Прикладне значення геохімії

Теоретичні уявлення геохімії реалізуються при вирішенні практичних проблем, пов'язаних із розвідкою родовищ мінеральної сировини, охороною здоров’я, сільським господарством, охороною навколишнього середовища і т.д.

Геохімічні методи пошуків корисних копалин. У результаті концентрації елементів утворюються родовища корисних копалин. Та частина поля концентрацій, у якій вміст елементів досягає величин, що допускають їхню експлуатацію, називається рудним тіломабо покладом корисної копалини, а сама речовина з кондиційним вмістом елемента — рудою. Інша частина поля концентрації іменується первинним геохімічним ореолом родовища. Границя між рудним тілом і первинним ореолом родовища визначається вимогами промисловості. Наприклад, наприкінці XIX в. у США перероблялися мідні руди із вмістом металу більш 5%, і прилягаючі породи, що містили перші відсотки міді, являли собою первинний ореол. У середині XX ст. перероблялися вже руди з вмістом міді всього лише 1% , і те, що раніше вважалося первинним ореолом, стало рудою. Лінійні розміри первинних ореолів виміряються десятками, сотнями і тисячами метрів, причому нерідко ореол досягає земної поверхні, тоді як рудне тіло, розташоване на глибині.

Під впливом гіпергенних процесів рудні тіла і первинні ореоли піддаються вивітрюванню й денудації. У результаті ґрунт, кора вивітрювання, континентальні відклади поблизу родовища збагачуються рудними елементами і їх супутниками. При вилуговуванні руд і ореолів елементи надходять у поверхневі і підземні води. Рослини також накопичують рудні елементи, підвищується їхній вміст і в тваринах. Так виникає поле підвищеної концентрації елементів у ландшафті, що утворює вторинний (епігенетичний) ореол розсіювання. Засередовищем прояву розрізняють вторинні ореоли: в ґрунтах і породах – літохімічні, у водах – гідрогеохімічні, в атмосфері – атмохімічній в організмах – біогеохімічні. Розміри вторинних ореолів досягають сотень і тисяч метрів.

Визначаючи вміст хімічних елементів у гірських породах, у всіх компонентах ландшафту – ґрунтах, пухких відкладах, водах, рослинах, атмосфері, можна знайти первинний чи вторинний ореол, а по ньому і саме родовище. Подібні методи пошуків і отримали назву геохімічних. За об'єктом опробування вони поділяються на чотири основних види: літохімічні, гідрогеохімічні, біогеохімічні й атмохімічні (газові) методи.