Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги

З часів Ж.Б. Сея та Д. Рікардо економічна теорія стверджувала, що пропозиція сама породжує попит. Саме на цьому постулаті ґрунтується макроекономічна модель класичної школи. Дійсно, тодішній рівень розвитку виробництва був таким, що не забезпечував задоволення масових потреб людей. Головне полягало в тому, щоб виробити необхідні товари і надати необхідні послуги, попит на які практично був необмежений. Тому економісти-класики не розглядали попит як фактор, що визначає рівень виробництва національного доходу і зайнятості в національній економіці.

У XX ст. ситуація різко помінялася. Прогрес продуктивних сил розвинув виробничі можливості суспільства до такого рівня, що пропозиція почала стрімко зростати і перевищувати сукупний попит на товари і послуги.

Проте класична школа продовжувала опиратися на закон Сея, згідно з яким пропозиція створює власний попит. Вихідна ж позиція Дж. Кейнса полягає в тому, що саме попит створює власну пропозицію. Своїми дослідженнями він довів неадекватність цього закону стосовно реалій XX століття і переглянув причинно-наслідковий зв’язок між пропозицією і попитом. Вихідна позиція кейнсіанської теорії полягає в тому, що саме попит створює власну пропозицію, а не навпаки, як стверджувала класична теорія.

Принцип ефективного попиту займає ключове місце серед теоретичних постулатів Дж. Кейнса. Розгляд ефективного попиту автором здійснюється за умов, що в певному проміжку часу заданими є стан техніки, засобів виробництва і витрат. При цих припущеннях поняття ефективного попиту розглянемо на такому графіку:

Рис. 5.5. Кейнсіанська модель “сукупна пропозиція – сукупний попит”

Відкладемо на осі абсцис реальний дохід або величину зайнятості (y, N). Ці змінні взаємозв’язані через виробничу функцію. На осі ординат відкладемо значення Ps і Pd – ціни пропозиції і попиту. Економічний зміст ціни пропозиції відомої кількості продукту ( або праці) полягає в тому, що вона відображає очікування підприємцями такої виручки, яка б підштовхнула бізнес до початку виробництва продукції (або до купівлі праці). Взаємозв’язок ціни сукупної пропозиції з обсягом національного доходу (або праці) Дж. М. Кейнс назвав функцією сукупної пропозиції. Ця функція на малюнку 5.5 представлена лінією AS. Лінія AS в короткотерміновому періоді об’єктивно задана наявними технологіями і виступає як деяка константа.

Ціна попиту відображає бажання покупців придбати певну кількість товарів і послуг. В свою чергу, підприємці, орієнтуючись на таку ціну мають намір отримати бажану виручку від реалізації своєї продукції. Залежність між очікуваною виручкою і обсягом продукції (або праці) називається функцією сукупного попиту. Функція, представлена лінією AD, на рисунку 5.5 є функцією сукупного попиту і, як ми бачимо, має позитивний нахил.

На це слід звернути особливу увагу. З мікроекономіки нам відомо, що криві попиту мають від’ємний нахил. Там ми розглядали економічного агента, який володіє обмеженим бюджетом, збільшує попит в міру зниження ціни товару і скорочує його у випадку її зростання. Така залежність і зображалась кривою з від’ємним нахилом. В макроекономічній теорії Кейнса ціна і обсяг попиту визначають обсяг виробництва нації: чим більші факторіальні доходи ( заробітна плата, прибуток, рента), тим більший національний дохід. Тому крива функції сукупного попиту має позитивний нахил.

Якщо при даному обсязі виробленого продукту Pd > Ps, то бізнес, максимізуючи прибуток, буде нарощувати виробництво благ. І, навпаки, якщо Pd < Ps то це зумовить зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості. При Pd = Ps підприємці будуть знаходитися в оптимальній ситуації.

Таким чином, оптимальний рівень виробництва національного доходу і зайнятості в кейнсіанській теорії визначаються точкою перетину функції сукупного попиту і сукупної пропозиції. Значення функції сукупного попиту в цій точці і буде ефективним попитом. На рисунку 5.5 точка перетину названих функцій позначена буквою E, а обсяг ефективного попиту і зайнятості буде визначатися відрізком OA. В свою чергу ефективний попит включає в себе дві складові: споживчий попит (C) і інвестиційний (I).

Знайдена таким чином рівновага носить стійкий характер: будь-які відхилення від рівноважного стану створять тенденції до ліквідації розриву між попитом і пропозицією. Так вправо від точки Eпропозиція буде перевищувати попит. У відповідь бізнес буде знижувати обсяги виробництва і рівень зайнятості. Вліво від точки E бізнес опиниться в ситуації надлишкового попиту. Для її усунення підприємці будуть розширювати виробництво, наймаючи додаткових працівників. Вище названі тенденції і забезпечують стійкість рівноважного стану попиту і пропозиції.