Складові та суб’єкти соціально-економічної безпеки підприємства.

При розгляді діяльності підприємства за окремими функціональними підсистемами, які найчастіше виокремлюють, а також враховуючи підсистеми, які сформовані в результаті взаємодії з інституційним оточенням, можна визначити функціональні складові соціально-економічної безпеки підприємства (рис. 5.14).

Рис. 5.14. Складові соціально-економічної безпеки підприємства

Фінансова складова соціально-економічної безпеки підприємства характеризує захищеність фінансового потенціалу підприємства від негативних дестабілізуючих чинників, а також можливість гармонізації фінансових та супроводження гармонізації інших інтересів підприємства. Орієнтиром для фінансової складової соціально-економічної безпеки має стати такий стан функціонування підприємства, який забезпечує фінансову незалежність, стійкість, ліквідність, рівновагу та платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді; забезпечує адаптивність, гнучкість та оперативність прийняття рішень у фінансовій сфері; постійне та належне фінансове супроводження розширеного відтворення підприємства.

Виробничо-технологічна складова соціально-економічної безпеки підприємства передбачає створення умов для ритмічного безперебійного процесу на довиробничій, виробничій та післявиробничій стадіях. Суттєву роль у цій площині відіграє організація процесу виробництва, яка повинна відповідати впровадженій технології, котра, в свою чергу, має відповідати рівню технічної озброєності та сучасним новітнім умовах господарювання. Також потрібно приділяти значну увагу логістичним процесам, що відбуваються на підприємстві, контролювати своєчасне та в повному обсязі надходження вхідних матеріальних ресурсів, формувати страхові та технологічні резерви, тим самим створюючи умови забезпечення ритмічності виробничої діяльності.

Оскільки виробнича складова є базисом у діяльності підприємств, то недостатня реалізація інтересів цієї складової прямо чи опосередковано спричинить виникнення загроз виробництву. Це й фізичний та моральний знос обладнання, зростання браку та відходів, зниження якості продукції, підвищення трансформаційних витрат у собівартості продукції, підвищення травматизму на підприємстві, загроза виходу з ринку продукції, що виробляється.

Реалізація маркетингових інтересів підприємства є основою забезпечення маркетингової складової соціально-економічної безпеки. Остання характеризує рівень позиціонування товару підприємства, силу брендових складових, маркетингової історії, захищеність від недобросовісної конкуренції та "чорної реклами"в легальних рамках. Перетин маркетингової складової з виробничо-технологічною складовою соціально-економічної безпеки відбувається на рівні збутових каналів, а саме гарантованості надійних великих оптових замовлень, надійності в місцях роздрібної торгівлі, забезпеченості підприємства складськими площами для готової продукції, транспортуванні тощо.

Належний рівень соціально-економічної безпеки у великою мірою залежить від кадрового складу, їхнього інтелекту та професіоналізму. Забезпечення кадрової складової соціально-економічної безпеки охоплює взаємопов'язані і водночас самостійні напрямки діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання, що зорієнтований на роботу з персоналом підприємства, на підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу. Забезпечення цієї складової соціально-економічної безпеки підприємства має за мету збереження стратегічно важливої ланки персоналу (топ-менеджмент, персонал, що мав доступ до конфіденційної інформації), тобто заохочення з метою продовження трудових відносин, юридичне оформлення обов'язку нерозголошення конфіденційної інформації, включення вищого керівництва у склад співвласників підприємства тощо.

Сутність інтелектуально-інноваційної складової соціально-економічної безпеки підприємства націлено на збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупність прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тому числі патентів і ліцензій) та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства. На відміну від кадрової складової соціально-економічної безпеки у цій складові носієм інтелектуального капіталу підприємства виступає не так людина, як інші носії (матеріальні або нематеріальні). Інтелектуальна складова спрямована на збереження та зростання такого елементу, як нематеріальні активи організації, їх захист, інтегрування інтелектуального потенціалу в основну діяльність через навчання та підготовку персоналу підприємства, фокусування його дій.

Наступною складовою соціально-економічної безпеки підприємства є політико-правова, яка спрямована на захист інтересів підприємства у сфері правових відносин з елементами інституційного середовища, починаючи з етапу створення підприємства як юридичної особи, захист від опортуністичної поведінки, відстоювання інтересів підприємства в судових справах. Негативною стороною, але об’єктивною реалією у наш час в цій сфері є формування та реалізація захисного механізму протидії рейдерським атакам. Окремою ділянкою є забезпечення власних інтересів за рахунок політичного проштовхування, лобіювання інтересів у сфері взаємодій з органами політичної, юридичної, правової та іншої влади.

Інтерфейсно-силова складова соціально-економічної безпеки характеризує задоволення інтересів репрезентативної сфери діяльності підприємства та захист від негативного фізичного впливу. До цієї складової соціально-економічної безпеки підприємства входять інтереси фізичного захисту активів підприємства, пожежної безпеки, охорони підприємства, охорони вантажу під час транспортування, захисту від стихійних лих, заходів цивільної оборони. Окремою лінією виступає охорона працівників підприємства на робочому місті, а для вищого керівництва й поза ним. Інтерфейсна компонента пов’язана з психологічним, нематеріальним позиціонуванням підприємства в зовнішньому середовищі (захист та посилення ділової репутації, іміджевої складової, фінансової та ділової історії підприємства, соціальної спрямованості, правової чистоти та інше).

Проблему забезпечення екологічної складової соціально-економічної безпеки підприємств, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. Особливо актуальною екологічна складова є для великих промислових підприємств, котрі, враховуючи застарілість виробничо-технологічного процесу, є основними забруднювачами навколишнього середовища. Підприємства-продуценти добровільно не схильні до забезпечення екологічної складової соціально-економічної безпеки, бо такі заходи потребують додаткових витрат на очисні споруди та на відповідні ефективні екологічно чисті технології. Єдиним чинником, що спонукає підприємства до належної екологізації виробництва, є застосування великих штрафів за порушення національного екологічного законодавства. А отже, витрачати треба, щоб заохочувати. В екологічній політиці простежується ще й велика соціальна значущість, оскільки навколишнє середовище – це єдина система, елементом якої є людина.

Три функціональні блоки елементів соціально-економічної безпеки підприємства (інвестиційна, інформаційна та соціальна складова соціально-економічної безпеки підприємства) виокремлено, як блоки інших рівнів. Це не випадково, бо ці блоки можна вважати певним фундаментом підтримки інших складових та сполучною ланкою у єдиному комплексі взаємодії. Так кожний з заходів щодо забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства вимагатиме надходжень інвестиційних ресурсів як за рахунок власних джерел фінансування, так і залучених або кредитних, та й розвиток підприємства пов’язаний багато в чому з інвестиційними ресурсами. Тому безпека інвестиційного забезпечення пов’язана із надійністю надходження в строк та в повному обсязі інвестиційних ресурсів, формуванням портфеля джерел інвестування з метою запобігання високої залежності власного підприємства.

Інформація за умов ринку є найголовнішим ресурсом та основою взаємодії компонентів системи, формування стартових позицій, перспектив розвитку підприємства та зовнішнього середовища. Загрози є чинниками, що ускладнюють чи унеможливлюють реалізацію інтересів підприємства, перешкоджають досягненню цілей суб’єкта господарської діяльності. Визначити стан та рівень загроз неможливо без відповідного інформаційного забезпечення. Тому процес своєчасного, необхідного та достовірного інформаційного забезпечення та недопущення витоків власної господарсько-значущої інформації є важливим для забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства.

Людський чинник є найбільш непередбачуваним та найбільш впливовим на діяльність підприємства. Отже, головною метою діяльності будь-якої економічної системи є задоволення потреб людини за рахунок використання обмежених ресурсів. Важливою складовою забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства є гармонізація інтересів кожного працівника підприємства із інтересами діяльності підприємства, спрямування людського потенціалу підприємства на досягнення визначених цілей функціонування підприємства.

Окремим блоком виділяються інтереси, котрі або неможливо віднести до якоїсь складової соціально-економічної безпеки, або можливо віднести до кожної, тобто реалізація цих інтересів вимагає спільних зусиль усіх функціональних сфер підприємства.