Результати діяльності організації при різних рівнях формування внутрішніх і зовнішній ресурсів

Як показує практика, основна діяльність керівників нових організацій проходить поза їхніми організаціями, у зовнішньому середовищі, яке зустрічає керівника « по одежинці», обумовленою величиною статутного капіталу, величиною й структурою основних засобів, положенням на ринку, конкурентноспроможністю продукції і діловими зв'язками. Керівники багатьох ТОВ і ЗАТ мають невеликий статутний капітал у вигляді зношеного устаткування, неукомплектований склад основних засобів, орендовані приміщення, романтичні уявлення про конкурентну спроможність майбутніх виробів і нестабільні ділові зв'язки.

При роботі із зовнішнім середовищем можуть використовуватися чотири стратегії:

· пасивно-індивідуальна;

· пасивно-колективна;

· активно-індивідуальна;

· активно-колективна.

Пасивно-індивідуальна стратегія заснована на очікуванні партнерів та пропозицій для заповнення вільних ниш в діяльності сторонніх організацій. Ця стратегія передбачає проведення помірної рекламної компанії. В цьому випадку зовнішнє середовище не пред’являє серйозних потреб до параметрів організації.

Зовнішнє середовище по першій стратегії звужується до 1 – 2 організацій. Основна особливість стратегії – підприємницький ризик. Стратегія є плідною, коли підприємець, він же керівник, сприймає свій бізнес як пробу своїх ідей і можливостей. При цьому він повинен мати постійне джерело існування поза цією організацією. У випадку, коли ця стратегія використовується керівником в основній організації, то для колективу створюються непередбачені перспективи. Це звичайно призводить або до банкрутства й ліквідації організації, або до зміни стратегії.

Пасивно-колективна стратегія заснована на зацікавленості держави або якого-небудь суспільства в розвитку певної сфери виробництва товарів, послуг, інформації, знань у конкретній області. Ця стратегія є плідною для керівників, які можуть створити організацію під цю кампанію. При цьому керівники без яких-небудь витрат одержують із боку зовнішнього середовища добре розвинену інфраструктуру. Цю стратегію називають «іти в колії». Вона може забезпечити мінімальний ризик, середні доходи й час діяльності 3 – 5 років. Стратегія плідна для організацій, що працюють у сфері традиційних послуг при високому рівні ручної праці. Однак при крайній пасивності стратегії організація може перетворитися в «дійну корову» навколишнього середовища.

Активно-індивідуальна стратегія – це стратегія постійного пошуку фірмою своєї ніші в науці, технології й інформації. У результаті знаходження потрібної ніші в потрібний час керівник забезпечує стабілізацію й розвиток виробництва продукції. Дана стратегія є плідною для молодих активних керівників невеликих організацій.

Активно-колективна стратегія припускає створення керівником власної інфраструктури під власну організацію (організацію – лідер). Ця стратегія заснована на пошуку областей зацікавленості для створюваної їм інфраструктури. При цьому організація-лідер відіграє активну роль, а інфраструктура – пасивну.

Стратегія є плідною для керівників, які можуть у силу власних знань і природжених якостей створити свою інфраструктуру. Таких керівників називають зараз «нові росіяни». Робота із притягнутими організаціями вимагає від керівника, щоб стратегія цих установ сполучалася з активно-колективною стратегією організації - лідера. Це значить, що притягнуті організації повинні мати в основному пасивно-колективну, у крайньому випадку – пасивно-індивідуальну стратегію. В усі інших комбінаціях сумісності не буде.

Від стабільності організацій до стабільності суспільства – професійний результат реалізації закону самозбереження.