Розпорядження патентними правами

Можливість поступки права є обов'язковою умовою існування майнового права в економічному обороті. Патентовласник не обмежений у виборі контрагента, він може поступитися отриманим патентом будь-якій фізичній або юридичній особі, у тому числі й іноземній особі, вільний він і у виборі умов договору. Іноді законодавство передбачає і випадки примусового відчуження прав на об'єкт патентного права. Зокрема, розділ 29 Патентного Закону Австрії 1970 р. допускає примусове відчуження патенту або права на використання винаходу повністю або в частині, якщо це необхідно в інтересах збройних сил, суспільного добробуту або в інших насущних інтересах держави.

Патентовласник може передати права на охоронюваний об'єкт тільки в тому обсязі, у якому вони належать йому на момент поступки. Це значить, що патент переходить до набувача тільки на строк його дії, що залишився. З іншого боку, патент переходить із усіма обмеженнями, що діють на момент передачі. Сюди будуть відноситися, наприклад, всі обмеження, що випливають із укладених ліцензійних договорів (зокрема, видача одній особі виключної ліцензії позбавляє можливості патентовласника видавати ліцензії на використання цього об'єкта іншими особами), застава патенту (якщо, звичайно, заставоутримувач дав раніше згоду на поступку патенту).

Патентовласникові належать виключні права на використання створеного їм об'єкта патентного права на території, зазначеної в патенті, у межах строку його дії. Він може здійснювати використання цих об'єктів і самостійно. Однак таке положення не виключає, але, навпаки, припускає використання об'єкта іншими особами - тільки за згодою патентовласника. У зв'язку із цим найчастіше реалізація прав патентовласника здійснюється у вигляді видачі ліцензії - дозволу на використання охоронюваного об'єкту.

За ліцензійним договором патентовласник (ліцензіар) зобов'язується надати право на використання охоронюваного об'єкта промислової власності в обсязі, передбаченому договором, іншій особі (ліцензіатові), а останній приймає на себе обов'язок вносити ліцензіарові обумовлені договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором.

Власник патенту повинен сумлінно користуватися виключним правом, що випливає з патенту. Тому, якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні в протягом 3-х років, починаючи з дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання та проявляє готовність використовувати промисловий зразок, у випадку відмови власника патенту від висновку ліцензійного договору, може звернутися в суд (арбітражний суд) із заявою про надання йому дозволу на використання промислового зразка.

Якщо власник патенту не доведе, що факт використання або недостатнього використання промислового зразка обумовлений поважними причинами (перебудова виробництва й т.п.), суд (арбітражний суд) виносить рішення про надання дозволу зацікавленій особі на використання промислового зразка з визначенням об'єкта його використання, терміну дії дозволу, розміру й порядку виплати винагороди власникові патенту.

Як ми вже відзначали, патент представляє виключне право використовувати промисловий зразок. Але це право не повинно позбавляти використовувати свої права іншими патентовласниками. Наприклад, промисловий зразок, захищений більше пізнім патентом, неможливо використовувати без застосування промислового зразка, захищеного раніше виданим патентом.

Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власникові пізніше виданого патенту, якщо промисловий зразок останнім призначений для досягнення "іншої мети" або має значні техніко-економічні переваги й не може використовуватися без порушення прав першого власника.

Це правило зажадає свого тлумачення. По-перше, це примусова ліцензія за своєю природою, тому що може бути видана мимо волі патентовласника. По-друге, підставою цієї ліцензії "іншої мети" (необхідно пояснити, що під цим мається на увазі) і "значні техніко-економічні переваги".

Як ми вже відзначали, промисловий зразок входить у техніку оскільки, він є зовнішнім виглядом промислового виробу, і суть його складається в естетичних і ергономічних достоїнствах.

Якщо зовнішнє оформлення виробу містить рішення технічного завдання й переслідує практичні цілі, то воно повинне визнаватися винаходом, а не промисловим зразком. Таким чином, якщо в зовнішньому виді виробу є ознаки винаходу й промислового зразка, заявник повинен вирішити, які ознаки він бажає захистити й залежно від цього оформити заявку на винахід або промисловий зразок.

Світова практика в такий спосіб вирішує це питання. Якщо при використанні передбачуваного промислового зразка виходить новий технічний результат, то він таким не визнається.

Разом з тим, надання дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника більше пізнього патенту на використання його промислового зразка. За умови, що його промисловий зразок удосконалить промисловий зразок власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети.

Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання промислового зразка власником патенту, якому таке рішення необхідно.

Суперечки, пов'язані з наданням ліцензії, їхнім обсягом і терміном дії вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 24 (Припинення дії патенту) Закону України „Про охорону прав на промислові зразки”:

1. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

2. Дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Річний збір сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти до Установи до кінця поточного року, за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців.

Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а документ про його сплату — надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Відповідно до ст. 25 (Визнання патенту недійсним) цього Закону:

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;

б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Будь-яка особа протягом 6-ти місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту може подати в Апеляційну раду заперечення проти видачі патенту. Воно повинно бути розглянуте протягом 6-ти місяців з моменту його надходження. Апеляційна рада розглядає заперечення в межах мотивів, викладених у ньому. Особа, що подала заперечення, а також власник патенту можуть брати участь у його розгляді. Рішення Апеляційної ради може бути оскаржено в судовому порядку.

Якщо зазначений строк пропущений, то патент може бути визнаний недійсним тільки у судовому порядку.

Будь-яке посягання на права власника патент вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

У процесі реалізації прав, що випливають із патенту можуть виникнути суперечки. Ряд таких суперечок підвідомчі судовим органам. Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про (відповідно до ст. 27 (Способи захисту прав) цього Закону):

1) авторство на промисловий зразок;

2) встановлення факту використання промислового зразка;

3) встановлення власника патенту;

4) порушення прав власника патенту;

5) право попереднього користування;

6) компенсації.

Закон допускає патентування промислового зразка в іноземних державах. Але для цього необхідно дотримати ряд умов. Для подачі заявки на одержання охоронного документа, як уже зазначалось, в органах іноземних держав заявник зобов'язаний подати заявку в Установу й повідомити його про наміри здійснити таке патентування.

У випадку відсутності заборони протягом 3-х місяців від моменту надходження цього повідомлення в Установу заявка на одержання патенту може бути подана в орган іноземної держави.

Установа може в необхідних випадках дозволити запатентувати промисловий зразок в іноземних державах раніше зазначеного строку.

Витрати, пов'язані з патентуванням в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа.

У свою чергу, іноземні особи та особи без громадянства мають рівні права з особами України відповідно до міжнародних договорів України або на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, які проживають або мають постійне місцезнаходження за межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників, зареєстрованих відповідно до Положення про представництво за справами інтелектуальної власності.