрунтуванні культури людства. У теоретичному плані культуроохоронна та культуротворча роль філософії полягає у розробці онтології культури, у відповіді на питання: що у бутті матеріальної та духовної культури належить до справжніх людських цінностей. Успішний пошук конструктивної відповіді – передумова збереження нормального культурного середовища. Продуктивна місія філософії, її соціальна цінність полягає у її антропологічному значенні: допомогти людині ствердитися у світі не лише як свідомій, а й високоморальній, емоційно чуйній, розумній істоті.

У добу загострення глобальних проблем філософія покликана проаналізувати допустимі альтернативи розвитку цивілізації. Як теоретична форма суспільної та індивідуальної свідомості філософія осмислює стратегічні шляхи загальнолюдського існування і містить у собі заряд гуманістичної дальнодії.

Важливо наголосити, що в індивідуальному аспекті цінність філософії – у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу, суспільної практики та суспільного поступу в майбутньому. Якщо у людини немає поривів до нових горизонтів своєї свідомості, самоусвідомлення буття, картини світу, то без цього фактично немає філософії, і навчити її не можна.

Сократ сформулював два фундаментальні завдання філософії: „Пізнай самого себе” та „Я знаю, що я нічого не знаю”. Його учень Платон у діалозі „Тімей” розцінив філософію як такий дарунок богів смертному людському роду, кращого за який не було і не буде. Сказати „Я не знаю” – означає знайти в собі мужність взяти під сумнів завершеність, остаточність своїх суджень. Це, за словами Миколи Кузанського, „вчене незнання”, а зовсім не невігластво. Отже, філософія вимагає невпинного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою. Тут основним імперативом філософії є навчити людину мислити пошуково, творчо, самостійно.

Тема 2. Історичний розвиток світової філософії

План

1. Філософія Індії та Китаю.

2. Філософія Античності: напрямки філософських пошуків.

3. Особливості середньовічної філософії.

4. Гуманістична філософія епохи Ренесансу.

5. Основні досягнення філософії Нового часу.

6. Характерні риси філософії Просвітництва.

7. Німецька класична філософія та філософія марксизму.

8. Некласична філософія кінця 19 – початку 20 століття.

9. Напрямки філософських досліджень у 20 столітті.

Література:

1. Богомолов А. С. Античная философия. – М., 1985;

2. Горфункель А. Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980;

3. Гулига А. В. Немецкая классическая философия. – М., 1986;

4. Кремень В. Г., Ільїн В. В. Філософія: Логос, Софія, Розум. – К., 2006;

5. Кузнецов В. Н., Мееровский Б. В., Грязнов А. Ф. Западноевропейская философия 18 века. – М., 1985;

6. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979;

7. Радугин А. А. Хрестоматия по философии: Учебн. пособие. – М., 1998;

8. Спиркин А. Г. Философия: Учебн. для вузов. – М., 1998;

9. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя, П. Ф. Юдина. – М., 1963;

10. Філософія: Навч. посібник / За ред. І. Ф. Надольного. – К., 2002;

11. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – К., 1986;

12. Чанышев Е. В. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.