Фізичні властивості гірських порід

Мінерали як самостійні геологічні утворення зустрічаються в земній корі порівняно рідко. Частіше вони об'єднуються у закономірні сполуки, які називають гірськими породами. Гірські породи – це природні мінеральні агрегати, що утворюються внас­лідок різноманітних геологічних процесів і заляга­ють у земній корі у вигляді самостійних тіл. Вивчен­ням гірських порід займається окрема галузь геоло­гічної науки – петрографія (від грецьк. – "камінь" та "описувати"). Як і мінерали, гірські породи характери­зуються певними фізичними властивостями, які од­ночасно є діагностичними ознаками при визначенні тієї чи іншої породи. Серед фізичних властивостей гірських порід найважливішими є: мінералогічний склад, структура й текстура.

Мінералогічний склад визначається набором мінералів, із яких складається порода. При цьому слід розрізняти мінерали, які є обов'язковими для даної породи (їх називають породоутворю­ючими), і мінерали, присутність чи відсутність яких істотно не впливає на особливості породи (так звані другорядні або акцесорні мінерали). Наприк­лад, породоутворюючими мінералами для граніту ви­ступають кварц, польовий шпат та слюда. Відсутність будь-якого з цих мінералів змінює саму породу (безкварцевий граніт називають сієнітом тощо). В той са­мий час у граніті часто зустрічаються акцесорні міне­рали (рогова обманка та ін.), наявність яких зовсім не обов'язкова.

Серед численних гірських порід виділяються ут­ворення мономінеральні, що складаються переваж­но з одного мінералу (мармур – з кальциту, бурий залізняк – з лімоніту, кам'яна сіль – із галіту тощо), при­чому іноді вони навіть зберігають назву породоутво­рюючого мінералу (гіпс, фосфорит та ін.). Проте біль­шість гірських порід є полімінеральними, тобто утво­реними сполученням двох чи більше мінералів.

Структурою називають будову мінераль­ного агрегату породи, тобто ступінь кристалізації мі­нералів, форму та розміри мінеральних зерен у по­роді. Так, за ступенем кристалізації виділяють повнокристалічну структуру (усі мінерали, що входять у по­роду, повністю перетворилися на кристали – граніт, мармур), порфирову (на загальній нерозкристалізованій масі виділяються кристали одного або кількох мінералів – порфирит, андезит), прихованокристалічну (кристали розрізняються лише під мікроскопом – базальт) та інші (рис.1.3.1,1.3.2). За розмірами кристалів розрізняють велико-, середньо- та дрібнозернисту структури.

Текстура– будова породи, взаємне розташу­вання мінералів у породі. Так, виділяють масивну текстуру (мінерали розкидані по всій масі породи без певної закономірності – граніт, габро), смугасту (гнейс), флюїдальну (натічну – наприклад, обсидіан), пористу (пемза, туф) та інші види текстур.

А.

Б.

В.

Рис. 1.3.1. Структура магматичних (А), осадових (Б) та метаморфічних (В) порід