Закон інформованості-упорядкованості.

Усі відносини у компанії засновані на отриманні, обробці, передачі і зберігання наказів, розпоряджень договорів. Вони можуть утримувати дані в вигляді тексту, цифр, малюнків, таблиць, звуку, видеоизображений. Частина даних то, можливо відома виконавцю, а частина - то, можливо нової, яка потрібна на виконання завдань чи розвитку її професійного уровня.

Дані, несли у собі новизну і корисність для працівника, приймаючої рішення, називаються інформацією. Інформація є найважливіший елемент інформаційного середовища управління, її поділяють великих класу: 1. об'єктивну, овеществленную у будь-якій продукції (товарах, послугах чи знаннях). 2. суб'єктивну, відбиту, організовану людьми (враження, думки, інструкції, накази, распоряжения).

Залежно від характеру підготовлюваного рішення інформація класифікується за такими групам: - областями застосування: управлінська, технічна, біологічна - по функціональної спрямованості: планує, організує, активизирующая, координує, контролює, информирующая - за часом дії: стратегічна, тактична і оперативна - характером розробки й реалізації: врівноважена, імпульсивна, інертна, ризикована, обережна - за рівнем невизначеності: низька, середня, висока і надвисока в масштабах впливу: загальна і приватна - в напрямі впливу: внутрішня і внешняя.

Інформаційна середовище, через її важливості, є управління поруч із персоналом. Фінансами, виробництвом і які підпорядковується дії закону информированности-упорядоченности. Під впорядкованістю розуміється гармонійний розвиток всіх елементів організації: системи управління, персоналу, підрозділів, економіки, і навіть наявність між елементами встановленого взаємодії (взаимовлияния).

Відповідно до Закону інформованості упорядкованості, «чим більшою інформацією щодо внутрішньої і до зовнішньої середовищі має організація, тим велику ймовірність стійкого функціонування вона має».

Управлінська інформація використовується на підготовку рішень на соціальної системі. Ці рішення спрямовані на стратегічне планування, управління управлінської діяльністю, управління людськими ресурсами, управління виробничу краще й обслуговуючої діяльністю, формування системи управління компанією (методологія, структура, процес, механізм), управлінське консультування, комунікації із зовнішнього середовищем. Управлінську інформацію досить повно описують чотири основних характеристики: обсяг, достовірність, цінність, насиченість.

Обсяг інформації розглядається обабіч: як обсяг символьній і сприймають інформації. Для інформаційних систем важливіше значення має обсяг символьній інформації, який вимірюється кількістю літер, знаків, символів і звичайно виявляється у байтах, сторінках, томах. Для соціальних систем (персоналу, компаній) основне значення має тут обсяг сприймають інформації, що характеризує необхідну повноту інформації якесь об'єкті управління. Вирізняють рівні обсягу сприймають информації:

. Інформаційна надмірність необхідна на підготовку особливо відповідальних рішень. Інформаційна надмірність буває у результаті дублювання інформації якесь явище чи процесі, котра надходить від різних джерел. У цьому якість рішення підвищується, проте збільшується час підготовка рішення і загальна вартість інформації.

. Недолік інформації (інформаційний голод) виходить через брак доступних джерел інформації, відсутності самої інформацією силу новизни явища чи процесу, недостатній професіоналізм інформаційних працівників, штучної монополізації інформації різними організаціями (приватна або державна корупція). Недолік інформації вдвічі збільшує видатки часу й утрудняє вироблення рішення, і навіть підвищує невизначеність та ризик. У той самий час, як свідчить практика, недолік інформації сприяє активізації творчої думки працівників із пошуку нестандартних рішень. Деколи це призводить до позитивних результатів, проте частіше – до негативних.

. Субмінімальний рівень - це мінімальний обсяг інформації конкретної суб'єкта управління, коли може взяти обґрунтоване управлінське рішення. Цей рівень слід підлаштовувати під конкретної людини, і вона має краще співвідношення між витратами інформації і отриманими результатами.

Достовірність інформації - цей показник набору вірної (істинної) інформації загального обсягу інформації, отриманої інформантом і вираженої у відсотках. Достовірність має рівні: абсолютний (100%), довірливий(80-90%) і негативний (менш 70%). Вона великою мірою залежить від методики документообігу, кількості людей, що у зборі, передачі та їх обробки інформації, і навіть від своїх професіоналізму. Про одного і тому самому подію можна отримати роботу різну інформацію залежно від методики її збирання та опрацювання. Достовірність залежить також від часу оброблення і передачі. Достовірність може бути підвищено з допомогою: - створення оперативного отримання від безпосереднього джерела її створення, або обробки - формування власної системи інформаторів - підвищення професіоналізму інформаційних працівників та скорочення кількості людей, що у її передачі, опрацюванні та зберіганні - інформаційної надмірності відомостей.

Цінність характеризує інформацію, як матеріальну чи інтелектуальну продукцію, має споживчу вартість. Вона визначається зниженням витрат матеріальних чи інтелектуальних ресурсів чи підвищенням прибутку на прийняття правильного управлінського рішення. Вирізняють чотири рівні цінності інформації: нульової, середній, високий і надвисокий (табл.5).

Нульовому рівню відповідає перекручена, помилкова, зрадлива, неефективна, актуальна інформація.

Середньому рівню відповідає інформації отримана від високопрофесійних спеціалістів компанії, що працюють у системі програмно-цільового чи регламентного управління. Її наділяють такими характеристиками як доказова, достовірна, якісна, необхідна, корисна і точна. До неї належать раціоналізаторські пропозиції, нові проекти, товари та, задовольняють новий набір інтересів людини чи суспільства.

Високому рівневі відповідає інформація, створена науково-дослідницьких установах, венчурних компаніях, що працюють у системі ініціативних технологій управління. До неї відносяться винаходи, наукові відкриття, нові театральні ідеї, інноваційні технології, маркетингові дослідження, імітаційні моделі організацій, товари та,, задовольняють новому актуалізованому набору існуючих потреб.

Надвисокому рівню відповідає інформація, отримана в дослідницьких центрах і визнана світовим співтовариством як видатна. Свідченням цього є присудження вченим та практикам міжнародних премій.

Професійна інформація містить дані як тексту, цифр, малюнків, таблиць, звуків, відео зображень. Вона відбиває суть аналізованого завдання й служить на вирішення конкретних проблем управління чи духовного виробництва. Фонова інформація служить для кращого сприйняття працівником професійної інформації з допомогою поліпшення настрої, підняття емоційного рівня або попередньої настройки увагу задану тему. До складу фонової інформації можна включати: слова вітання чи участі, інформацію про матеріальному і моральному стимулювання, допоміжну і ввідну інформацію. Відсутність фонової інформації призводить до швидку стомлюваність людини від професійної інформації, тому вона погано сприймається. Надлишок фонової інформації можуть призвести до відволіканню уваги працівників від суті аналізованого питання, переключенню чию увагу на несуттєві деталі.

Вирізняють рівні насичення:

. Високий (близько 100%)- фонової інформації практично немає

. Нормативний (близько 70%)- обсяг професійної інформації 70%,а фонової -30%

. Низький (менш 50%)- обсяг професійної інформації менш 50%, фонової - більш 50%.

Більшість ділової інформацією компаніях поки що має високий рівень насиченості - звіти, реклама, зборів, накази. Такий рівень поступово вичерпує себе в сучасному менеджменті.

Нормативний рівень - це найбільш прийнятний рівень насиченості інформації для ефективної організації управлінської діяльності.