Сукупна пропозиція та її моделі

Сукупну пропозицію можна розглядати як синонім національного продукту. Тому вона буде залежати від розмірів затрат, від змін на ринках праці, капіталу, землі та інших природних ресурсів, від змін в технології і відповідно продуктивності. Зв’язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і сукупна пропозиція, ціни і витрати у виробництві. Обсяг сукупного випуску визначається кількістю капіталу, праці та їхньою спільною продуктивністю.

Підвищення рівня цін стимулює підприємства виробляти і пропонувати більший обсяг товарів та послуг. Зниження рівня цін зумовлює зменшення обсягів виробництва. Це означає, що між рівнем цін і обсягом національного виробництва (сукупною пропозицією) існує пряма залежність, а крива сукупної пропозиції має додатний нахил.

AS як і національний продукт можна визначити як суму доданих вартостей усіх видів діяльності.

, (5)

де S – величина продажу;

B – величина купівлі.

Особливістю сукупної пропозиції є те, що її реакція на зміну цін повільніша ніж сукупного попиту. Тому сукупну пропозицію розглядають в довгостроковому періоді, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номінальна заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін, і в короткостроковому періоді, в продовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заробітна плата) залишаються незмінними навіть за умови зміни загального рівня цін. В довгостроковому періоді наймані працівники отримують повну інформацію стосовно зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реальної заробітної плати. А тому нові трудові контракти підписуються на нових умовах, які відображаються в змінах рівня номінальної заробітної плати.

Крива сукупної пропозиції характеризує взаємо зв’язок між реальним обсягом продукту, якій компанії мають бажання продати, і загальним рівнем цін. Загальний рівень цін включає в себе ціни на кінцеву продукцію і послуги та ціни на фактори виробництва. В тому випадку, коли ціни на фактори виробництва змінюються одночасно з цінами на кінцеву продукцію, виробники залишаються байдужими до зміни цін і обсяг їх виробництва буде змінюватися під впливом нагромадження або зміни технології. В цій ситуації крива сукупної пропозиції буде мати вертикальний вигляд, а обсяг реального національного продукту дорівнюватиме природному рівню реального обсягу

виробництва (рис. 5.2).

Ціни на фактори виробництва і на кінцеву продукцію можуть змінюватися одночасно, тому що багато факторів виробництва є кінцевою продукцією. Паливо, станки, устаткування – це кінцева продукція, і одночасно, вони є факторами виробництва. Основним компонентом виробничих затрат є заробітна плата, яку отримують робітники і службовці, і потім обмінюють на кінцеву продукцію. Якщо ціни на товари і послуги зростають, а номінальна заробітна плата залишається незмінною, то рівень життя падає. Підприємці, щоб не втратити кваліфіковану робочу силу, будуть підвищувати номінальну заробітну плату. Для того, щоб ціни на кінцеву продукцію і ціни на фактори виробництва врівноважилися, потрібен час. Тому пряма вертикальна лінія сукупної пропозиції представляє ситуацію в довгостроковому періоді і називається довгостроковою кривою сукупної пропозиції (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Крива сукупної пропозиції у випадку одночасної зміни цін на фактори виробництва і на кінцеву продукцію

В короткостроковому періоді, доки ціни на товари виробництва не вирівнялись з цінами на кінцеву продукцію, підприємці можуть отримувати додатковий прибуток і збільшувати обсяги виробництва, які будуть залежати від зміни цін. При цьому крива сукупної пропозиції буде підніматися вгору зліва на право і буде називатися короткостроковою кривою сукупної пропозиції (рис. 5.3).

Рис. 5.3.Короткострокова крива сукупної пропозиції

Тривалість короткострокового періоду визначається часом, протягом якого ціни на фактори виробництва вирівнюються з цінами на кінцеву продукцію. По-перше, це залежить, від тривалості контрактів, які зобов’язують продавати і купувати за фіксованими цінами. Основну долю таких контрактів складають трудові угоди, які укладаються на строк від одного до трьох років. По-друге, від кількості запасів сировини і матеріалів у виробників. По-третє, від того наскільки ціни контролюються урядом. По-четверте, від інертності цінової політики великих компаній, які не поспішають підвищувати ціни у відповідь на різкий стрибок попиту. По-п¢яте, від досконалості інформації. Наприклад, не всі виробники сприймають підвищення цін на їх продукцію як загальне зростання цін в результаті сукупного попиту.