Виведення рівняння теплопровідності для нерухомих тіл

Аналітичне вивчення процесів теплопровідності неможливе без встановлення залежності між фізичними величинами, які характеризують ці процеси і є функціями просторових координат і часу. Математичне вираження цієї залежності, що має форму диференціального рівняння, називають основним диференціальним рівнянням теплопровідності. Воно характеризує протікання процесу теплопровідності в будь-якій точці тіла в будь-який момент часу і дає залежність між температурою, часом і координатами довільного елементарного об’єму. Диференціальне рівняння теплопровідності є наслідком закону збереження енергії і закону теплопровідності Фур'є.

Припустимо, що розглянуте тіло нерухоме, процес теплопровідності нестаціонарний, а температурні деформації елементарного об’єму дуже малі в порівнянні з об’ємом.

Розглянемо нескінченно малий об’єм dx dy dz у прямокутній системі координат Oxyz (Рис.1). Через грань dydz до поверхні елементарного об’єму за час dt уздовж осі Ox підводиться кількість теплоти dQx, що визначається рівністю

dQx = qx×dy×dz×dt (1)

Через протилежну грань x + dx відводиться кількість теплоти
dQx+dx. Розкладемо функцію dQx+dx у ряд Тейлора, залишивши тільки два перших члени розкладу:

dQx+dx = dQx + … (2)

 

Підрахуємо різницю між кількістю теплоти, підведеної за рахунок теплопровідності до елементарного об’єму за час dt уздовж осі Ох і кількістю теплоти, відведеної від нього за цей же час уздовж осі Ох:

 

dQx - dQx +dx = - (qx)×dx×dy×dz×dt (3)

 

Рисунок 1– Схема до виведення диференціального рівняння теплопровідності

 

Аналогічним чином записується зміна кількості теплоти уздовж осей Oy, Oz

dQy - dQy +dy = - (qy)×dx×dy×dz ×dt,

dQz - dQx + dz = - (qz)×dx×dy×dz×dt (4)

Склавши рівності (3) і (4), одержимо різницю між загальною кількістю підведеної і відведеної теплопровідністю теплоти за час dt через поверхню елементарного об’єму:

dQ1 = - (5)

Отже, до елементарного об’єму за час dt, підведена за рахунок теплопровідності кількість теплоти dQ1, яка обумовлена рівністю (5).

Усередині тіла може виділятися чи поглинатися теплота в результаті, наприклад, хімічних перетворень, випаровування вологи, дії електричного струму та інше. Тобто в тілі можлива наявність об'ємних джерел (стоків) теплоти. Позначимо qv потужність внутрішніх джерел теплоти (її ще називають об'ємною густиною теплового потоку), що визначається як кількість теплоти, яка виділяється ( поглинається) внутрішніми джерелами (стоками) за одиницю часу в одиниці елементарного об’єму середовища.

Припустимо, що qv є відома функція координат і часу qv=qv(x, y, z, t), тоді кількість теплоти, виділена в елементарному об’ємі внутрішніми джерелами теплоти за час dt

dQ2 = qv×dx×dy×dz×dt (6)

Акумульована в елементарному об’ємі за рахунок теплопровідності теплота dQ1, а також виділена об'ємними джерелами теплота dQ2, відповідно до закону збереження енергії, витрачається на збільшення внутрішньої енергії , якщо процес протікає при постійному об’ємі V, або на збільшення ентальпії Н, якщо процес протікає при постійному тиску. Складемо рівняння теплового балансу за час dt для елементарного об’єму dxdydz в кожному з цих випадків: при ізохорному процесі (V = const).

dQ1 + dQ2 = d ; (7)

при ізобарному процесі ( p = const)

dQ1 + dQ2 = dH (8)

Вважаючи внутрішню енергію одиниці об'єму функцією об’єму і температури, одержуємо

= Cv× , (9)

де - ізохорна теплоємність одиниці маси, Дж/кг×К;

r - густина речовини, кг/м3;

Сv – ізохорна теплоємність одиниці об'єму, Дж/м3×К.

Підставляючи вираз для з (9) у рівність (7) і враховуючі (5,5), (6), знаходимо

(10)

Оскільки qx/ x + qy/ y + qz/ z = div , перепишемо (10) у вигляді

(11)

У випадку ізобарного процесу, розглядаючи ентальпію одиниці об'єму Н як функцію температури і тиску, можна одержати:

(12)

де - ізобарна теплоємність одиниці маси, Дж/(кг×К);

Ср – ізобарна теплоємність одиниця об'єму Дж/(м3×К);

Підставляючи (12) у (7) і використовуючи рівності (5), (6), одержуємо:

(13)

Вираз (11), (13) є диференціальними рівняннями енергії відповідно для ізохорного та ізобарного процесів. Для твердих тіл близькі, тому можна прийняти . Величину Сv називають ще об'ємноютеплоємністю. Використовуючи закон Фур'є, запишемо рівняння (13) у вигляді:

Cv× (14)

чи при l = const:

(15)

Рівняння (15) називають диференціальним рівняннямтеплопровідності. Воно встановлює зв'язок між зміною температури будь-якої точки тіла в просторі і часі. При виведенні рівняння (15) була використана декартова система координат, а елементарний об’єм вибирали у формі паралелепіпеда. Однак можна одержати диференціальне рівняння теплопровідності більш загальним способом у довільній системі координат, використовуючи формулу Остроградського-Гаусса.

Виділимо в деякому середовищі, де здійснюється процес теплопровідності, довільний об’єм V, обмежений поверхнею S. Кількість теплоти, що проходить в одиницю часу через поверхню S, відповідно до закону Фур'є

dQ1 = - l×grad TdS (16)

За рахунок внутрішніх джерел виділиться кількість теплоти

dQ2 = (17)

Теплота, акумульована теплопровідністю і виділена внутрішніми джерелами в одиницю часу, викликає зміну внутрішньої енергії об’єму V на величину

d = (18)

Відповідно до закону збереження енергії

dQ1 + dQ2 = d

чи відповідно до формул (16) – (18)

(19)

Перетворимо поверхневий інтеграл у правій частині рівності (19) в інтеграл за об'ємом, використовуючи формулу Остроградського-Гаусса:

(20)

Тоді рівняння (19) прийме вигляд

(21)

У силу довільного вибору об’єму V, з (12) витікає рівняння

, (22)

яке є найбільш загальною формою запису основного диференціального рівняння теплопровідності. При цьому передбачається, що l, CV , qv можуть бути довільними функції температури чи координат і часу.

У багатьох практичних випадках теплопровідність мало залежить від температури і її можна вважати постійною. Тоді рівняння (22) значно спроститься

(23)

Коефіцієнт пропорційності в рівнянні (23) називається температуропровідністю і виміряється в м2/с. Зупинимося на фізичному змісті температуропроводності. Можна показати, що дорівнює кількості теплоти, яка протікає в одиницю часу через одиницю поверхні при перепаді об'ємної концентрації внутрішньої енергії або ентальпії в 1 Дж/м3 на одиницю довжини нормалі, тобто температуропроводність є коефіцієнтом дифузії внутрішньої енергії при V = const чи ентальпії при Р = const. У зв'язку з чим розрізняють температуропроводність при постійному об’ємі і температуропроводність при постійному тиску . Для твердих тіл 2.

Можна надати температуропроводності й інший фізичний зміст. З рівняння (23) видно, що при qv =0 швидкість зміни температурного поля залежить від однієї фізичної величини – температуропроводності , а саме похідна прямо пропорційна величині . Величина, обернена температуропроводності , характеризує інерційні властивості тіла у відношенні поширення температурного поля.

Одним з найбільш теплоінерційних тіл є вода, її температуропроводність при T = 363 К та тиску P = 0,1 МПа дорівнює:

.

Гази володіють малою тепловою інерцією, наприклад, для повітря за тих самих умов

Температуропроводність, так само як l і Сv залежить від температури, а температуропроводність пористих і порошкоподібних тіл – від щільності і вологості. Однак для ряду задач у першому наближенні можна вважати постійною величиною.

 

 








Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 1206;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.022 сек.