Становлення і розвиток законодавства України в галузі інтелектуальної власності

Законодавство України в галузі інтелектуальної власності, досить молоде, і його становлення продовжується одночасно зі становленням державності і формуванням правової держави.

У процесі будівництва правової держави надзвичайно важлива роль цивільного законодавства, складовою частиною якого є і законодавство в галузі інтелектуальної власності.

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році розпочався самостійний шлях України, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності. А доти на території України діяло законодавство тих країн, до складу яких вона входила: Великого князівства Литовського, Речи Посполитої, Російської держави, Австро-Угорщини, Радянського Союзу.

Авторське право в Україні почало розвиватися під впливом Москви з 20-х років ХХ століття. До того часу власного законодавства по авторському праву Україна не мала. Але і тоді це законодавство було точною копією російського. Майже теж саме можна сказати і про право на промислову власність.

Тільки після проголошення незалежності в Україні почалися роботи з розробки власного законодавства. Першою ластівкою в цьому напрямку став Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 року (розділ VI), у якому були зафіксовані два основних положення відносно інтелектуальної власності. У цьому Законі результати інтелектуальної власності (РІВ) визнані об'єктами права власності і наведено перелік РІВ, яким надається правова охорона.

Указом Президента України від 18 вересня 1992 року було затверджено Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні. Одночасно велася розробка пакета законів про правову охорону об'єктів промислової власності. У цей же час Україна приєдналася до основних міжнародних договорів про охорону промислової власності: Паризької конвенції, Мадридської угоди і Договору про патентну кооперацію. Основу законодавства про промислову власність було закладено в Законі України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. У цьому ж році був прийнятий пакет законів про промислову власність. У зв'язку з прийняттям пакета законів про промислову власність були внесені відповідні зміни й в інші законодавчі акти України, у яких у тому чи іншому ступені регулювалися питання інтелектуальної власності.

Прийняття законів України з інтелектуальної власності - це цивільно-політична подія в житті нашої держави. Незважаючи на те, що прийняті закони в ряді випадків недосконалі, їхнє прийняття - явище надзвичайне важливе.

По-перше, це свідчення того, що Україна здатна розробити власне законодавство з інтелектуальної власності.

По-друге, законодавство з інтелектуальної власності у значній мірі наближено до вимог ринкової економіки. Воно визнало РІВ товаром, проголосило волю розпорядження цими результатами за своїм розсудом.

По-третє, воно дає можливість Україні інтегруватися в європейську правову систему, що дозволить їй стати повноправним членом міжнародного співтовариства і Всесвітньої торгової організації.

По-четверте, законодавство з інтелектуальної власності України не відділено від відповідного законодавства країн СНД.

По-п'яте, відмітною рисою цього законодавства є те, що воно проголосило РІВ об'єктами права власності.