Виведення лікарських речовин

З сечею речовини виводяться шляхом фільтрації та активної кальцієвої секреції. Швидкість їх виведення залежить від швидкості реабсорбції в канальцях за рахунок простої дифузії. Для процесів реабсорбції важливе значення має рН сечі (в лужному середовищі швидше виводяться слабкі кислоти, в кислому – слабкі основи). Винятково велике значення для практики має знання точних кількісних даних щодо виведення ліків з організму. Це дає можливість визначитись з проміжком часу між прийомами окремих доз даних ліків. Швидкість виведення ЛЗ нирками характеризує нирковий кліренс. Кліренс(з англ. clearance – очищення); синонім – коефіцієнт очищення. У медицині – це показник швидкості очищення плазми крові, інших середовищ або тканин організму від будь якої речовини в процесі її біотрансформації, перерозподілу в організмі за одиницю часу. Нирковий кліренс (С_х) для речовини Х визначають за наступною формулою:

С_х = C_u∙ V/ C_p ,

C_u – концентрація речовини в сечі, мкг/мл; C_p – концентрація речовини в плазмі крові, мкг/мл; V – швидкість сечовиділення, мл/хв.

Ще одним важливим кількісним фармакокінетичним параметром є період напіввиведення речовини (період напівжиття Т_1/2), який відображає час, протягом якого вміст речовини в плазмі знижується на 50%.

Позаниркова екскреція відіграє, як правило, допоміжну роль в елімінації ліків з організму. Однак, для деяких препаратів, зокрема антибіотиків, виведення з організму з жовчю може мати вирішальне значення в механізмах плазматичного очищення. При виділенні з жовчю лікарські речовини виводяться з організму з екскрементами. Деякі з них (наприклад, тетрацикліни, пеніциліни і особливо продукти їх перетворення) можуть піддаватися в кишечнику повторному всмоктуванню (кишково-печінкова циркуляція).

У незмінному вигляді ліки виводяться лише частково, тому що на шляху виведення має місце гідроліз, окиснення, дія ферментів на ЛЗ. У незміненому вигляді виводяться лише високогідрофільні іонізовані сполуки. Прикладом ЛЗ, який виводиться у незмінному вигляді, є ноотропіл.

Ноотропіл

Серед ліпофільних речовин виняток становлять засоби для інгаляційного наркозу, основна частина яких не вступає в хімічні реакції в організмі. Такі речовини виводяться легенями в тому вигляді, в якому були введені до організму.

Інші шляхи екстраренальної екскреції (наприклад, виділення з молоком, сльозами, слиною, потом) менш важливі для фармакокінетичної характеристики препаратів. Тим не менше, в ряді випадків їх також беруть до уваги (наприклад, можливість потрапляння в організм немовляти ліків з материнським молоком). [2], c. 8-31; [3], c. 54-73; [8], c. 39-81.

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте особливості введення лікарських засобів до організму людини.

2. Дайте визначення біодоступності. Визначте основні типи біологічних мембран.

3. Визначте фактори, які впливають на характер розподілу лікарського засобу в організмі. Які функціональні групи органічних речовин впливають на процеси депонування?

4. Охарактеризуйте основні фази метаболізму.

5. Як розрахувати показник сечового кліренсу?

6. Назвіть шляхи елімінації лікарських засобів з організму.