Практичне значення

Класифікація страхування – це система поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, класи і види залежно від цілей класифікації.

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах по забезпеченню страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування.

Найістотніші класифікаційні ознаки:

1) історичні ознаки;

2) економічні; сфера діяльності, спеціалізація; об’єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика;

3) юридичні: за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення.

Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку і появи тих чи інших видів страхування.

Вона передбачає поділ страхування на:

· морське страхування (з 14 століття);

· страхування життя (з 16століття);

· страхування від вогню (з 17'століття);

· страхування від нещасних випадків (з 19 століття);

· страхування транспортних засобів (з 20 століття).

Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів залежно від цілей класифікації:

а) за спеціалізацією страховика або сферами його діяльності страхування поділяють на: страхування життя; загальні (ризикові) види страхування.

б) за об'єктами страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють: галузі; підгалузі; види страхування.

в) за родом небезпеки або страхових ризиків виділяють страхування: автотранспортне; морське; авіаційне і космічне; ядерних ризиків; кредитних ризиків тощо.

г) за статусом страховика виділяють страхування: державне; комерційне; взаємне.

д) за статусом страхувальника передбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме: юридичних осіб; фізичних осіб.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає декілька підходів:

Ø виділення певних класів страхування відповідно до міжнародних норм, за якими в багатьох країнах світу проводиться ліцензування страхової діяльності. Так, згідно з директивами ЄС з 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка охоплює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Ø згідно з вимогами внутрішнього законодавства України поділ страхування за формами його проведення – на добровільне і обов’язкове. Добровільні види страхування визначені статтею 6, а обов’язкові види – статтею 7 ЗУ «Про страхування».

Класифікацію згідно з вимогами внутрішнього законодавства України Держфінпослуг (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) використовує з метою ліцензування.