Гроші та їх функції. Грошова маса та її аґреґати

Гроші – одне із найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку.

Надзвичайно складна природа і постійна еволюція сутності, форм й ролі грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і достатньо повне їх визначення на понятійному рівні.

На сучасному етапі розвитку можна сказати що гроші – це актив, який обслуговує різного роду платіжно-розрахункові операції на мікро-, мезо-, макро- та мегарівні, володіючи, при цьому, здатністю переносити купівельну спроможність із сьогодення у майбутнє.

У процесі еволюції грошей дещо трансформувались і їхні функції, набуваючи нових ознак і характерних рис. Отже, сучасні символічні, сигнальні гроші виконують такі функції:

1. Одиниця рахунку (рахункова одиниця) – трансформована міра вартості, яка показує що гроші не мають масштабу цін, і внутрішньої вартості, а відповідно, не можуть віддзеркалювати вартість товарів, бути їх мірилом, просто усі платіжно-розрахункові операції на усіх рівнях проводяться й обліковуються у грошових одиницях. Тобто, гроші виконують роль “мови” господарської діяльності людства.

2. Засіб обігу (обміну) – функція із тисячолітньою історією, яка і по сьогодення не втратила свого змісту і ваги, адже і в період первіснообщинного ладу і в епоху нанотехнологій гроші опосередковують обмін між товарами:

Т₁ – Г – Т₂ - … - Т_n – Г – … (1)

Дана формула відображає синхронність у часі й просторі товарних і грошових потоків. Крім того, кінцевою метою усіх економічних аґентів є придбання товарів за допомогою грошей як технічного засобу досягнення мети, виконуючи дану функцію мимохідь.

3. Міра відкладених платежів (засіб платежу) – здатність грошей опосередковувати боргові операції. У даному випадку спостерігається розрив у часі та просторі товарних і грошових потоків, а кінцевою метою економічних аґентів є отримання не тільки товарів, але й відсотків за наданий кредит, тобто будучи самоціллю “гроші роблять гроші”, володіючи можливістю приносити корисний ефект (ця можливість і є товаром на ринку грошей):

Г₁ – Т – Г₂, (2)

Г₂ – Г₁ = ΔГ , (3) де ΔГ – сума відсотка за наданий кредит.

4. Засіб збереження вартості – здатність грошей переносити свою купівельну спроможність із сьогодення у майбутнє. Золото ідеально виконувало дану функцію – функцію нагромадження і утворення скарбу, оскільки повноцінні гроші мали внутрішню вартість і фактично не змогли знецінитись, то сучасні символічні гроші, позбавлені масштабу цін, постійно і невпинно піддаються інфляційним процесам. Саме тому що час і гроші – “запеклі вороги”, вірніше гроші “панічно бояться” часу, так як із плином останнього безперервно втрачають свою купівельну спроможність. Дана функція може повністю себе реалізувати тільки у тому випадку, коли гроші вкладені у банківських установах, перетворені в цінні папери тощо, – одним словом відсоткова ставка по грошових вкладах (r_в’) не повинна бути меншою за рівень інфляції (Iр’).

5. Засіб міжнародної ліквідності – здатність обслуговувати міжнародні розрахунки. Варто відзначити, що золото найкраще виконувало функцію світових грошей, оскільки “на міжнародній арені і долари, і фунти стерлінґів, і марки, і … знімали свої національні мундири” і перетворювались в певну суму золота у відповідності із паритетом валют. Тобто, проблем із перерахунками не було. На даному ж етапі міжнародні розрахунки здійснюються за допомогою найвпливовіших валют: долар США, євро тощо.

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку й грошово-кредитного реґулювання економіки країни. Зміна маси грошей, що циркулює в економічній системі, може суттєво вплинути на реальний випуск продукту, рівень цін, зайнятість тощо.

Грошова маса – це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які знаходяться у розпорядженні суб'єктів економіки на певний момент часу.

Оскільки в сучасній економіці різні види активів одночасно тією чи іншою мірою виконують усі основні функції грошей, то структуру грошової маси слід розглядати в розрізі грошових аґреґатів, основним критерієм розмежування яких є ліквідність, тобто легкість із якою активи перетворюються у загальноприйнятий платіжний засіб (готівку) з найменшими втратами й ризиками.

Отже, виходячи із вищесказаного, слід відзначити, що найліквіднішим елементом грошової маси є сама готівка – М₀ (інша позначка готівки - С). Усі решта елементів грошової маси, що іменуються грошовими аґреґатами, характеризуються дедалі меншою мірою ліквідності й кожний наступний аґреґат включає у себе попередній. У загальному вигляді грошові аґреґати різних країн при деяких їх відмінностях можна звести до таких:

Перший грошовий аґреґат, який протягом багатьох років відіграє роль домінуючого вимірника грошової маси, акцентує увагу на функції грошей як засобу обігу. У високорозвинутих країнах майже всі обмінні операції здійснюються за допомогою двох високоліквідних активів – готівки і трансакційних депозитів (вклади до запитання, дорожні чеки та інші чекові депозити). Сума готівки (М₀) і трансакційних депозитів позначається терміном параметр М₁.

До другого грошового аґреґату входять строкові і ощадні вклади у комерційних банках. Цей аґреґат ґрунтується на здатності грошей бути ліквідним засобом нагромадження купівельної спроможності. Він охоплює ряд активів, які мають фіксовану номінальну вартість і здатні перетворюватися на готівку або трансакційні депозити для здійснення відповідних платежів. Проте, здебільшого, ці активи не можуть безпосередньо переводитися від однієї особи до іншої, тобто їх ліквідність менша порівняно з аґреґатом М₁. Таким чином параметру М₁ і строкових й ощадних вкладів утворює параметр М₂.

Третій грошовий аґреґат включає параметр М₂ і менш ліквідні активи: депозитні сертифікати, строкові угоди про зворотний викуп і термінові позики в євродоларах, акції взаємних фондів грошового ринку і називається параметром М₃.

Четвертий грошовий аґреґат є найширшим з усіх використовуваних на даному етапі грошових аґреґатів, він охоплює суму параметра М₃ і банківських акцептів, комерційних паперів, короткострокових цінних паперів й облігацій державних скарбниць та має назву параметр L (або М₄).

Слід зауважити, що Національний банк України з метою аналізу та реґулювання грошової маси визначив її структуру, що включає готівку і три грошових аґреґати:

М₀ – готівка в обігу (банківські білети та розмінна монета, що знаходяться поза банківською системою);

М₁ – М₀ + переказні кошти у національній валюті (складова грошового аґреґату М₁ “Переказні кошти в національній валюті” включає кошти в національній валюті, які за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові);

М₂ – М₁ + переказні кошти в іноземній валюті + інші кошти (складова грошового аґреґату М₂ “Переказні кошти в іноземній валюті” включає кошти в іноземній валюті, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові, а складова “Інші кошти” містить переказні кошти до запитання, строкові кошти й кошти за іменними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банками);

М₃ – М₂ + цінні папери власного боргу банку.

В практиці управління сукупним грошовим оборотом кожний аґреґат має певне призначення, а разом вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси і грошового обігу.

Окрім грошових аґреґатів для визначення потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і відповідно до нього – динаміки прогнозування грошової маси використовується грошова база (М_h (за іншими позначками – Е))– об’єднавчий показник який включає в себе готівку, що знаходиться в обігу поза банківською системою (М₀), готівку в касах банків (наднормативні резерви – R_n) та обов'язкові резерви комерційних банків на рахунках в центральному банку (R). Важливо зазначити, що грошова база за своїм змістом не є ще одним грошовим аґреґатом, оскільки ці гроші не беруть участь у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а тільки є базою для її зростання за допомогою ефекту грошового мультиплікатора (m).